Ухвала суду № 32112573, 27.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1017/5572/12 Головуючий у І інстанції Капшук Л.О.Провадження № 22-ц/780/2907/13 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.Категорія 4 27.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

25 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі: Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила у відповідності до норм ст. 365 Цивільного кодексу України припинити право ОСОБА_2 на 1/14 частку у спільному майні нежитлових будівель, що знаходяться за адресою по АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалася на те, що 30 жовтня 2004 року придбала у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу 13/14 частин нежитлових будівель, розташованих за вищезазначеною адресою, співвласником 1/14 частини яких є відповідач. Майно, яке перебуває у їх спільній частковій власності без визначення його в натурі, складається з нежитлових будівель, а саме: коптильного цеху позначеного на плані літ. «А» площею 277,9 кв.м.; прохідної літ. «Б» площею 5,6 кв.м.; підсобного приміщення позначеного літ. «В» площею 36,1 кв.м.; холодильної камери літ. «Г» площею 205,3 кв.м. та компресорної літерою «Д» площею 34,6 кв.м.

Все вказане нерухоме майно знаходиться на її повному утриманні з 2004 року, нею проводиться поточний ремонт нежитлових будівель, забезпечується схоронність майна та поліпшення його стану, встановлено нове холодильне обладнання, в коптильному цеху проведено капітальний ремонт, здійснено заміну обладнання, вона також замовила виготовлення технічної документації по оренді земельної ділянки, на якій знаходяться дані нежитлові будівлі, уклала з Миронівською міською радою договір оренди землі та сплачує орендну плату за землю.

Оскільки частка відповідача в майні є незначною - 1/14 частина, та не може бути виділенняв натурі без втрати цільового призначення всього комплексу приміщень, спільне володіння та користування майном з відповідачем є неможливим з причин не бажання відповідача приймати участі в утримання та зберігання вказаного майна і використання його за цільовим призначенням, та відмови відповідача у добровільному порядку вирішити вказаний спір, просила суд задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Миронівського районого суду Київської області від 30 листопада 2012 року позов задоволено повністю.

Припинено право ОСОБА_2 на 1/14 частку у спільному майні, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 та складається з: коптильного цеху площею 277,9 кв.м. (літера «А»), прохідної площею 5,6 кв.м. (літера «Б»), підсобних приміщень площею 36,1 кв.м. (літера «В»), холодильних камер площею 205,3 кв.м. ( літера «Г»), компресорної площею 34,6 кв.м. ( літера «Д»), агальною площею 559,5 кв.м., вартістю 269 903 гривні.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/14 частину нежитлових будівель: коптильного цеху площею 277,9 кв.м. (літера «А»), прохідної площею 5,6 кв.м. (літера «Б»), підсобних приміщень площею 36,1 кв.м. (літера «В»), холодильних камер площею 205,3 кв.м. ( літера «Г»), компресорної площею 34,6 кв.м. ( літера «Д»), загальною площею 559,5 кв.м., вартістю 269 903 гривні, розташованих по АДРЕСА_1.

Виплачено ОСОБА_2 з депозитного рахунку Миронівського районного суду Київської області № НОМЕР_1 грошову компенсацію за 1/14 частину нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_1, в розмірі 19 278 грн. 79 коп., які внесені на депозит суду ОСОБА_3 за квитанцією № 7292 від 16 липня 2012 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить позовну заяву ОСОБА_3 від 16.07.2012 року про припинення права у спільному майні - нежитлових будівель залишити без розгляду, оскільки виведена оціночна вартість підприємства є неприйнятною та невідповідною до багаторічної зростаючої з року в рік інфляції.

Позивачка подала заперечення на апеляційну скаргу в яких просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити, мотивуючи свої заперечення тим, що доводи апелянта в основному стосуються підстав набуття нею та попереднім власником ОСОБА_4 права власності на 13/14 частини нерухомого майна, що не є предметом розгляду вказаної справи. Крім того апелянт оспорює вартість спірного майна, при цьому не спростовуючи наявного в матеріалах справи висновку ТОВ «СП «Гранд-А» .

Заслухавши доповідь судді - доповідача, у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 жовтня 2004 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу 13/14 частин нежитлових будівель, розташованих за вищезазначеною адресою, співвласником 1/14 частини яких є відповідач. Зазначений договір купівлі-продажу посвідчений державним нотаріусом Миронівської районної державної нотаріальної контори Шепітко В.В., зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 251880 від 30.10.2004. та Білоцерківському міжміському БТІ 02.11.2004 р. (а.с. 8).

Майно, яке придбала ОСОБА_3 складається з нежитлових будівель, а саме: коптильного цеху позначеного на плані літ. «А» площею 277,9 кв.м.; прохідної літ. «Б» площею 5,6 кв.м.; підсобного приміщення позначеного літ. «В» площею 36,1 кв.м.; холодильної камери літ. «Г» площею 205,3 кв.м. та компресорної літерою «Д» площею 34,6 кв.м. та належало продавцю ОСОБА_4 на підставі ухвали про затвердження мирової угоди Миронівським районним судом від 03 березня 2000 року, договору купівлі-продажу посвідченого Миронівською державною нотаріальною конторою 29 вересня 2004 року за реєстром №5177, договору купівлі-продажу посвідченого Миронівською районного державною нотаріальною конторою 10 вересня 2004 року за реєстром №4820 зареєстрованих в Білоцерківському міжміському БТІ за №47 в книзі №1 реєстраційний №7053315. (а.с. 7).

21 квітня 2011 року між Миронівською міською радою та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0.33 га по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлових приміщень зі сплатою орендної плати в сумі 13789, 71 грн. щорічно ( п. 8 Договору) ( а.с. 10).

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції мотивував рішення тим, що частка відповідача ОСОБА_2 в спільному сумісному майні із ОСОБА_3 є не значною, виділення вказаної частки є не можливим без втрати використання його за цільовим призначенням, припинення права власності відповідача на вказану частку не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, крім того позивачкою внесено на депозит суду вартість 1/14 частини, що згідно до висновку ТОВ «Спеціалізованого підприємства «Гранд- А» становить 19278,79 грн., тому суд визнав вимоги позивачки такими що відповідають нормам ст. 365 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із чч. 4, 5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Аналогічна за змістом норма міститься в ст. 321 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_3 є власником 13/14 частин нерухомого майна з 2004 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майна. (а.с. 9).

Судом першої інстанції встановлено, що спірне нерухоме майно складає єдиний виробничий комплекс з коптильного цеху, компресорної, холодильної камери та двох підсобних приміщень, виділення окремо 1/14 частини без втрати цільового призначення вказаного майна є не можливим, частка відповідача у вказаною майні є незначною.

5 червня 2012 року ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Гранд - А» ( свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №5773 від 10.08.2007р.), яке відповідно до сертифікату №13019/12 виданого 27.02.2012 Фондом державного майна має право на проведення оцінки нерухомого за замовленням ОСОБА_3 здійснило оцінку нерухомого майна, що розташоване по АДРЕСА_1 та визначило ринкову вартість всього майна в розмірі 269903 грн., та 1/14 частики в розмірі 19278, 79 грн. (а.с. 19-49) .

16 липня 2012 року ОСОБА_3 внесено на депозитний рахунок Миронівського районного суду вартість 1/14 ч. нерухомого майна в розмірі 19278,79 грн., що підтверджується квитанцією . ( а.с. 88).

Відповідно до ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з положеннями ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За положеннями ст. 365 цього Кодексу право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3, які ґрунтуються на нормах ст. 365 ЦК України, оскільки позивачкою доведено, що являючись власником 13/14 частин вказаного нерухомого майна з 2004 року, на протязі 9 років саме вона несе витрати по утримання, ремонту, реконструкції вказаного нерухомого майна, укладала орендні договори на земельні ділянки та несла відповідні витрати, що підтверджується відповідними письмовими доказами. ( а.с. 10-24).

Відповідач у справі заперечуючи проти позову не надав суду достатніх та допустимих доказів на спростування вимог позивачки, так як не надав докази проте, що припинення права власності на 1/14 частин вказаного нерухомого майна може завдати істотної шкоди його інтересам чи правам. Не надав відповдач і доказів, які б спростовували висновки ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Гранд - А» про вартість спірного нерухомого майна, який прийнятом як належний доказ.

Інші доводи апелянта стосуються порядку розподілу часток між засновниками вказаного магазину "Океан" та набуття права власності на вказані частки попередніми власниками вказаного майна, що не є предметом розгляду вказаної справи. Не оспорювалися відповідачем і підстави набуття позивачкою права власності на 13/14 частин майна власником якого вона є на протязі 9 років.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи і вимогам закону та підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 358, 365 Цивільного кодексу України, ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська

Ю.О.Матвієнко