Постанова № 32116899, 25.06.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року м. ЛуцькСправа № 803/1347/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представників позивача Федорчук І.В., Ліщука В.Я.,

представника відповідача Зяткевич О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Trans Build Trade» до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправною та скасування картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Trans Build Trade», резидент Литовської Республіки (далі - ЗАТ «Trans Build Trade», позивач, підприємство), звернулося в суд з адміністративним позовом до Ягодинської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Ягодинська митниця, митниця) про визнання протиправною та скасування картки відмови у пропуску через митний кордон України від 02 червня 2013 року №205020101/2013/00330.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 червня 2013 року при перетині митного кордону на митному посту Ягодин, торговим представником ЗАТ «Trans Build Trade» ОСОБА_2 на комерційному автомобілі BMW 730D реєстраційний НОМЕР_1, який належить на праві власності позивачу, старшим інспектором Ягодинської митниці Бойко Л.А. було винесено рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205020101/2013/00330.

Вищезазначене рішення відповідача мотивоване тим, що автомобіль BMW 730D реєстраційний НОМЕР_1 є транспортним засобом особистого користування, що використовується в особистих цілях та не використовується в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб, або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів. Відтак, для перетину митного кордону необхідно сплатити митні платежі, як для тимчасового ввезення автомобіля особистого користування згідно частини третьої статті 380 Митного кодексу України.

Позивач вважає вищезазначене рішення протиправним, оскільки його представником, під час перетину митного кордону надано всі необхідні документи, що підтверджують комерційне використання автомобіля BMW 730D реєстраційний НОМЕР_1, зокрема документ про право власності на товар, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу за ЗАТ «Trans Build Trade» та маршрутний лист.

Також в обґрунтування комерційного використання автомобіля BMW 730D реєстраційний НОМЕР_1 позивач посилається на положення Конвенції про тимчасове ввезення, учасником якої є Україна, відповідно до якої позивачем здійснювалося комерційне безоплатне перевезення вантажів.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати картку відмови у пропуску через митний кордон України від 02 червня 2013 року №205020101/2013/00330.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримують повністю та просять суд їх задовольнити. Додатково представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що ним здійснювалося комерційне перевезення товару для його презентації в Україні, тобто тимчасове ввезення. Митне оформлення він проходив через «червоний коридор», де йому було надано митну декларацію, яку він заповнив. Про необхідність надання інших документів чи декларацій йому роз'яснення не було. На його думку, ним подано весь необхідний пакет документів відповідно до Конвенції про тимчасове ввезення товару. Відтак, вважає оскаржувану картку відмови протиправною та просить суд її скасувати.

Представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, у судовому засіданні та в письмових запереченнях від 21 червня 2013 року №1/1.1-9-428 заперечує проти адміністративного позову оскільки вважає, що міжнародні перевезення вантажів на момент перетину державного кордону автомобілем марки BMW 730D, реєстраційний НОМЕР_1 позивачем не здійснювалися. Документи, які б підтверджували здійснення даним транспортним засобом міжнародних перевезень вантажів, які передбачені Конвенцією про тимчасове ввезення, Митним кодексом України та Законом України «Про автомобільний транспорт» до митного оформлення не пред'являлися. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що представник позивача самостійно задекларував транспортний засіб для особистого користування, а не для комерційного, тому інспектором Ягодинської митниці правомірно винесено картку відмови у пропуску транспортного засобу через митний кордон України, оскільки комерційний представник ЗАТ «Trans Build Trade» не сплатив передбачені законом митні платежі. На підставі вищевикладеного просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с.33-37).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення на підставі нижчевикладеного.

Як вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство «Trans Build Trade» є резидентом Литовської республіки, що підтверджується випискою з реєстру юридичних осіб Литовської республіки, а також статутом підприємства (а.с.8-11).

За позивачем у Литовській республіці зареєстрований легковий автомобіль марки BMW 730D, реєстраційний НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2 (а.с.13).

Вищезазначений автомобіль наданий у користування громадянину України ОСОБА_2 згідно довіреності від 02 травня 2013 року, який одночасно є акціонером (засновником) товариства (а.с.13-15).

Судом встановлено та не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні, що 02 червня 2013 року ОСОБА_2 здійснював митне оформлення автомобіля марки BMW 730D, реєстраційний НОМЕР_1 на митному посту «Ягодин» Ягодинської митниці Міндоходів.

Для митного оформлення ОСОБА_2 надав посадовим особам Ягодинської митниці Міндоходів наступні документи:

1) митну декларацію за формою, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №431 (а.с.6);

2) паспорт громадянина України;

3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу BMW 730D, реєстраційний НОМЕР_1 (а.с.13);

4) довіреність від 02 травня 2013 року (а.с.15);

5) маршрутний лист легкового автомобіля від 02 травня 2013 року (а.с.14);

6) список акціонерів ЗАТ «Trans Build Trade» (а.с.12);

7) договір на представництво;

8) сертифіковану виписку з реєстру юридичних осіб Литовської республіки (а.с.8);

9) підтвердження права власності на товар (а.с.14).

За результатом розгляду поданих документів старшим інспектором Ягодинської митниці Міндоходів прийнято рішення - картку відмови у пропуску через митний кордон України від 02 червня 2013 року №205020101/2013/00330 (а.с.5).

Вищезазначене рішення мотивоване тим, що транспортний засіб BMW 730D реєстраційний НОМЕР_1 є транспортним засобом особистого користування, що використовується в службових цілях та не використовується в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів, згідно пунктів 59, 60 статті 4 Митного кодексу України. Для тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування представником позивача не сплачено передбачених частиною третьою статті 380 Митного кодексу України митних платежів.

Крім того, ОСОБА_2 було роз'яснено, що для пропуску транспортного засобу в режимі тимчасового ввезення, останньому необхідно сплатити всі митні платежі, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів відповідно до поданої ним митної декларації та діючого законодавства (Митного кодексу України) (а.с.5).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Ягодинської митниці Міндоходів суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері переміщення і пропуск транспортних засобів комерційного призначення та особистого користування через митний кордон України регулюються Конвенцією про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), учасником якої є Україна та Литовська республіка, Митним кодексом України та прийнятими на його підставі нормативно-правовими актами.

Згідно частини першої статті 186 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України здійснюється засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту та лініями електропередачі, а також змішаними перевезеннями.

Відповідно до частини першої статті 187 Митного кодексу України, транспортні засоби комерційного призначення, якими переміщуються пасажири та/або товари через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню.

Як визначено частиною першою статті 189 Митного кодексу України, транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Митні формальності під час митного оформлення автотранспортних засобів комерційного призначення встановленні главою 33 Митного кодексу України.

Зокрема, за правилами статті 221 Митного кодексу України, автотранспортний засіб комерційного призначення, що використовується для переміщення товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари, які перевозяться цим автотранспортним засобом.

Відомості про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари, вносяться до митної декларації, за якою оформлено ці вантажі, книжки МДП, передбаченої Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, товарно-транспортних накладних, дорожнього листа, провізних та інших супровідних документів, передбачених законодавством.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для тимчасового ввезення автотранспортного засобу комерційного призначення на митну територію України є внесення відомостей про цей транспортний засіб до митної декларації, за якою оформлені вантажі, що перевозяться.

Одночасно статтею 380 Митного кодексу України встановлені особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України.

Зокрема, згідно частини третьої статті 380 Митного кодексу України, тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відтак, визначальним при тимчасовому ввезені автотранспортного засобу на митну територію України є призначення цього автотранспортного засобу. У випадку коли автотранспортний засіб використовується в комерційних цілях, він згідно статті 189 Митного кодексу України звільняється від сплати митних платежів. Одночасно, ввезення громадянами автотранспортного засобу в особистих цілях можливе лише після сплати всіх необхідних митних платежів, як при імпорті такого транспортного засобу. При цьому, особа, яка здійснює переміщення транспортного засобу через митний кордон України самостійно здійснює декларування ввезених ним товарів та транспортних засобів.

Правила декларування товарів та транспортних засобів визначені у Главі 40 Митного кодексу України.

Згідно частини шостою статті 257 Митного кодексу України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до статті 265 Митного кодексу України, декларантами мають право виступати: 1) при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір;2) в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.

Декларантами можуть бути тільки резиденти, крім випадків переміщення через митний кордон України громадянами - особистих речей, транспортних засобів особистого користування та інших товарів для особистих, сімейних чи інших потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Форми митних декларацій та положення про митні декларації, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 450.

Вищезазначене положенням визначає вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними.

Одночасно, постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 431 затверджено форму митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності. У розділі 3 такої декларації вказується відомості про транспортний засіб, який використовується для особистого користування.

Відтак, якщо особа здійснює ввезення автотранспортного засобу комерційного використання, вона зобов'язана використовувати митні декларації, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 450. У випадку, якщо особа здійснює тимчасове ввезення транспортного засобу в особистих потребах, декларація подається за формою затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 431.

