Постанова № 3211437, 05.11.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-7148/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2008 року, м. Харків                                                          

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

Позивача: Федоренко О.А.

Відповідача: Халілов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комільфо” про зобов’язання перейти на загальну систему оподаткування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов’язати Товариства з обмеженою відповідальністю „Комільфо” у відповідності до вимог ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену  систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” в редакції Указу Президента  від 28.10.99 р. № 746/99, перейти на загальну систему оподаткування.

Орган податкової служби свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Торговий Центр Комільфо» за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007 року є платником єдиного податку суб’єктом малого підприємництва за ставкою 10% (Свідоцтво про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва на 2008 р. № 2030012417 (серія А № 943509) від 26.11.2007 р.). Виручка ТОВ «Торговий Центр Комільфо» від реалізації складала за 2005 рік – 269, 4 тис. грн., за 2006 рік – 307, 0 тис. грн., за 2007 рік – 357, 5 тис. грн. Згідно отриманої позивачем інформації від ТОВ «Проконсул - Девелопмент» мінімальний розмір орендних ставок за 1 кв.м. мав би складати: у 2005 році – 101,0 грн.; у 2006 році – 126,25 грн.; у 2007 році – 176,75 грн. Позивач вважає, що з огляду на ймовірний рівень доходів, доход по підприємству ТОВ «Торговий Центр Комільфо» складав би за 2005 рік – 1032725,0 грн.; за 2006 рік – 1278218,0 грн.; за 2007 рік – 1380753,0 грн. і з цього вбачається перевищення доходів від реалізації, які перевищують 1 млн. грн. Позивач вважає, що ТОВ «Торговий Центр Комільфо» порушив ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 р. Позивачем був направлений лист генеральному директору ТОВ «Торговий Центр Комільфо» стосовно переходу на загальну систему оподаткування від 08.05.2008 р. № 6135/10/23-524, який відповідач отримав 15.05.2008 р. Відповідач у своєї відповіді, яку позивач отримав 29.05.2008 р., вх. № 18827/10 відмовився переходити на загальну систему оподаткування. Позивач вважає, що відповідач у відповідності до вимог ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента від 28.10.99 р. № 746/99, зобов’язаний перейти на загальну систему оподаткування.

Відповідач, Товариства з обмеженою відповідальністю „Комільфо”, подав до суду заперечення на адміністративний позов. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що ТОВ «Торговий Центр Комільфо» з 01.01.2005 р. по теперішній час є платником єдиного податку суб’єктом малого підприємництва по ставці 10% (Свідоцтво про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва на 2008 р. № 2030012417 (серія А № 943509) від 26.11.2007 р.). Основним видом діяльності товариства є здача в оренду власного нерухомого майна. Середня облікова численність працюючих у товаристві за рік не перевищує 50 осіб, а об’єм виручки від реалізації не перевищує 1 млн. грн. У своєї господарської діяльності відповідач відповідно до ч.3 ст. 189 Господарського кодексу України використає вільні ціни, які згідно із ст. 190 Господарського кодексу України визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. На здачу в оренду майна, яке є приватною власністю, державні фіксовані ціни та регульовані ціни – граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін, законодавством України не встановлені. Відповідач самостійно, за згодою сторін визначає вільну ціну. Позивач вважає, що вимога Державної податкової інспекції в Дзержинському районі міста Харкова щодо зобов’язання переходу на загальну систему оподаткування незаконно, так як у відповідності до ч.1 ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі самостійного встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, а відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найма. Позивач вважає, що вимога  Державної податкової інспекції в Дзержинському районі міста Харкова щодо зобов’язання переходу на загальну систему оподаткування не відповідає ст. 19 Конституції України, оскільки ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач вважає, що не порушував ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 р. ще і тому, що відповідно до вищевказаного Указу Президента України виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Виручка ТОВ «Торговий Центр Комільфо» від реалізації послуг – здачу в оренду власного нерухомого майна складала за 2005 рік – 269, 4 тис. грн., за 2006 рік – 307, 0 тис. грн., за 2007 рік – 357, 5 тис. грн.. Цей факт підтверджується результатами планової виїзної перевірки фінансової – господарської діяльності ТОВ «Торговий Центр Комільфо», за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р., про що складено акт перевірки від 18.04. 2008 р. № 2708/2305/14065138.     

