Ухвала суду № 32113085, 26.06.2013, Апеляційний суд міста Києва

[1]

26 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,

при секретарі: Жигун Л.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року

у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії начальника та державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, стягувач: ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із скаргою на дії начальника та державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, Відділ ДВС), уточненою в подальшому, та просила визнати неправомірними дії начальника ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві щодо передачі від державного виконавця Єрмакової О.А. до державного виконавця Сидоренко Р.Г. виконавчих проваджень ВП № 30559272, ВП № 30564452 від 09.01.2012 по виконанню виконавчих листів виданих 20.12.2011 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 228 070 грн. 90 коп. та судових витрат у сумі 1820 грн., посилаючись на те, що начальник Відділ ДВС в порушення вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень неправомірно передала від державного виконавця Єрмакової О.А. державному виконавцю Сидоренко Р.Г. для виконання вказані виконавчі провадження, а державний виконавець Сидоренко Р.Г. неправомірно склав акт про створення перешкод у проведенні виконавчих дій і неправомірно направив до суду подання про отримання дозволу на примусове проникнення до квартири ОСОБА_2

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року скаргу задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Як на підставу скасування ухвали суду ОСОБА_1 в апеляційні скарзі зазначив, що постановляючи ухвали про задоволення скарги суд першої інстанції не з'ясував, яким чином дії начальника про передачу виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого порушили права та свободи ОСОБА_2

Крім цього, вказав, що висновок суду про неправомірність дій державного виконавця, у зв'язку із не занесенням ним даних до Єдиного реєстру виконавчих проваджень про передачу виконавчих проваджень є необґрунтованим.

Просив ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, з підстав викладених в ній та просили задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити ухвалу без змін як таку, що є законною та обґрунтованою.

Представник ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справу, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем Єрмаковою О.А. 09.01.2012 було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 228 070 грн. 90 коп. заборгованості та 1820 грн. судових витрат, а постановою старшого слідчого СВ Дніпровського ГУ МВС України у м. Києві від 26.10.2010 боржниця ОСОБА_2 оголошена в розшук як обвинувачена по кримінальній справі.

На підставі усного розпорядження начальника ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Ярушевської І.І. 03.08.2012 відбулася заміна державного виконавця з Єрмакової О.А. на Сидоренка Р.Г. з виконання виконавчих проваджень по виконавчих листах про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 228 070 грн. 90 коп. заборгованості та судових витрат.

Відповідно до статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

При розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця судом не враховано те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК України визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що начальник ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, передаючи виконавчі провадження від одного державного виконавця до іншого, діяла в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, що призвело до порушення прав та свобод ОСОБА_2

Зазначені висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також не узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права з наступних підстав.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження». Зокрема, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону).

Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав ОСОБА_1, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходженням до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості не виконується тривалий час.

Пунктом 1.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що безпосередній контроль за діями державного виконавця покладається на начальників відділів примусового виконання рішень та начальників відділів державної виконавчої служби районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних та міжрайонних управлінь юстиції (далі - начальник відділу).

Контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно п. 6.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень до повноважень начальника ВДВС належить право заміни виконавчого провадження та передача виконавчих проваджень в межах одного Відділу ДВС.

За вказаних підстав та наведених норм, судова колегія приходить до висновку, що дії начальника ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві щодо заміни державного виконавця та передачі виконавчого провадження вчинені відповідно до закону та в межах повноважень начальника Відділу ДВС, а при вчиненні таких дій права чи свободи ОСОБА_2 не були порушені.

Згідно з ч. 3 ст. 383 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Однак, суд першої інстанції вище вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про порушення прав ОСОБА_2, у зв'язку з чим безпідставно визнав неправомірними дії начальника ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а ухвалу суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні скарги.

В порядку ст. 307 ч. 2 п. 2 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 травня 2013 року - скасувати та ухвалити нову наступного змісту.

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії начальника та державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, стягувач: ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/2687/13

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9412/2013

Головуючий у суді першої інстанції: Сухомлінов С.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.