Рішення № 32113713, 25.06.2013, Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

Справа № 407/1016/13-ц

2/407/478/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Філіпенко Л.П.

при секретарі Толокової Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справа за позовною заявою

публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Позивач - публічне акціонерне товариство «Акцент Банк» ( далі банк) звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого посилається на те, що відповідно до укладеного договору № ACLARC 20910201 від 6 червня 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15840 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 6 червня 2011 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам, Тарифами складає між неї та банком кредитно - заставний договір. Відповідачка була ознайомлена і згодна з Умовами надання кредиту фізичним особам, банком надана повна інформація про умови кредитування, що підтверджується підписом відповідача в заяві. Згідно умов уклад ленного договору Договір складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 6 лютого 2013 року має заборгованість 95055, 34 грн., яка складається з наступного: 15840 грн. - заборгованість за кредитом; 2373,34 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5132,16 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 66707,2 грн. пеня; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 4520,64 грн. - штраф (процентна складова). Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь банка заборгованість у розмірі 95055, 34 грн. за кредитним договором № ACLARC 20910201 від 6 червня 2008 року та судовий збір 950, 55 грн.

Від відповідачці ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення, у яких вона вказує, що позов не визнає, вважає що вони незаконні, та не підлягають задоволенню з наступних підстав :

ПО-ПЕРШЕ, між ней та ПАТ «Акцент-Банк» взагалі ніколи не укладались жодні кредитні договіри, в тому числі і ніколи вона не подавала заяви позичальника №ACLARC20910201 від 06.06.2008р. про надання ніби-то мені строкового кредиту в сумі 15840,00 грн. У неї одразу виникли підозри щодо фальсифікації укладання заяви позичальника №ACLARC20910201 від 06.06.2008р. з боку працівників ПАТ «Акцент-Банк», тому вважає, що на підтвердження факту фальсифікації укладання заяви позичальника №ACLARC20910201 від 06.06.2008р. з боку працівників ПАТ «Акцент-Банк» виступають такі докази : підпис на цій заяві не мій; в анкеті позичальника вказана графа «інформація про трудову діяльність та доходи», де повідомляється, що я ніби-то працюю на підприємстві «Компанія Луганськвода» на посаді бухгалтера із зарплатою в розмірі 3500 грн. згідно довідки. Проте, вона ніколи не працювала на підприємстві «Компанія Луганськвода» на посаді бухгалтера із зарплатою в розмірі 3500 грн., що підтверджується записами у моїй трудовій книжці, що вона ніде не працює.

ПО-ДРУГЕ, Позивачем не надано жодних документів (касових, видаткових або меморіальних ордерів, виписки руху коштів), які підтверджують ніби-то отримання нею кредитних коштів в сумі 15840,00 грн. згідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості в сумі 95055,34 грн., вона взагалі з 2008 року та по теперешній час ніколи не отримувала ніяких грошових коштів від Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» в сумі 15840,00 грн.

Але, відповідно до п.6 абзацу 2 статті 119 Цивільно-процесуального кодексу - позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

ПО-ТРЕТЄ, після ретельному огляду заяви позичальника №ACLARC20910201 від 06.06.2008р. та додатків до неї, а саме копії паспорту з її підписом «Копия верна», я остаточно переконалась у тому, що ці підписи підроблені, тому що вона так не розписується, та ніколи не підписувала ні заяву позичальника №ACLARC20910201 від 06.06.2008р., ні робила напис на копії паспорту «Копия верна» та нібо-то мій підпис.

Тому вважаю, що цей факт має бути перевірений судом відповідно до законодавства України з призначенням експерта криміналіста для встановлення факту фальсифікації підписів працівниками Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», про що вона додатково заявляю клопотання.

Тому просить залишити без задоволення позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 95055,34 грн., а також судових витрат в сумі 950,55 грн. як незаконні та необгрунтовані

(а.с.25-26)

У судовому засіданні

- представник позивача ОСОБА_2, якій діє за дорученням (а.с.33) позов підтримує, просить його задовольнити, але суду не надав доказів того, що , від проведення почеркознавчої експертизи відмовився;

- відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала, суду дала пояснення, які співпадають з доводами, викладеними в її запереченнях на позов і додатково пояснила, що дійсно, побачивши рекламу зверталася в банк, розташований біля центрального ринку в м. Луганська, подавши документи - паспорт і ідентифікаційний код, їй сказала прийти за результатом через півгодини. Але коли вона прийшла, їй відповіли, що дати кредит не можуть із тієї причини, що вона не працює, крім того паспорт у неї на прізвище «Титаренко», а код на прізвище « Беганьска». Так вона й пішла ні із чим. Але її документи їй не повернули, а вона й не припускала, що можуть аферисти так провернути кредит, використовуючи її паспорт. Ідентифікаційний код вона і по теперішній час не міняла, у позові й у заяві, що вона нібито підписала - але це не її підпис - зазначений номера телефонів, але ніколи в неї домашнього телефону не було, мобільний з'явився зовсім недавно, і інший номер. Вона ніколи не працювала бухгалтером в «Компанії «Лугансквода», меблів, зазначеної в рахунку, у неї ні, ніколи не було, та й бути не міг, адже рахунок ПП ОСОБА_3 нею не підписаний, там взагалі немає підпису покупця. І як на це не звернула уваги працівник банку Андрєєва?! Тому просить у задоволенні позову відмовити, а банк пускай шукає тих працівників банку, які цей липовий кредит оформили.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом загальності. Суд же, зберігаючи обєктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При досліджені і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, тобто докази у їх сукупності та оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що базується на засадах відносності та припустимості доказів, доходить висновку вважати позов необґрунтованим та таким, що ні підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що згідно матеріалів справи дійсно є анкета позичальника ACLARC 20910201 на імя ОСОБА_1 від 6 червня 2008 року (а.с.5), але крім паспортних даних в цей анкеті вся інформація не відповідає даним відповідачці: ОСОБА_1 ніколи не працювала бухгалтером в «Компанії «Лугансквода», що підтверджується як копією її трудової книжки (а.с. 28-29) так и довідкою «Компанії «Лугансквода» (а.с.), вона не є і не була абонентом ПАТ «Укртелеком», телефон, якій вказаний у анкеті, встановлено за другою адресою, що підтверджується довідкою ПАТ «Укртелеком» (а.с.36), на час коли була підписана ця заява паспорт у відповідачці на прізвище «Титаренко» (а.с.13), а ідентифікаційний код до позову не наданий оскільки він дійсно на прізвище « Беганьска» (а.с.). В цей анкеті вказана сума 15840 грн. для придбання товару, і позивач як доказ підстави перерахування такої суми за куплений товар представив суду рахунок-фактуру № 125 від 6 червня 2008 року, у якій зазначений постачальник «ПП ОСОБА_3В.», його банківські реквізити. Але даний рахунок-фактура не має ні штампа, ні якоїсь печатки, у ній відсутні відомості про те, хто ж виписав ( а точніше надрукував на комп'ютері) цей рахунок, і хто одержав зазначений у ньому товар на суму 24 тис. грн. (а.с.35), тобто на суму в 8 тис. грн. больше, чем якобы перечислил банк.

Позивач не виконав ухвали суду від 16 квітня та про забезпечення доказів по справі: не надав суду оригіналів всіх документів по оформленню кредитного договору з ОСОБА_1 для проведення почеркознавчої експертизи, в тому числі і оригіналів документів підтверджуючих отримання кредиту; її ідентифікаційний номер; відомості про те кому і коли нібито були перераховані гроші за меблі, що ОСОБА_1 нібито одержала, відомостей щодо місцезнаходження ПП ОСОБА_4, якому відповідно до рахунку-фактури № 125 від 06.06.2008 року нібито було сплачено ПАТ Акцент-Банк за отриманий товар.

Крім того, застосування позовної давності в п'ять років не відповідає вимогам закону, оскільки згідно ст. 258 ЦК Україна для вимог про стягнення пені (неустойки) встановлена законом скорочена позовна давність, а окремого правочину щодо збільшення цього строку між ОСОБА_1 та позивачем не приймалось.

Позивач наводить в позовній заяві "Умови", які разом із заявою позичальника складають, на його думку Договір, але не наводить належних доказів на підтвердження того, що саме ці "Умови" існували на момент підписання ОСОБА_1 Заяви позичальника, і вона з цими Умовами ознайомилася і погодилася. Також суд вважає, укладення кредитного ( або згідно позову «кредитно заставного») договору в такій формі суперечить ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Також позивач невірно розрахував строк початку перебігу строку позовної давності по нарахуванню неустойки (штрафу, пені), в розумінні положень ст.ст. 260, 261 ЦК України, оскільки про своє порушене право позивач довідався майже пять років тому, в липні 2008 року, коли не отримав погашення кредиту у строк згідно до умов договору.

Тому суд вважає необхідним узадоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 107, 224 - 233 ЦПК України, ст.ст. 258, 260, 261 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Антрацитівського

міськрайонного суду ОСОБА_5