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову в судовому засіданні заперечував та просив повністю відмовити Державній податковій інспекції в Дзержинському районі міста Харкова в задоволені позову, а також просив стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Комільфо» витрати пов’язані з отриманням правової допомоги адвокатом при рішенні цієї справи в суді в розмірі 50000 грн. Однак, до суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Комільфо» не надано доказів про витрати, пов’язані з отриманням правової допомоги адвокатом при розгляду справи в Харківському окружному адміністративному суді у зазначеному розмірі.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До ТОВ «Торговий Центр Комільфо» з Державної податкової інспекції в Дзержинському районі міста Харкова надійшов лист від 08.05.2008 р. за № 6135/10/23-524 за підписом першого заступника начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Н.В. Тимошенко, в якому викладено, що Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, керуючись ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. 3509 – ХХІ «Про державну податкову службу» із змінами та доповненнями та за результатами планової виїзної перевірки фінансово – господарської діяльності встановлено, що згідно отриманої інформації від інших джерел, вартість орендної плати склала: у 2005 році при мінімальної вартості за 1 кв.м. у розмірі 101 грн. виручка від реалізації – 1032725,0 грн., у 2006 році при мінімальної вартості за 1 кв.м. у розмірі 126, 25 грн. виручка від реалізації – 1278218,0 грн., у 2005 році при мінімальної вартості за 1 кв.м. у розмірі 176,75 грн. виручка від реалізації – 1380753 грн. Про те, це не відповідає дійсності, у Акті перевірки від 18.04.2008 р., п.2.15.8. про це не йдеться взагалі. Ставки орендної плати підприємства складають: у 2005 році 1 кв. м. від 3,07 до 168,0 грн., виручка від реалізації за 2005 рік складає 269394,00 грн.,  у 2006 році 1 кв. м. від 4,45 до 106,67 грн., виручка від реалізації за 2006 рік складає 307036,00 грн., у 2007 році 1 кв. м. від 8,87 до 317,30 грн., виручка від реалізації за 2007 рік складає 351845,60 грн. Позивач вважає ставки оренди  значно нижчими ніж орендних ставок в центральній частині м. Харкова в період 2005-2007 рр. У зв’язку з цим та відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» пропонувала відповідачу переглянути питання про перехід на загальну систему оподаткування та рівень орендних ставок.

На лист Державної податкової інспекції в Дзержинському районі міста Харкова від 08.05.2008 р. за № 6135/10/23-524, який відповідач отримав 16.05.2008 року, 27.05.2008 року надіслав на адресу позивача відповідь за № 35, яку позивач отримав 29.05.2008 р. Згідно відповіді ТОВ «Торговий Центр Комільфо», за підписом генерального директора Коваленко В.В. обсяг виручки від реалізації послуг ТОВ «Торговий Центр Комільфо» у 2005 р., 2006 р., 2007 р. не перевищує 1 млн. грн. за відповідний рік. Указом Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» не встановлена мінімальна та максимальна межа вартості будь-яких видів діяльності, а також вартості орендної плати за 1 кв.м., виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Відповідач у листі вказав, що при розгляді орендних ставок необхідно враховувати стан нежилих приміщень та поверх, на якому розміщуються орендовані приміщення, низькі ціни орендних ставок на третьому і четвертому поверхах у зв’язку з відсутністю ескалатора або ліфта. Відповідач зазначив, що ТОВ «Торговий Центр Комільфо» не порушувало вимог, встановлених ст. 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» і є платником єдиного податку на законних підставах. В найближчий час ТОВ «Торговий Центр Комільфо» не планує перехід на загальну систему оподаткування.

Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду, оскільки вважає, що виходячи із отриманої інформації від ТОВ «Проконсул – Девелопмент» мінімальний розмір орендних ставок за 1 кв.м. мав би складати у 2005 році – 101,0 грн. у 2006 році – 126,25 грн., у 2007 році – 176,75  грн., таким чином, доход по підприємству ТОВ «Торговий Центр Комільфо» складав би за 2006 рік – 1032725,0 грн., 2006 рік – 1278218,0 грн., 2007 рік – 1380753,0 грн., і виходячи із вірогідного рівня доходів ТОВ «Торговий Центр Комільфо» вбачається перевищення доходів від реалізації, які перевищують 1 млн. грн..

Про це з цим неможна погодитись, так як Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Комільфо» з 01.01.2005 р. по теперішній час є платником єдиного податку суб'єктом малого підприємництва по ставці 10 %. Товариству видано Свідоцтво про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва на 2008 р. № 2030012417 (серія А № 943509) від 26.11.2007 р. Основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Комільфо» є здача в оренду власного нерухомого майна. Середньо облікова чисельність працюючих у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Комільфо» згідно з звітами з праці за 2005 р., 2006 р., 2007 р., січень – липень 2008 р.  не перевищує 50 осіб, а розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робот, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн., тобто, виручка від реалізації послуг, здачі в оренду власного нерухомого майна згідно з плановою виїзною перевіркою фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного й іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Комільфо», за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р., про що складений акт перевірки від 18.04.2008 р. № 2708/2305/14065138, котра проводилася відповідно до плану - графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання й на підставі напрямку від 19.03.2008 р. № 337, виданого Державною податковою інспекцією в Дзержинському районі м. Харкова за 2005 рік становить – 269394,00 грн., за 2006 рік – 307036,00 грн., за 2007 рік – 351845,60 грн.(п.2.15.8. Акту). Посилання позивача на ймовірний рівень доходів, який складав би у 2005 році - 1032725,0 грн., у 2006 році – 1278218,0 грн., у 2007 році – 1380753,0 грн. необґрунтовані, є вірогідними і тому судом до уваги не приймаються.

