Рішення № 32114696, 25.06.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.06.2013

Справа №901/1621/13

За позовом товариства з обмежено діяльністю "Мабрук ТМ" (вул. Возз'єднання України, б. 5 кв. 9, м. Запоріжжя, 69001)

до відповідача - товариства з обмежено діяльністю "Сатурн Дистрибьюшн" (вул. Пушкіна, буд. 35/2 м. Сімферополь, АР Крим, 95011)

про стягнення 17192,84 грн.,

Суддя І.І. Дворний.

Представники від сторін не з’явились.

Суть спору: 17 травня 2013 року товариство з обмежено діяльністю "Мабрук ТМ" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з товариства з обмежено діяльністю "Сатурн Дистрибьюшн" заборгованості у розмірі 14657,13 грн., пені у розмірі 2051,74 грн., 3% річних у розмірі 410,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 73,39 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за договором поставки №22/02 від 22 лютого 2012 року, укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 14657,13 грн., несплата якої у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку. Також, позивач скористався своїм правом та нарахував на суму заборгованості пеню, 3% річних та суму інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі.

11 червня 2013 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву у якому повідомив суд, що не погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування пені та інфляційних втрат.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України 11 червня 2013 року по справі оголошувалась перерва.

25 червня 2013 року до канцелярії суду відповідачем нарочним здано клопотання про розгляд справи у відсутність представника товариства. Також, до вказаного клопотання доданий акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01 червня 2013 року, підписаний відповідачем та скріплений печаткою останнього. Вказане клопотання прийнято судом до розгляду.

У судове засідання, що відбулось 25 червня 2013 року, сторони не з’явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином (розписка від 11.06.2013 р.).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, у свою чергу, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна позиція викладена й у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18.

Справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, врахувавши пояснення представників сторін надані у попередньому судовому засіданні, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

22 лютого 2012 року товариство з обмежено діяльністю "Мабрук ТМ" (за договором постачальник) та товариство з обмежено діяльністю "Сатурн Дистрибьюшн" (за договором покупець) уклали договір поставки №22/02, відповідно до умов якого, постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити його на умовах даного договору (а.с. 24-25).

Сторони дійшли згоди про те, що найменування, асортимент, кількість товару та його ціна зазначаються в рахунках-фактурах та накладних, які є невід’ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).

Умови поставки товару визначені сторонами у розділі 3 договору. Так, поставка товарів покупцю здійснюється до складу покупця силами та за рахунок постачальника. Приймання-передача товару що поставляється оформлюється накладною, яка підписується уповноваженими представниками покупця та постачальника. Датою поставки вважається дата отримання товару, зазначена у накладній. Право власності на товар переходить покупцю з моменту повної оплати товару (пункти 3.4-3.6, 3.8 договору).

Згідно пункту 4.1 договору товар поставляється за ціною, зазначеній сторонами в рахунку-фактурі та накладних.

Розрахунки за товар у відповідності з пунктом 4.2. договору здійснюються на протязі 21 календарного дня від дати поставки товару.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При цьому, днем оплати згідно пункту 4.3 договору вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року. У разі якщо на день закінчення строку договору покупець має невиконані фінансові зобов’язання перед постачальником, то в частині виконання цих зобов’язань даний договір зберігає силу до виконання таких зобов’язань у повному обсязі. Якщо жодна з сторін за місяць до закінчення строку дії договору не заявить про свій намір його розірвати, договір пролонгується на той же строк та на тих же умовах.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного договору позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 34657,13 грн., про свідчать копія наявної в матеріалах справи рахунку фактури та видаткової накладної за №РН-0000041 від 04.04.2012 р. на суму 6117,19 грн., копія рахунку-фактури №СФ-0000041 від 06.04.2012 р. та видаткової накладної №РН-0000046 від 06.04.2012 р. на суму 5670,00 грн., копія рахунку-фактури №СФ-0000063 від 08.05.2012 р. та видаткової накладної №РН-0000068 від 08.05.2012 р. на суму 8178,48 грн., копія рахунку-фактури NСФ-0000072 від 15.05.2012 р. та видаткової накладної №РН-0000078 від 15.05.2012 р. на суму 12000,96 грн., копія рахунку-фактури №СФ-0000083 від 24.05.2012 р. та видаткової накладної №РН-0000088 від 24.05.2012 р. на суму 1745,50 грн., копія рахунку-фактури №СФ-0000084 від 24.05.2012 р. та видаткової накладної №РН-0000089 від 24.05.2012 р. на суму 945,00 грн.

