Ухвала суду № 3211822, 28.01.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № А38/301-07 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 2.11.1, 2.11.3 інстанції Бишевська Н.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючогосудді - Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів - Мірошниченка М.В. Проценко О.А.,

при секретарі - Резникові Ю.М.

за участю представників сторін:

позивача не прибув

відповідача - Логойда Т.В. (довіреність№ 31839/10/10-012 від 19.01.2009р.)

Обертович М.Г. (довіреність№35903/10/10-012 від 13.08.2008р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційнускаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Флай», м. Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2007 року

у справі№ А38/301-07

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Флай», м. Дніпропетровськ

до:Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Флай», м. Дніпропетровськ (далі ТОВ «Фірма Флай») звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області, у якому згідно з доповненням до адміністративного позову просив скасувати: податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) від 28.11.2006 року № 0001042302/1 про сплату 17360 423 грн. 91 коп. податку на додану вартість та штрафних санкцій 11501792 грн., винесене у звязку з заниженням податкових зобовязань за травень червень 2006 року і завищення сум податкового кредиту з ПДВ за квітень червень 2006 року., та податкове повідомлення рішення від 28.11.2006 року № 0001032302/1 про сплату 18313730 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій 12819611 грн., застосованих за заниження сум валових доходів у 2 кварталі та завищення валових витрат у 2 кварталі 2006 року.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2007 року в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач допустив порушення норм п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94), не включивши до складу валового доходу реалізацію ТМЦ (автозапчастини та аксесуари для автомобілів) ПП «ІГОФ» на суму 23000 грн. без ПДВ згідно видаткової накладної № РН-0000124 від 03.05.2006р.

Суд також дійшов висновку, що позивач необґрунтовано включив до складу валових витрат сумИ за операціями з контрагентами (ТОВ «Геліофарм», ТОВ «Євромед», ПП «АОФ», ПП «ІГОФ», ТОВ «КП «Національний центр підтримки та розвитку», ТОВ «Учтехприлад», ТОВ «Інтер авто»), які не підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, та є такими, що не використовувались у власній господарській діяльності.

Таким чином, суд погодився із висновками податкового органу щодо порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та абз. 2 п.1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Що стосується податку на додану вартість, то суд першої інстанції погодився із висновками податкової стосовно того, що позивач порушив норми п. п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.1, п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( далі Закон про ПДВ), включивши до складу податкового кредиту суми, не підтверджені належними документами, та за операціями з придбання товарів (послуг), які не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ТОВ «Фірма Флай» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2007р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги ТОВ «Фірма Флай» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та скасувати повністю податкові повідомлення рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та вказує наступне.

«В оскаржуваній постанові суд першої інстанції застосовує до послуг, наданих згідно договорів про надання маркетингових послуг з ТОВ «Геліофарм», ТОВ «Євромед», положення Цивільного кодексу України, які регулюють договір підряду.

Глава 63 ЦК України регулює правовідносини в сфері надання послуг.

Оскільки договір про надання маркетингових послуг відноситься до категорії договорів про надання послуг, то очевидно, що положення Цивільного кодексу України, які регулюють договір підряду, застосуванню до вищезазначених послуг не підлягає.

Суд першої інстанції застосовує до послуг, наданих за угодою №38 від 31.03.2006р. про надання транспортних послуг, укладеної з ТОВ «КП «Національний центр підтримки та розвитку», положення Цивільного кодексу України в сфері перевезення.»

Однак, як зазначає апелянт, посилання суду першої інстанції на норми діючого ЦК України, які регулюють договір підряду та договір перевезення, свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права.

Апелянт вказує, що в мотивувальній частині оскаржуваної постанови також зазначено, що «під час перевірки не надано документального підтвердження використання маркетингових досліджень у власній господарській діяльності, тобто маркетингові послуги придбавалися не для використання у власній господарській діяльності, направленій на отримання доходу.