Позивач, не привів доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Комільфо» фактично одержало на розрахунковий рахунок або в касу суму більшу, ніж зазначено в бухгалтерських документах відповідача.

Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99: «Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) у касу за здійснення операцій з продаж продукції (товарів, робіт, послуг).» (П.1, абз. 5 Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99).

Позивач не навів розрахунків відповідно того, чому він вважає, що орендна ставка у 2005 році мала би бути 101,0 грн., 2006 році – 126,25 грн., у 2007 році – 176,75  грн., а доход по підприємству ТОВ «Торговий Центр Комільфо» складав би за 2006 рік – 1032725,0 грн., 2006 рік – 1278218,0 грн., 2007 рік – 1380753,0 грн. Відповідь ТОВ «Проконсул - Девелопмент» стосовно щодо вартості орендної плати за 1 кв.м. торгівельних місць в м. Харкові за адресою: вул. Сумська 13, а також інформація отримана від Харківської торгово – промислової палати стосовно щодо вартості орендної плати за 1 кв.м. торгівельних місць в м. Харкові за адресою: вул. Сумська 13 надана у доларах США, а ні в національній валюті України.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України: «Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі в гривнях. Ціни в зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Комільфо» не є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, що підтверджується плановою виїзною перевіркою фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного й іншого законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Комільфо», за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р. (п. 3.2.1. Акту).

Відповідь ТОВ «Проконсул - Девелопмент» стосовно вартості орендної плати за 1 кв.м. торгівельних місць в м. Харкові за адресою: вул. Сумська 13 не може бути прийнятий судом до уваги в обґрунтування вимог позивача, тому що його експертами не проводився детальний візуальний огляд об'єкта, зазначені їм діапазони орендних ставок відображають тільки рівень цінових показників у районі місцезнаходження об'єкта і з погляду фахівців ТОВ «Проконсул – Девелопмент» не можуть бути висновком для визначення орендних ставок конкретного об'єкта, які визначаються шляхом здійснення оціночних процедур, крім цього ця відповідь не є висновком експерту в розумінні ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання позивача на інформацію стосовно вартості орендної плати за 1 кв.м. торгівельних місць в м. Харкові за адресою: вул. Сумська 13, отриману від Харківської торгово – промислової палати, експертний висновок № Н1-192 від 14.05.2008 р. також не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки не є висновком експерту у розумінні ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3. ст. 189 Господарського кодексу України: «Суб'єкти господарювання можуть використовувати в господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.». 

Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України: «1.Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. 2.Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.». Таким чином, суб'єкт господарської діяльності сам визначає вільну ціну за згодою сторін.

На здачу в оренду майна, що є приватною власністю, державні фіксовані ціни, регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін не встановлені.

Відповідно до ст. 192 Господарського кодексу України «Політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами й ціноутворенням визначаються законом про ціни й ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про ціни й ціноутворення» № 507-11Х від 3 грудня 1990 р. «У народному господарстві застосовуються вільні ціни й тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни й тарифи.», ст. 7 цього ж Закону: «Вільні ціни й тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.»

На здачу в оренду майна, що є приватною власністю, державне регулювання цін і тарифів не поширюється.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України: «1. Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найманню підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається в підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.»

У відповідності до ст. 762 Цивільного Кодексу України, за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором наймання.

Відповідно до ст. 3 Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 р.: «Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати податку на додану вартість згідно з Законом України «Про податок на додану вартість.

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору в разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.».

Відповідно до результатів планової виїзної перевірці фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного й іншого законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «КОМІЛЬФО», за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р., про що складений акт перевірки від 18.04.2008 р. № 2708/2305/14065138 донараховане всього податків і штрафних санкцій в розмірі 1909,83 грн. (у тому числі основного платежу по податку з фізичних осіб у сумі 636,61 грн., фінансових санкцій у сумі 1273,22 грн.). Інших порушень перевіркою не виявлено.

«Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.».

Посилання позивача, як на підставу формування вимоги про зобов’язання відповідача перейти на загальну систему оподаткування на ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента від 03.07.98 р. № 727/98, суд вважає не обґрунтованими, оскільки порушення вимог, встановлених ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.99 р. товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Комільфо»не знаходить.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що повноваження та права органів державної податкової служби визначені статтями 10 та 11 Закону України «Про державну податкову службу України». Суд зазначає, що нормами зазначеного Закону, не передбачено такого способу реалізації органами державної податкової служби своїх повноважень, як звернення до суду з позовними вимогами, які є предметом спору по цій справі.

За таких підстав, суд вважає що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Комільфо» перейти на загальну систему оподаткування необґрунтованими та  такими, що не підлягають задовольнянню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 86, 94, 158, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративною судочинства України суд, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

В позові  Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комільфо” про зобов’язання перейти на загальну систему оподаткування  відмовити в повному обсязі.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлений 10.11.2008 року.

Суддя                                                                                                          Я.В. П’янова