Товар отриманий відповідачем по кількості і якості перелічений у видаткових накладних. Претензій покупець не мав, про що свідчить підпис останнього на накладних.

Покупець зобов'язався виконати грошове зобов'язання своєчасно та в повному обсязі, втім, вартість отриманого товару оплачена останнім лише частково на суму 20000,00 грн., рівними платежами по 5000,00 грн. 14 травня 2012 року, 22 травня 2012 року, 14 червня 2012 року та 17 липня 2012 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по особовому рахунку позивача.

З огляду на викладене, станом на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 14657,13 грн.

Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини, судом встановлено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору встановлено відповідальність у відповідності до вимог діючого законодавства.

Так, сторони передбачили, що в разі порушення покупцем строку оплати за отриманий товар постачальник вправі нарахувати покупцю пеню із розрахунку 0,5% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше розміру, передбаченого діючим законодавством.

З врахуванням вказаних умов договору, позивач, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, на суму заборгованості у розмірі 14657,13 грн. нарахував пеню у розмірі 2051,74 грн. 3% річних у розмірі 410,58 грн. та інфляційні витрати у розмірі 73,39 грн.

З метою повернення грошових коштів та з метою досудового врегулювання виниклих між сторонами правовідносин 04 квітня 2013 року позивач звертався до відповідача з претензією №1 про добровільну сплату заборгованості, яка виникла на підставі укладеного 22 лютого 2012 року договору поставки №22/02. Зі змісту вказаної претензії вбачається, що позивач просить відповідача повернути на протязі п’яти банківських днів з моменту отримання претензії 14657,13 грн. заборгованості за поставлений товар.

Вказана претензія отримана представником відповідача особисто 11 квітня 2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та поштовою квитанцією, копія яких наявна в матеріалах справи на а.с. 38.

Разом з тим, сума заявлена позивачем у претензії покупцем у добровільному порядку погашена не була, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення заборгованості.

Отже, предметом спору у справі є стягнення суми боргу з відповідача за поставлений товар, а також стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, в порушення вимог зазначених норм Цивільного та Господарського кодексів України, домовленостей між сторонами, відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений товар, заборгувавши позивачу 14657,13 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, наявними у матеріалах справи (видатковими, податковими накладними, актом звірки взаєморозрахунків від 01 червня 2013 року, тощо). Докази погашення вказаної заборгованості відповідачем на момент розгляду справи надані не були та в матеріалах справи відсутні.

Судом встановлено факт порушення відповідачем своїх обов’язків за договором поставки в частині повної та своєчасної оплати, який останнім спростований не був, у зв’язку з чим позовні вимоги товариства з обмежено діяльністю "Мабрук ТМ" до товариства з обмежено діяльністю "Сатурн Дистрибьюшн" в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 14657,13 грн. за договором поставки товарів є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 2051,74 грн. пені.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з огляду на що, станом на 15 травня 2013 року заборгованість відповідача склала 14657,13 грн., що є підставою для нарахування відповідачу пені на вказану суму заборгованості.

Розглянувши розрахунок пені позивача, судом самостійно здійснено його перевірку та встановлено, що позивач при розрахунку пені не врахував того, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, з огляду на що розрахунок підлягає коригуванню і є наступним:

- 902,99 грн. - за поставкою від 15 травня 2012 року на суму 12000,96 грн. з врахуванням оплати 17 липня 2012 року на суму 34,33 грн.:

за період прострочення з 06.06.2012 р. по 17.07.2012 р. розмір пені складає 206,57 грн. (12000,96 грн. х 15,0% : 366 дн. х 42 дн.);

за період прострочення з 18.07.2012 р. по 06.12.2012 р. розмір пені складає 696,42 грн. (11966,63 грн. х 15,0% : 366 дн. х 142 дн.).

- 131,63 грн. - за поставкою від 24 травня 2012 року на суму 1745,50 грн.:

за період прострочення з 15.06.2012 р. по 15.12.2012 р. розмір пені складає 131,63 грн. (1745,50 грн. х 15,0% : 366 дн. х 184 дн.);

- 71,26 грн. - за поставкою від 24 травня 2012 року на суму 945,00 грн.:

за період прострочення з 15.06.2012 р. по 15.12.2012 р. розмір пені складає 71,26 грн. (945,00 грн. х 15,0% : 366 дн. х 184 дн.).

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи дозволяють суду зробити висновок про те, що загальний розмір пені, який має бути сплачений товариством з обмежено діяльністю "Сатурн Дистрибьюшн" за прострочення оплати поставленого позивачем товару, складає 1105,88 грн. (902,99 грн. + 131,63 грн. + 71,26 грн.), а не 2051,74 грн., як обчислено позивачем. Отже, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання та входять до складу грошового зобов’язання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у справі, та з врахуванням виникнення заборгованості з 06 червня 2012 року, встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 15 травня 2013 року складає 410,58 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Втім, з розрахунку позивача вбачається, що при обчисленні індексу інфляції за період прострочення оплати поставки товару від 15 травня 2012 р. в сумі 11966,63 грн. (з 18 липня 2012 року по 15 травня 2013 року) позивач вибірково врахував лише індекси інфляції за вересень, грудень 2012 року та січень 2013 року. У той час, як при визначенні інфляції за вказаний період повинні враховуватись встановлені в Україні індекси інфляції за серпень (99,7%), вересень (100,1%), жовтень (100,0%), листопад (99,9%), грудень 2012 року (100,2%), а також січень (100,2%), лютий (99,9%), березень (100,0%), квітень 2013 року (100,0%). Так, індекс інфляції за визначений позивачем період нарахування в цілому становить 99,9%, з огляду на що, інфляційних втрат за цей період позивач не зазнав.

Помилково розрахована позивачем і сума інфляційних втрат за поставками від 24 травня 2012 року за період з 15 червня 2012 року по 15 травня 2013 року, при розрахунку якої мали бути враховані не тільки індекси інфляції у вересні, грудні 2012 року та січні 2013 року, а всі індекси, починаючи з червня 2012 року і включаючи квітень 2013 року. Так, індекс інфляції за вказаний період в цілому становить 99,5%, отже інфляційних втрат позивач в цей період також не зазнав.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14657,13 грн. основного боргу, 1105,88 грн. пені та 410,58 грн. - 3% річних.

Слід зазначити, що позивач просив стягнути з відповідача 17192,84 грн. сплативши при цьому судовий збір у розмірі 1720,50 грн. Позовні вимоги позивача задовольняються судом частково у загальній сумі 16173,59 грн., а відтак, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір частково у розмірі 1618,50 грн.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25 червня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 27 червня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмежено діяльністю "Сатурн Дистрибьюшн" (вул. Пушкіна, буд. 35/2 м. Сімферополь, АР Крим, 95011, код 37285565) на користь товариства з обмежено діяльністю "Мабрук ТМ" (вул. Возз'єднання України, б. 5 кв. 9, м. Запоріжжя, 69001, код 36490845) 14657,13 грн. основного боргу, 1105,88 грн. пені, 410,58 грн. - 3% річних та судовий збір у розмірі 1618,50 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний