Ухвала суду № 32112555, 26.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/2109/12 Головуючий у І інстанції Тандир О.В.Провадження № 22-ц/780/3375/13 Доповідач у 2 інстанції Антоненко В.І.Категорія 19 26.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

25 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Коцюрби О.П.,

при секретарі Лопатюк В.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 березня 2013 року у справі за позовом прокурора Макарівського району Київської області в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року прокурор Макарівського району Київської області в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу домоволодіння від 16 жовтня 2009 року по АДРЕСА_1 укладений між відповідачем ОСОБА_4 з однієї сторони, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з іншої сторони не відповідає вимогам закону, оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2012 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір-купівлі продажу спірного домоволодіння від 27 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_6, та ОСОБА_4 У зв'язку з цим прокурор та позивач просили зобов'язати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звільнити спірний будинок та повернути ОСОБА_5 документацію на спірне домоволодіння (технічний паспорт та домову книгу).

Заочним рішення Макарівського районного суду від 11 березня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1, укладений 16 жовтня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що позивачці ОСОБА_5 на праві власності належав жилий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1. 27 серпня 2008 року між ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_6, та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу вказаного будинку. 16 жовтня 2009 року ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продав будинок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 6-9). Рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2012 року, яке набрало законної сили, договір-купівлі продажу спірного будинку від 27 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_6, та ОСОБА_4 визнано недійсним (а. с. 10-15). Ухвалою Макарівського районного суду 12 березня 2009 року, що була чинною до 18 січня 2012 року (ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2012 року дана ухвала була скасована) накладено арешт на спірне домоволодіння за заявою ОСОБА_5 про забезпечення позову (а. с. 58).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд обгрунтовано виходив з положень ст. ст. 15, 203, 204, 215 ЦК України, ст. 60, 61 ЦПК України та прийшов до правильного висновку про те, що, оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2012 року, яке набрало законної сили, договір купівлі-продажу спірного будинку від 27 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_5, від імені якої діяв ОСОБА_6, та ОСОБА_4, визнано недійсним, то й договір купівлі-продажу від 16 жовтня 2009 року підлягає визнанню недійсним, як такий, зміст якого суперечить актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, вимог щодо змісту правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Докази та обставини, на які посилаються апелянти в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити, а заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: