Ухвала суду № 32112572, 27.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/576/13-к Головуючий у І інстанції ГавенкоПровадження № 11/780/645/13 Доповідач у 2 інстанції Костенко І.В.Категорія 41 27.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

27 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Сливи Ю.М.

суддів Костенко І.В., Нагорного А.М.

за участю прокурора Красківського В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 22 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину та дружину, яка є інвалідом ІІ групи, раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном 2 роки та поклавши на нього обов'язки, передбачені п.2, 3, 4 ст.76 КК України.

Вироком вирішено питання судових витрат та речових доказів.

Колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 26.10.2012 року близько 10 години в смт. Рокитне Київської області по вул.Заводській, неподалік від «Автостанції», за попередньою домовленістю щодо придбання наркотичного засобу зустрівся з ОСОБА_3, де під час проведення оперативної закупівлі без затримання, останній передав ОСОБА_2 650 грн., а ОСОБА_2 вказав останньому місцезнаходження наркотичного засобу, а саме: в каналізаційній системі, на узбіччі автодороги із сполученням с.Острів - с.Колісникове Рокитнянського району. Після цього ОСОБА_3 поїхав на власному автомобілі на вказане місце, де і отримав наркотичний засіб "макову соломку", що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, масою в перерахунку на суху речовину - 109, 00 г.

Крім того, 02 листопада 2012 року близько 10 год. в с.Насташка, Рокитнянського району, Київської області по вул.Кооперативна поблизу зупинки громадського транспорту, ОСОБА_2, за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_3 Під час вказаної зустрічі останній шляхом оперативної закупівлі із затриманням, передав ОСОБА_2 гроші в розмірі 650 грн. для придбання наркотичної речовини. Після отримання грошових коштів від ОСОБА_3, ОСОБА_2 вказав точне місце знаходження наркотичного засобу, а саме в каналізаційній системі, на узбіччі автодороги із сполученням с.Острів - с.Колісникове Рокитнянського району. Після цього ОСОБА_3 поїхав на власному автомобілі на вказане місце, де і отримав наркотичний засіб "макову соломку", що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, масою в перерахунку на суху речовину - 109, 00 г.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції не оспорюючи вирок суду в частині доведеності вини засудженого просить вирок суду скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Прокурор вказує на те, що при призначенні покарання судом в порушення ст.69 КК України було зазначено фактично лише одну обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, не наводячи при цьому інших обставин.

Апелянт також зазначає про необґрунтованість застосування при призначенні покарання ОСОБА_2 ст.75 КК України та не врахування при цьому тяжкості злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляцію частково, в частині незаконного застосування ст.75 КК України, засудженого, який в поясненнях, судових дебатах, останньому слові просив вирок суду залишити без змін, каявся у вчиненому і просив не позбавляти його волі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.

Розгляд справи в суді першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_2 був проведений відповідно до ст.299 КПК України (в редакції 1960 року).

А тому, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч.1 ст.299 і ст.301-1 цього Кодексу докази не досліджувалися, не перевіряються.

Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суду необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_2 покарання суд повною мірою дотримався вимог зазначеного закону.

Зокрема, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, визнав свою вину, готовий нести передбачену законом відповідальність.

Обставиною, що пом'якшує покарання, суд обгрунтовано визнав щире каяття засудженого, активне сприяння розкриттю злочину, наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини та дружини, інваліда II групи.

Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про безпідставність призначення засудженому основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.307 КК України, з посиланням на наявність однієї обставини, що пом'якшує покарання засудженого, - каяття і активне сприяння розкриттю злочину.

Таке твердження не грунтується на вимогах кримінального закону.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" № 12 від 23.12.2005 року, щире каяття характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи. Тобто, щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину є самостійними обставинами, які відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.66 КК України, є обставинами, що пом'якшують покарання.

Наявність цих двох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, дали суду першої інстанції підстави для застосування дозасудженого вимог ч.1 ст.69 КК України.

Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 крім даних обставин, визнав обставинами, що пом'якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого наявність на його утриманні неповнолітньої дитини та дружини, інваліда II групи, що не суперечить положенню ст.ст.66, 69 КК України.

За таких обставин призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановлених в санкції ч.2 cт. 307 КК України є обгрунтованим.

Крім того, при вирішенні питання про можливість призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України, із звільненням від його відбування на підставі ст.75 КК України суд першої інстанції врахував і ту обставину, що злочин було вчинено під контролем органу досудового слідства.

Посилання прокурора на м'якість призначеного засудженому покарання, необгрунтоване застосування ст.75 КК України та неврахування тяжкості вчиненого злочину є безпідставними.

При призначенні ОСОБА_2 покарання судом першої інстанції була врахована тяжкість вчиненого ним злочину, особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, попередній вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 12.12.2012 року, за яким ОСОБА_2 було засуджено за ч.2 ст.307 КК України до покарання з застосуванням ст.69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна і на підставі ст.75 КК України його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки було звільнено, скасований був з мотивів порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема ст.299 КПК України.

А тому, при новому розгляді справи судом першої інстанції були враховані вимоги ст.375 КПК України, де застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли скасування вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання, а також, коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

За таких обставин, підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_2 в зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та м'якістю призначеного засудженому покарання не вбачається.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року),

колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої

інстанції - залишити без задоволення.

Вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 22 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Судді:_______ _______ ________