Однак, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про прибуток» валові витрати виробництва та обігу сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Вищевикладене свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права.

В запереченні на апеляційну скаргу та доповненнях до нього ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.07р. без змін, зазначаючи наступне.

«Акти приймання передачі виконаних робіт (послуг) є первинними обліковими документами, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксують факти здійснення господарських операцій.

Перелік обовязкових реквізитів, які повинні мати первинні документи передбачено ч.2 ст.9 вказаного вище Закону, який зокрема, складається з:

- назви документа (форми);

- дати і місця складання;

- назви підприємства, від імені якого складено документ;

- змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позиція ТОВ «Фірма Флай», стосовно того, що місце складання акту виконаних робіт, зміст та обсяг господарської операції не є обовязковими реквізитами первинного документу є помилковою, тому постанова господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.07р. є законною та обґрунтованою.»

Стосовно думки позивача відносно того, що договір про надання маркетингових послуг та договір перевезення відносяться до договорів про надання послуг, а не до договорів підряду та перевезення, як вважає суд першої інстанції, ДПІ у Бабушкінському районі, в заперечені на апеляційну скаргу, зазначає наступне.

«Відповідно до класифікації, яка склалась, згідно положень ЦК України у правовому полі України для надання послуг або виконання робіт можливо застосовувати такі правові конструкції, як договір про надання послуг та договір підряду.

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Характерною ознакою послуг є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання, неможливість зберегти, споживчість послуги при її наданні.

Предметом підрядних відносин може бути як створювана річ, так і обробка, переробка, ремонт вже існуючої речі.

Тому, судом першої інстанції надана вірна оцінка отриманим підприємством позивача маркетинговим та транспортним послугам, як послугам, які мають ознаки правовідносин, що регулюються договором підряду та договором перевезення відповідно.

Представник позивача у судове засідання 28.01.09р. не прибув, про час та місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином.

Представники відповідача у судовому засідання проти апеляційної скарги заперечили, та просили суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову господарського суду - без змін.

Заслухавши доводи представників відповідача та дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечень щодо неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено планову перевірку ТОВ "Фірма Флай" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 16.08.2005 р. по 30.06.2006 р., за результатами якої складений акт №003539 від 27.10.2006 р.

Зміст виявлених порушень викладено в зазначеному акті перевірки, який міститься в матеріалах справи.

Так, ДПІ зроблено висновок про заниження позивачем:

- суми валових доходів у 2 кварталі на суму 23 000,00 грн., завищення валових витрати у 2 кварталі 2006 р. на загальну суму 73231919,15 грн. внаслідок порушення п.1.32 ст.1, п.п.4.1.1, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

- заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2006 р. на 4600 грн., за червень 2006 р. на 5 638 560 грн., завищення суму податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2006 р. на суму 2 837,74 грн., у травні 2006 р. на загальну суму 5 920 262,30 грн., у червні 2006 р. на загальну суму 5 794 163,87 грн. в наслідок порушення п.п.3.2.1 п.3.2 ст. 3, п.п.7.3.1 п.7.3., п.п.7.4.1, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: - від 07 листопада 2006 р. № 0001042302/0 про сплату 17 360 423 грн. 91 коп. податку на додану вартість та штрафних санкцій у сумі 11 501 792 грн.;

