Рішення № 321176, 19.10.2006, Апеляційний суд міста Севастополя

___ Апеляційний суд міста Севастополя______

Справа № 22ц-1012/2006 р. Головуючий

в 1 інстанції Колбіна Т.П.

Категорія 21 Доповідач апеляційної

інстанції Сімоненко В.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2006 року колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого - Сімоненко В.М.

суддів - Єфімової В.О., Птіціної В.І.

при секретарі - Машковій С.Г.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Пасічника О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до АТП-14330 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою АТП-14330 на рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 04 травня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2002р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольське автотранспортне підприємство 14330" (далі АТП - 14330) про стягнення заборгованості по відшкодуванню втраченого заробітку, витрат на посилення харчування, на спеціальний медичний догляд, на побутовий догляд, відшкодування вартості лікування та автомобіля та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що 2 0 січня 197 9 року йому з вини робітника відповідача у результаті дорожнього випадку було спричинено пошкодження здоров'я, у зв'язку з яким він став інвалідом першої групи.

З червня 2001 року відповідачем були припинені виплати у відшкодування шкоди та він був змушений звернутись до суду. Просив визначити суму на день ухвалення рішення суду.

Рішенням місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 04 травня 2006 р. позов ОСОБА_2було задоволено. Ухвалено: стягнути з розрахункового рахунку АТП-14330 на користь ОСОБА_2 632 94 грн. Вирішено питання про судові  витрати.

В апеляційній скарзі АТП-14 330 просить рішення суду скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, не відповідно до наданих доказів та вимоги задовольнити у частині відшкодування втраченого заробітку.

Судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню.

Як встановлено судом першої інстанції, 20 січня 197 9 р. позивач, у наслідок дорожньої пригоди, отримав пошкодження здоров'я в зв'язку з яким його визнано інвалідом першої групи.

З того часу відповідач проводить відшкодування позивачу втраченого заробітку, витрат на придбання медичних препаратів, автотранспорту та побутового догляду.

Однак з липня 2001р. відповідач припинив виплати.

Ухвалюючи рішення про стягнення відшкодування за період з липня 2001р. по 01 травня 2006р. суд виходив з вимог ст.ст. 440, 455 ЦПК України та Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ними органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, які втратили чинність згідно з Постановою KM України № 807 від 11 липня 2001р.

Тому суду слід було керуватися не тільки ст.ст. 40, 455 ЦПК України, а і ст.ст. 1166, 1167, 1168, 1187 § 2 гл. 82 ЦПК України {2004р.) та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (2005р.).

У зв'язку з тим, що судом застосовано матеріальний закон, який не належав до застосування, рішення суду підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення.

Оскільки фактичні обставина справи судом першої інстанції встановлені правильно, при ухваленні рішення апеляційний суд виходить з зазначених обставин, доводів сторін та наданих суді доказів.

Відповідно до вимог ст.ст. 441, 455 ЦПК України (1963р.) юридична особа, яка завдала майнової шкоди каліцтвом або іншім ушкодженням здоров'я зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати викликані необхідністю посиленого харчування, санітарно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду і тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами з липня 2001р. відповідачем не в повній мірі проводилось щомісячне відшкодування позивачеві втраченого заробітку, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем у судовому засіданні визначено суму не нарахованого відшкодування, яка була визначена судовою експертизою у розмірі 16338,58 грн., судова колегія вважає, що позов у цієї частині підлягає задоволенню.

При цьому судова колегія зазначає, що сума відшкодування була визначена правильно, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», та п. 12 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (за період до 01.01.2004р.) та ст. 1208 УПК України (2004р.) за відповідний період, та урахуваннями відшкодованих сум. Суд вірно виходив з середнього заробітку на день пошкодження здоров'я 327 руб. 68 коп.

Щодо сум витрат на додаткове харчування та спеціальний медичний догляд, то у цієї частині позову слід відмовити у зв'язку з недоказаністью потреби та розміру харчування.

Відповідно до п. 19 Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.19992р. компенсація потреби у спеціальному медичному догляду, витрати на додаткове харчування визначаються на підставі висновків МСЄК чи судово-медичної експертизи, раціону харчування розробленого Міністерством охорони здоров'я України та довідки місцевих органів державної виконавчої влади про середні ціни на продукти.

Таких доказів сторонами не надано.

Що стосується довідка діетлікаря, то вона не може розцінюватися, як допустимий: доказ.

Разом з тим, оскільки інвалідам першої групи не потрібен висновок про потребу у звичайному сторонньому догляді або побутової допомозі (п. 19 Пленуму Верховного Суду України) зазначені суми слід стягнути з відповідача у розмірі відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, допустивши аналогію права та закону.