Як встановлено судом та не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні, під час проходження митного оформлення 02 червня 2013 року комерційним представником ЗАТ «Trans Build Trade» - ОСОБА_2 була оформлена митна декларація за формою, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 431. Зокрема, у розділі 3 такої декларації вказано, що ОСОБА_2 тимчасово ввозить транспортний засіб марки BMW 730D реєстраційний НОМЕР_1 для особистого користування (а.с.6).

За таких обставин, оскільки декларант - комерційний представник ЗАТ «Trans Build Trade» ОСОБА_2 під час митного оформлення автомобіля марки BMW 730D реєстраційний НОМЕР_1 самостійно вказав про його використання в особистих потребах, тому суд не приймає доводи позивача та його представників у судовому засіданні, що автомобіль ввозився комерційним представником ЗАТ «Trans Build Trade» як автомобіль комерційного призначення.

У випадку, якби автомобіль тимчасово ввозився на митну територію України для комерційного використання, позивач, або його комерційний представник, мав використати митні декларації за формами затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 450, або скористатися документами, що замінюють такі декларації, а саме книжками ATA та CPD, як це передбачено додатком «A» Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.).

При цьому, суд не бере до уваги доводи представника позивача у судовому засіданні, що працівниками митниці не було повідомлено про існування інших видів декларацій, крім декларації затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 431, оскільки вищезазначене твердження не підтверджується жодним належним доказом не звільняє позивача від обов'язку здійснювати декларування належним чином.

Суд зазначає, що згідно частини другої статті 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. В даному випадку, незнання представником позивача правил декларування товарів та транспортних засобів для комерційного користування не звільняє його від відповідальності у вигляді відмови у пропуску транспортного засобу через митний кордон України.

Суд не погоджується із позицією позивача стосовно того, що переміщуваний його комерційним представником транспортний засіб є транспортним засобом комерційного призначення на підставі нижчевикладеного.

Згідно із пунктом 59 частини першої статті 4 Митного кодексу України, транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Відповідно до статті 1 Додатка «С» Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), учасником якої є Україна та Литовська республіка, комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Згідно із вимогами частини першої статті 9 Додатка «С» Конвенції про тимчасове ввезення, подальше вивезення транспортних засобів комерційного використання відбувається відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.

Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.), учасником якої є Україна та Литовська республіка, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

У вантажній накладній відповідно до статті 6 Конвенції мають бути вказані: місце та дата її складання; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса транспортера; місце та дата прийняття вантажу до перевезення та передбачене місце його здачі; ім'я та адреса отримувача; прийняте позначення характеру вантажу та способу його упаковки та у випадку перевезення небезпечних вантажів їх звичайно визнане позначення; кількість вантажних місць, їх особлива розмітка та номера; вага вантажу брутто або у вигляді інших одиниць виміру кількість вантажу; пов'язані з перевезенням видатки (перевізна платня, додаткові витрати, мито та митні збори, а також інші витрати з моменту складання договору до здачі вантажу); інструкції, що вимагаються для виконання митних формальностей, та інші; позначення, що перевезення відбувається, незалежно від будь-яких обумов, із дотриманням порядку, встановленого цією Конвенцією.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що комерційне використання автотранспортного засобу може підтверджуватися укладанням договору міжнародного автомобільного перевезення у формі вантажної накладної за формою CMR.

Однак позивачем під час митного оформлення транспортного засобу BMW 730D реєстраційний НОМЕР_1 такої накладної надано не було.

Згідно статті 2 Додатку «А» Конвенції про тимчасове ввезення, кожна Договірна Сторона приймає, замість своїх національних митних документів і як належну гарантію сум, зазначених у статті 8 цього Додатка, документи на тимчасове ввезення, що мають юридичну силу на її території, видані і використовуються за умов, визначених у цьому Додатку для товарів (у тому числі транспортних засобів), ввезених тимчасово відповідно до інших Додатків до цієї Конвенції, які були нею прийняті.

Відповідно до статті 3 Додатку «А» Конвенції про тимчасове ввезення, Документи на тимчасове ввезення повинні відповідати зразкам, наведеним у Додатках до цього Додатка: Додаток I для книжок ATA, Додаток II для книжок CPD.

При цьому, як визначено у статті 1 Додатку «А» Конвенції про тимчасове ввезення, "документ на тимчасове ввезення" означає: а) міжнародний митний документ, що приймається як митна декларація і дозволяє ідентифікувати товари (у тому числі транспортні засоби) та містить міжнародну чинну гарантію на покриття ввізного мита і податків; b) "книжка ATA" означає:документ на тимчасове ввезення, що використовується для тимчасового ввезення товарів, за винятком транспортних засобів; c) "книжка CPD" означає: документ на тимчасове ввезення, що використовується для тимчасового ввезення транспортних засобів.