- від 07 листопада 2006 р. № 0001032302/0 про сплату 18 313 730 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій у сумі 12 819 611 грн. За результатами процедури адміністративного оскарження (застосованої позивачем згідно п.п.5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 -IIIвід 21.12.2000р., (далі - Закон № 2181) скарги позивача залишено без задоволення, а ДПІ Бабушкінському районі, м. Дніпропетровська винесено податкові повідомлення-рішення № 0001042302/1 від 28.11.06, № 0001032302/1 від 28.11.06, №0001042302/2 від 29.01.07, № 0001032302/2 від 29.01.07, № 0001042302/3 від 118.04.07, №0001032302/3 від 18.04.07, якими підтверджено визначені суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додатну вартість. Як свідчить текст апеляційної скарги, позивач не погоджується з донарахуваннями, здійсненими податковою та висновками суду щодо їх обґрунтованості та правомірності, виходячи з того, що податкова та суд кваліфікував договори ТОВ «Фірма Флай» з ТОВ «Геліофарм» та ТОВ «Євромед» про надання маркетингових послуг як договори підряду, а отже помилково дійшли висновку, що належними документами для формування валових витрат позивача та підтвердження звязку операцій за названими договорами з господарською діяльністю ТОВ «Фірма Флай» є документи, наявність яких повязана із укладанням та виконанням договорів підряду. Апелянт вважає, що названі угоди відносяться до угод, визначених гл. 63 ЦК України, яка регулює відносини в сфері надання послуг.

Входячи із норм діючого законодавства, підприємство мало та надало до перевірки документи, які належним чином підтверджували обґрунтованість формування позивачем валових витрат, у тому числі зв'язок витрат, понесених за названими угодами, з господарською діяльністю ТОВ «Фірма Флай».

З аналогічних міркувань апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосовує до послуг, наданих за угодою № 38 від 31.03.2006р. про надання транспортних послуг, укладеної з ТОВ «КП «Національний центр підтримки та розвитку», положення Цивільного кодексу України в сфері перевезення.

Апелянт також вважає, що суд повинен був врахувати норми п.5.1 ст.5 Закону №334/94, відповідно до яких, на думку апелянта, документи, які підтверджують зв'язок маркетингових послуг із господарською діяльністю можуть не надаватися, оскільки існує можливість «подальшого використання у господарській діяльності» цих послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши угоди, зазначені в апеляційній скарзі, та обгрунтованісь включення сум за операціями що здійснювались на підставі названих угод, до податкового обліку позивача, колегія суддів встановила наступне.

Між ТОВ «Фірма Флай» та ТОВ «Євромед» (код ЄДРПОУ 31747319) було укладено Договір №ЕФ-02/05-1 від 02.05.2006р. Згідно даного Договору ТОВ «Фірма Флай» (Замовник) в особі директора Озіян О.А. з одного боку та ТОВ „Євромед" (Виконавець) з другого боку уклали Договір про надання маркетингових послуг.

Згідно п.1.1 вищевказаного Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по підготуванню рекомендацій об'єму та асортименту закупівлі, до продажу автомобілів, як на території України, так і у виробників-нерезидентів; аналіз проведених замовником та його конкурентами рекламних акцій та підготування рекомендацій по видах і умовах їх проведення. Підготування рекомендацій за умовами збиту автомобільної техніки на Україні.

Виконавець зобов'язаний щомісячно надавати письмовий звіт про виконану роботу, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним (п.2.2 Договору). Вартість послуг по Договору складає 14 096 486,55 грн. Оплата послуг по Договору здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів на розрахункових рахунок Виконавця, згідно підписаного акта виконаних робіт не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

До перевірки було надано тільки акт здачі-приймання робіт (послуг):

- акт №ЄФ 1-3106 від 31.05.2006р. на суму 11 747 072,12 грн.(ПДВ- 2 349 414,43 грн.) Оплата за вищевказані послуги ТОВ „Фірма Флай" у перевіряємому періоді не здійснювалась. Станом на 30.06.2006р. по даному договору рахується кредиторська заборгованість у сумі 14 096 486,55 грн. Згідно бухгалтерських документів (журнал-ордер та відомость по рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками») та податкової звітності (Декларація з податку на прибуток за І півріччя 2006р.) підприємство ТОВ „Фірма Флай" включило вартість маркетингових послуг у сумі 11 747 072,12 грн. до складу валових витрат у 2 кв. 2006р.

У відповідності до п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями) "Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку".

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями) ''Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути скіадені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи".

''Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Договором між ТОВ «Фірма Флай» та ТОВ «Євромед» передбачено, що підтверджуючим документом виконання маркетингових досліджень є звіт виконаних робіт. Згідно умов вищевказаних Договорів Виконавець зобов'язаний щомісячно надавати письмовий звіт про виконану роботу, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним (п.2.2 Договору). Як вже згадувалось, під час перевірки письмових звітів про виконані роботи не надано. В акті № ЄФ1-3106 від 31.05.2006р. з ТОВ „Євромед" здачі-приймання робіт (послуг) не вказане місце (юридична адреса) їх складання, не вказаний зміст господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення операції. Враховуючи вищевикладене, та норми п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999р. (зі змінами та доповненнями), слід визнати, що пред'явлені до перевірки паперові носії інформації не мають статусу первинних документів. У відповідності до пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР " Не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку». Матеріали справи свідчать, що оплату за маркетингові послуги позивач не здійснював, отже платіжні документи у підприємства відсутні. Розрахункові документи ( рахунки на оплату, рахунки фактури, тощо) під час перевірки та до суду не надані. Акти здачі приймання послуг, надані позивачем, не мають статусу документу.

За таких обставин, керуючись нормами ст..5 Закону №334/94, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та податкового органу стосовно неправомірності включення ТОВ «Фірма Флай» до складу валових витрат, сум, нарахованих за договором ЕФ-02-05-1 від 02.05.06р. про надання маркетингових послуг, укладеним між позивачем та ТОВ «Євромед».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У договорі ЕФ-02-05-1 від 02.05.06 йдеться про маркетингові послуги у сфері збуту автомобільної техніки в Україні.

Доказів щодо здійснення товариством діяльності у сфері реалізації автомобільної техніки позивач не надав, що зокрема підтверджується змістом апеляційної скарги.

За таких обставин податкова під час перевірки обґрунтовано дійшла висновку про те,що послуги, передбачені у договорі № ЕФ-02-05-1 від 02.05.2006 р., не повязані із господарською діяльністю платника податків.

Дослідивши обставини, повязані із договором № 31/03-К від 31.03.2006р. про надання маркетингових послуг, укладеним між ТОВ «Фірма Флай» та ТОВ «Геліофарм», колегія суддів встановила наступне. Згідно п. п. 1.1 договору: «…Замовник доручає, авиконавець приймає на себе наступні зобовязання: Підготовкарекомендацій щодо обєму та асортименту закупівлі товарів для реалізації як на території України, так і у виробників нерезидентів; Аналіз рекламних акцій, які проводяться замовником та його конкурентами та підготовка рекомендацій з видів та умов їх проведення; Підготовка рекомендацій з умов збуту продукції в Україні.»

Відповідно до п.2.2 договору виконавець зобовязаний: «Щомісячно надавати письмовий звіт провиконану роботу, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним»., п. 2.8 договору передбачено: «виконавець надає на підпис замовнику акти виконаних робіт не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, а замовник, за відсутності зауважень, зобовязаний підписати акти виконаних робіт протягом 3 х робочих днів».

Таким чином, умови договору передбачають підписання актів виконаних робіт до того, як позивач отримає звіти про виконану роботу.

За договором №31/03 від 31.03.2006р. до суду надано акти виконаних робіт №1 від 28.04.06о. за квітень 2006 та №2 від 30.06.06р. за травень - червень 2006р.

Доказів щодо наявності звітів про виконані роботи та документів, згідно яких можна встановити, яких саме товарів та рекламних акцій стосуються маркетингові послуги, податковій та до суду не надано.

Відповідно до ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документ первинного бухгалтерського обліку повинен мати такий реквізит, як зміст господарської операції. За відсутності у актах №1 від 28.04.06р. та №2 від 30.06.06р. відомостей стосовно того, яких товарів або рекламних акцій позивача стосуються маркетингові послуги, колегія суддів дійшла висновку, що названий акт не може мати статусу документу первинної бухгалтерської та податкової звітності, оскільки у ньому не зазначено змісту господарської операції, який не є тотожним її назві..