Відповідно до вимог зазначеної норми закону сума витрат на необхідний догляд залежить від характеру догляду, встановленого МСЄК і не може бути меншою на місяць від

половини розміру мінімальної заробітної плати на день виплати на постійний сторонній догляд чверті розміру мінімальної заробітної плати на день виплати на побутове обслуговування. За вихідні данні для розрахунку слід прийняти розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України (а.с. 184). Так за період з 07.2001р. до грудня 2 001р. на постійний догляд слід нарахувати - 354 грн. (118:2*6 міс); на побутове обслуговування - 177 грн. (118:4*6 міс);

з січня 2002р. по червень 2002р. на постійний догляд слід нарахувати - 420 грн. (140:4*6 міс); на побутове обслуговування - 210 грн. (140 :2*6 міс);

з липня 2002р. по грудень 2002р. на постійний догляд слід нарахувати - 492 грн. (165:2*6 міс); на побутове обслуговування - 24 7,8 грн. (165 : 4*6міс ) ;

з січня 2003р. по листопад 2003р. на постійний догляд слід нарахувати - 1017,5 грн. (185:2*11 міс); на побутове обслуговування - 509,3 грн. (185:4*11 міс.);

з грудня 2003р. по серпень 2004р. на постійний догляд слід нарахувати - 982,5 грн. (205:2*9 міс); на побутове обслуговування - 461,7 грн. (205:4*9 міс);

з вересня 2004р. по січень 2005р. на постійний догляд слід нарахувати - 582,5 грн. (237:2*5 міс); на побутове обслуговування - 291,5 грн.(237:4*5 міс);

з січня 2005р. по серпень 2005р. на постійний догляд слід нарахувати - 1448 грн. (262:2*8 міс); на побутове обслуговування - 724 грн. (262:2*8 міс);

з вересня 2005р. по червень 2006р. на постійний догляд слід нарахувати - 937,5 грн. (375:2*5 міс); на побутове обслуговування - 468,7 грн. (375:4*5 міс).

Таким чином з липня 2001р. по червень 2006р. слід нарахувати на постійний догляд - 6234грн.; на побутове обслуговування - 3090 грн. А всього - 9324 грн.

Таким чином на користь позивача на зазначені витрати слід стягнути 15558 грн. (6234+9324). А всього слід стягнути 31 896,58 (15558+16338,58).

При цьому суд враховує, що відповідно до довідок відповідача за період з 01 липня 2001р. по 01 червня 2006р. на користь позивача було стягнуто на постійний догляд та побутове обслуговування - 4307,25 грн. у тому числі:

У 07.2001р. (а.с. 171) - 159 грн. (на постійний догляд -

53,4 грн.; на побутове обслуговування 105,6грн.);

У 2002р. (а.с. 172) - 306 грн. (на постійний догляд -

204 грн.; на побутове обслуговування 102 грн.);

У 2003р. (а.с. 173) - 306 грн.(на

постійний догляд - 204 грн.; на побутове обслуговування 102 грн.);

У 2004р. (а.с. 174) - 1845грн. (на постійний догляд -

1230 грн.; на побутове обслуговування 615 грн.);

У 2005р. (а.с. 216) - 1691,25 (на постійний догляд -

1127,5 грн.; на побутове обслуговування 563,75 грн.);

А всього на постійний догляд - 2818,9 грн.; на побутове обслуговування 1488,35 грн., а всього 4306,9 грн.

Зазначені суми слід відрахувати таким чином на користь позивача слід стягнути в відшкодування витрат на постійний догляд 3415,1 грн. (6234-2818,9), на побутове обслуговування 1601,65 грн. А усього 21 355,33 (16338,58+3415,1+1601,65).

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі, оскільки в обґрунтуванні своїх вимог позивач посилається на ст. 4401 ЦК України (1963р.), яка введена в дію з 1993р. та події 197 9р. не розповсюджується. Також зазначена норма права не передбачає відшкодування моральної шкоди за невиконання цивільних обов'язків.

Вимоги ЦК України (2004р.) до зазначені правовідношень не можуть бути застосовані, оскільки дії відповідача, за які позивач потребує відшкодування моральної шкоди були вчиненні до набрання чинності зазначеного закону.

У зв'язку з тим, що на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції позивачу відшкодовані витрати на придбання автомобілю (а.с. 311) проведено добровільно, підстав для відшкодування у судовому порядку зазначених сум не має.

При таких обставинах позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.303-313 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Севастопольське автотранспортне підприємство 14330" задовольнити частково.

Рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 04 травня 2006 року скасувати.

Постановити нове рішення. Стягнути з Відкритого акціонерного

товариства (код 05465784) на користь ОСОБА_2 у відшкодування втраченого заробітку 16338,58 грн.; відшкодування витрат на постійний сторонній догляд у розмірі 3415,1 грн., витрати на побутове обслуговування у розмірі 1601,65 грн., а всього 21 355,33грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства судові витрати: на користь ОСОБА_2 610 грн. за оплату експертизи, та держане мито на користь держави 213,55 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.