Постанова № 32116098, 22.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Справа№ 5011-65/6116-2012-19/534-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Смірнової Л.Г.

за участю представників

від позивача: Стороженко Ю.В. дов. №1005/02 від 03.04.2013 року

від відповідача: Цибізова О.О. дов. № 257/10 від 14.12.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 року

у справі № 5011-65/6116-2012-19/534-2012 (суддя - Шаптала Є.Ю.)

за позовом Міського комунального підприємства

«Хмельницьктеплокомуненергія»

до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України»

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненергія» до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання укладеним договору про списання заборгованості між Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, порушуючи норми Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. № 894 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію", безпідставно відмовляється від укладення договору про списання заборгованості по штрафним санкціям

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 р. у справі № 5011-65/6116-2012-19/534-2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано укладеним договір між Дочірньою компаніє "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) та Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (29009, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, ідентифікаційний код 03356571) про списання заборгованості з пені, штрафних санкцій та фінансових санкцій за договором № 06/09-730 ТЕ-34 від 23.09.2009 р. у сумі 3 780 782,04 грн. на умовах, викладених в проекті Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" № 472/01 від 24.02.2012 року. Стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (29009, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, ідентифікаційний код 03356571) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що виходячи з затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, відповідні протоколи комісії, за наявності заборгованості підприємства за природний газ, спожитий ним у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, є достатньою підставою для укладання договору по списання заборгованості, у тому числі і щодо пені, штрафних та фінансових санкцій.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 р. у справі № 5011-65/6116-2012-19/534-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 5011-65/6116-2012-19/534-2012 від 15.03.2013 року враховуючи, що відповідно до розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5011-65/6116-2012-19/534-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5011-65/6116-2012-19/534-2012доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2013 року по апеляційній скарзі порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В.., судді -Смірнова Л.Г., Гончаров С.А. та призначено до розгляду на 24.04.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 р. у справі № 5011-65/6116-2012-19/534-2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 03.01.2013 р. у справі № 5011-65/6116-2012-19/534-2012.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2009 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (покупець) був укладений договір № 06/09-730-ТЕ-34 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати покупцю у власність природний газ за наявності його обсягів за період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити природний газ.

У зв'язку із невиконанням за вказаним договором поставки позивачем своїх зобов'язань по сплаті за спожитий природний газ Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.07.2011 р. у справі № 6/5025/475/11 позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення 22 425 063,06 грн. заборгованості задоволено частково, стягнуто з останнього 1 417 165,66 грн. заборгованості по пені, 1 753 823,50 - інфляційних втрат, 609 792,88 грн. - 3% річних, що були нараховані за прострочення виконання зобов'язання по сплаті за поставлений природний газ у періоді з жовтня 2009 року по вересень 2010 року. Рішення господарського суду набрало чинності 17.07.2011 року.

Оскільки, відповідно до положень п. 2.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" вказана сума підлягала списанню, позивач супровідними листами № 4857/01 від 28.10.2011 р., № 5062/02 від 21.11.2011 р. та № 472/01 від 24.02.2012 р. направив на адресу відповідача проекти договорів про списання заборгованості. Вказані проекти договорів були відповідачем отримані, але залишені без відповіді та задоволення, списання заборгованості не проведено.

Посилаючись на те, що згідно з вимогами Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" вищезазначена сума заборгованості підлягає списанню, позивач просить вирішити спір та в судовому порядку та визнати надіслані відповідачу проекти договорів по списанню заборгованості (штрафних санкцій) укладеними.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

12 травня 2011 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» № 3319, який 4 червня 2011 року набрав чинності і яким визначено умови списання заборгованості за спожитий природний газ та теплову енергію. Дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанії «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок»(ст. 1 Закону).

Так, відповідно до п.2.2 ст.2 названого Закону на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню, зокрема, заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.2.5 ст.2 Закону списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894 затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

Відповідно до пункту 4 Порядку обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується:

- учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(далі - компанія "Газ України") - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників;

- компанією "Газ України" у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.

Згідно п.5 Порядку учасники процедури списання, крім тих, що зазначені у п. 4 цього Порядку, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджується актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати. При цьому списання заборгованості учасниками процедури списання, яким належать 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, здійснюється за погодженням з органами, уповноваженими управляти такими учасниками.

Згідно п.6 Порядку кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Відповідно до п.7 Порядку заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що названим Порядком передбачено, що на момент прийняття рішення про списання у відповідності до названого Закону будь-яких сум заборгованостей, ці суми заборгованостей (що підлягають списанню) мають бути узгоджені учасниками процедури списання - або шляхом підписання актів звіряння (у відповідності до п.5 Порядку), або шляхом укладення відповідних договорів (у випадках, передбачених п.7 Порядку).

Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.07.2011 р. у справі № 6/5025/475/11 набрало чинності 17.07.2011 року, тобто вже після прийняття Закону України від 12.05.2011 р. № 3319-VІ «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», що набрав законної сили 04.06.2011 р. Таким чином, заборгованість з пені, інфляційних та річних не могла бути списаною відповідно до протоколів боржника.

Вищенаведене вказує, що заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій встановлена судовим рішенням підлягає списанню на умовах визначених цим Законом лише в тому разі, коли рішення набрало законної сили до 04.06.2011 р., тобто на дату набрання чинності Законом України від 12.05.2011 р. № 3319-VІ «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».

За таких умов, для списання сум заборгованості сторонам слід керуватись пунктом 7 Порядку.

Заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочато процедуру судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, які укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України (пункт 7 Порядку).

Згідно з пунктом 8 Порядку учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 р. кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

З огляду на викладене слід зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894 "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" визначає механізм списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Встановлений механізм передбачає вчинення низки дій, направлених на здійснення списання заборгованості, зокрема, утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та надання кредиторам інформації про списані суми.

Отже, нормами Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" не встановлено обов'язковість укладення договору про списання заборгованості у зв'язку з прямою вказівкою закону, оскільки законом такої вказівки не передбачено, а встановлено лише визначення заборгованості у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що пункт 7 Порядку не обмежує дію пункту 2.2 статті 2 Закону, яким встановлені конкретні умови для списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), а саме: їх нарахування підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними в період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і їх несплата станом на дату набрання чинності цим Законом, адже, пунктом 7 Порядку передбачено не обов'язок укладення договорів на списання заборгованості зі штрафних санкцій, а лише механізм визначення розміру заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції) у відповідних договорах, у разі відсутності судового рішення, тобто, за наявності невирішеного спору саме щодо розміру санкцій.

У відповідності до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно приписів частини 1 статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім цього, згідно приписів статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у встановлених договором або актом цивільного законодавства межах, особа не може бути примушеною до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Оскільки вищенаведеними положеннями чинного законодавства не встановлено обов'язку відповідача на укладення з позивачем спірного договору, права позивача з цього приводу відповідачем не порушено, за відсутності між сторонами домовленостей про вирішення переддоговірного спору судом, вимоги позивача про визнання договорів про списання заборгованості укладеними в варіанті позивача є безпідставними.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів у постанові Вищого господарського суду від 13.02.2013 року у справі № 5011-35/9070-2012.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 року у справі № 5011-65/6116-2012-19/534-2012 скасуванню.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2013 року у справі № 5011-65/6116-2012-19/534-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (29009, м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, ідентифікаційний код 03356571) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три грн. 50 коп.) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва

5. Матеріали справи № 5011-65/6116-2012-19/534-2012 повернути до Господарського суду м. Києва

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Гончаров С.А.

Смірнова Л.Г.