За таких обставин, та враховуючи, що позивач не надав платіжних та розрахункових (рахунки, рахунки фактури) документів до договором №31/03-К від 31.03.06р., колегія суддів погоджується з висновками податкової та суду першої інстанції стосовно того, що суми, повязані із наявністю зазначеного договору, включено до складу валових витрат в порушення норм п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"

Колегією суддів також досліджено матеріали справи, повязані із договором №38 від 31.03.06р. про надання транспортних послуг, укладеним між ТОВ «Фірма Флай» та ТОВ «КП «Національний центр підтримки та розвитку».

Судом встановлено, що згідно п.п. 1.1 та 1.2 договору Замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а Виконавець зобовязується відповідно до завдання Замовника надавати йому за плату транспортні послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором. На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику транспортних послуг відповідно до умов цього договору складається акт виконаних робіт в строк не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім.

Як свідчить текст договору, в чому конкретно полягають транспортні послуги, в ньому не зазначено.

Згідно акту №1 виконаних робіт за квітень 2006р. за договором про надання транспортних послуг №38 від 31.03.06р., складеного 05.05.06р., зазначено, що ТОВ «КП «Національний центр підтримки та розвитку» надало позивачу транспортні послуги по перевезенню вантажів Замовника.

Які саме вантажі було перевезено, маршрут перевезення, обсяг операцій, одиниці виміру у акті не зазначено.

Отже, названий акт також не містить змісту господарської операції та не може бути визнаний документом первинного бухгалтерського обліку за операціями з перевезення вантажу.

Оскільки позивач не надав органу державної податкової служби та суду будь яких інших документів, які б підтверджували здійснення послуг або оплати за договором №38 від 31.03.06р., колегія суддів вважає, що податковий орган та суд першої інстанції обґрунтовано дійшли висновку, що включення позивачем до валових витрат сум, повязаних із договором №38 від 31.03.06р., не відповідає нормам п.п.5.3.9 п.5.3 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

Посилання апелянта на те, що висновки суду першої інстанції стосовно неправомірності включення до складу валових витрат сум, повязаних із договорами №38 та №31/03-К від 31.03.06р., а також № ЕФ-02/05-1 від 02.05.2006 р., не відповідають чинному законодавству, оскільки суд невірно визначив вид названих цивільних зобовязань (договорів), не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з того, що незалежно від виду цивільного зобовязання (угоди) операції щодо її виконання повинні бути підтверджені належними документами первинної бухгалтерської та податкової звітності, що є вимогою п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Як зазначено вище, доказів дотримання вимог п. п. 5.3.9 названого Закону позивач не надав.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать зміст договору № 38 від 31 03.2006 р. про надання транспортних послуг та акт № 1 від 05.05.2006 р. до зазначеного договору, транспорті послуги полягали саме у перевезенні вантажів, що відповідно до ст. 908 ЦК України характеризує названий договір як договір перевезення.

Посилання апелянта на те, що маркетингові послуги могли бути використані у господарській діяльності платника податків, що здійснювалась після перевірки, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки, як зазначено вище, позивачем не надано паперових носіїв інформації, які б могли бути розцінені податковим органом та судом у якості документів, на підставі яких можуть формуватися показники бухгалтерської та податкової звітності.

Як зазначено вище, наявні у справі договори та акти по суті не відображають змісту господарських операцій, що виключає можливість їх співставлення із наступною діяльністю платника податків.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та податкового органу щодо неправомірності формування ТОВ «Фірма Флай» валових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки під час апеляційного розгляду суд не встановив порушень суду першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що підстави для скасування постанови господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2007 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Флай», м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2007 року без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 10.03.2009 року.

Головуючий суддя: Туркіна Л.П.

Судді: Мірошниченко М.В.

Проценко О.А.