Однак, як встановлено судом та не заперечувалося сторонами у судовому засіданні, всупереч положенням додатку «А» до Конвенції про тимчасове ввезення комерційним представником ЗАТ «Trans Build Trade» під час митного оформлення транспортного засобу BMW 730D реєстраційний НОМЕР_1 не надано книжки CPD або ATA, які могли б підтверджувати комерційне використання транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що частинами першою та другою статті 194 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари. Попереднє повідомлення про намір ввезти товари на митну територію України здійснюється шляхом надання митному органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред'явлені для митного оформлення, попередньої митної декларації або іншого документа, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 259 Кодексу попередня декларація повинна містити відомості достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення.

Однак матеріалами справи підтверджується та не заперечується представниками позивача, що під час здійснення митного оформлення позивачем або його комерційним представником не було надано попередньої митної декларації на товар, який ввозився за твердженням позивача для комерційного використання.

При цьому доводи представника позивача у судовому засіданні, що надання попередньої митної декларації суперечить положеннями Конвенції про тимчасове ввезення, не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що статтею 16 Конвенції передбачено можливість запровадження договірними сторонами попереднього дозволу, а в даному випадку попереднього декларування товарів, що ввозяться. Тому положення Митного кодексу України в частині необхідності попередньому декларування товарів не суперечать положенням Конвенції про тимчасове ввезення.

Окрім того, правовідносини у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано розділом IV Закону України «Про автомобільний транспорт».

Як визначено статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

При виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати: дозвіл України; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Під час проходження митного оформлення комерційним представником позивача було надано лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу BMW 730D, реєстраційний НОМЕР_1 за Закритим акціонерним товариством «Trans Build Trade», однак не було надано передбачених статтями 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» дозволу України на здійснення вантажних автомобільних перевезень, а також сертифікату відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України.

Крім того, представниками позивача у судовому засіданні не заперечується той факт, що автомобіль BMW 730D, реєстраційний НОМЕР_1 всупереч положенням статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» не обладнаний тахографом.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 60 статті 4 Митного кодексу України, транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Статтею 1 Додатка «C» до Конвенції про тимчасове ввезення встановлено, що приватне використання означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.

Суд звертає увагу, що статтею 1 Конвенції та пунктом 35 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що поняття «особа» означає як юридичну так і фізичну особу.

У зв'язку з цим особисте користування (приватне використання) не обмежується виключно інтересами фізичної особи, а може здійснюватися і в інтересах юридичних осіб, тобто для користування представниками юридичної особи у службових цілях не пов'язаних з комерційним перевезенням вантажів та пасажирів, наприклад для відряджень, ділових зустрічей тощо.

Оцінюючи встановлені обставини у справі суд вважає, що митний орган під час перевірки поданих представником позивача документів, а саме митної декларації за формою затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 431, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, документів на вантаж дійшов до вірного висновку, що транспортний засіб BMW 730D, реєстраційний НОМЕР_1 ввозився представником позивача для особистого користування та не є транспортом комерційного призначення.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що жодних документів, які підтверджували б комерційне використання автомобіля марки BMW 730D, реєстраційний НОМЕР_1, а саме, платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів, позивачем надано не було, а відтак відсутні підстави для визнання оскаржуваної картки відмови від 02 червня 2013 року №205020101/2013/00330 протиправною та її скасування.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність свого рішення - картки відмови від 02 червня 2013 року №205020101/2013/00330.

Як визначено частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши рішення Ягодинської митниці Міндоходів - картки відмови від 02 червня 2013 року №205020101/2013/00330, суд дійшов висновку, що воно відповідає вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки комерційний представник Закритого акціонерного товариства «Trans Build Trade» при переміщенні транспортного засобу BMW 730D, реєстраційний НОМЕР_1 через митний кордон України задекларував його як автомобіль для особистого користування та під час митного оформлення не надав документів, які б підтверджували використання даного автомобіля для здійснення комерційних вантажних або пасажирських перевезень (вантажних декларацій за формою CMR, книжок ATA та CPD, дозволу України на здійснення міжнародних автомобільних перевезень, сертифікату відповідності), крім того вказаний автомобіль не обладнаний тахографом, тому суд дійшов висновку, що приймаючи рішення - картку відмови від 02 червня 2013 року №205020101/2013/00330 Ягодинська митниця Міндоходів діяла правомірно, а відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, Конвенції про тимчасове ввезення, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства «Trans Build Trade», резидента Литовської Республіки, до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправною та скасування картки відмови у пропуску через митний кордон України від 02 червня 2013 року №205020101/2013/00330 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В. І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 01 липня 2013 року.