Рішення № 32112224, 25.06.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 р. Справа № 923/396/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Зуденко Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1, м. Нова Каховка Херсонської області,

до відповідача-1: Компанії "Натавіль Лімітед", Республіка Кіпр,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Будівельних Матеріалів № 1", м. Нова Каховка Херсонської області,

до відповідача-3: Державного реєстратора виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області, м. Нова Каховка Херсонської області,

про визнання недійсним договору купівлі продажу, спонукання виконати певні дії та скасування державної реєстрації змін до статуту відповідача-2,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2, представник, дов. від 16.04.2013 р.;

відповідача-1: ОСОБА_3, адвокат, посвідчення НОМЕР_1 від 08.07.10, представник за дов. від 22.02.13 р.;

відповідача-2: не прибув;

відповідача-3: не прибув.

Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить: визнати недійсним нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1 ", укладений між ОСОБА_1 та Компанією "Натавіль Лімітед", щодо відчуження 50% статутного капіталу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04.03.2009 p., зареєстрований в реєстрі за № 3366; зобов'язати ОСОБА_1 повернути Компанії "Натавіль Лімітед" 3 000,00 тисячі долл. США, отриманих за нотаріально посвідченим Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1" від 04.03.2009 p., зареєстрований в реєстрі за № 3366; що за курсом НБУ станом на 08.09.2010 р. становить 790,82 * 3000 долл. США = 23 724,60 грн.; зобов'язати Компанію "Натавіль Лімітед" повернути ОСОБА_1 50 % статутного капіталу ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1", набутих за нотаріально посвідченим Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 04.03.2009 p., зареєстрований в реєстрі за № 3366; скасувати державну реєстрацію змін до Статуту ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1", проведену 10.03.2009 р. Державним реєстратором Виконавчого комітету Новокаховської міської ради, номер запису 15011050000001380, здійснених на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1", укладеного ОСОБА_1 та Компанією "Натавіль Лімітед", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04.03.2009 p., який зареєстровано в реєстрі за № 3366. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 203, 215, 216, 227, 228, 230 ЦК України, ст. ст. 3, 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. ст. 1, 22, 23, 24, 25, 29 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст. ст. 25, 27 Господарського кодексу України, а також на те, що при укладанні спірного договору не було отримано відповідного дозволу Антимонопольного комітету України на укладення вказаного правочину (ч. 1 ст. 227 ЦК України), на думку позивача, спірний правочин суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки призводить до обмеження конкуренції на ринку певного товару (ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 203 ЦК України). Крім того, як стверджує позивач у позовній заяві, Компанія "НатавільЛімітед" ввела в оману позивача, іншу сторону правочину, щодо отримання Компанією відповідного дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, а також представив суду копію довідки ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1" вих. № 265/2 від 10.06.2013 р. про вартість активів зазначеного ТОВ станом на 31.12.2008 р.

Представник відповідача-1 в ході судового розгляду справи заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що відповідачами 1 та 2 дотримано всіх вимог встановлених при укладенні оспорюваного договору, позивачем не вказано в чому полягає порушення його прав, крім того позивачем пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим подано заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідачі 2 та 3, повідомлені про дату, час і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд не повідомили. Відзив на позовну заяву до дня засідання суду не представили.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою по справі від 06.06.2013 р. продовжено строк вирішення даного спору на 15 днів.

У судовому засіданні 25.06.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

04.03.2009 р. між ОСОБА_1 та Компанією "Натавіль Лімітед" укладено Договір купівлі продажу частини у статутному капіталі ТОВ "Завод Будівельних Матеріалів № 1", щодо відчуження 50% статутного капіталу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстрований в реєстрі за № 3366.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Відповідачем 1 та Відповідачем 2 не було отримано відповідного дозволу Антимонопольного комітету України на укладення вказаного правочину.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції" цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (редакція, яка діяла на момент укладення договору) концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року; у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, незалежно від сукупної вартості активів або сукупного обсягу реалізації товарів учасників концентрації, коли частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує 35 відсотків, та концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку товару.

При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви. Кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються.

Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках, коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума неттоактивів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів - сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність.

Порядок обчислення порогових показників, що використовуються для цілей цієї статті, а також його особливості стосовно окремих категорій суб'єктів господарювання встановлюються Антимонопольним комітетом України.

Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до частини першої цієї статті, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов'язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" концентрацією визнається: злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого; набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом: безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб'єкта господарювання, що ліквідується; призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи; створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання. Безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивачем у позовній заяві не зазначені власні права або законні інтереси, порушення яких, через недотримання вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" (N 2210-ІІІ), стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду. Натомість позивач у позовній заяві зазначає, що захист економічної конкуренції має Державний та суспільний інтерес та підлягає судовому захисту.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вказана обставина свідчить про відсутність у позивача права на позов, у розумінні ст. 1 ГПК України, і є підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню по суті, судом не застосовується трирічний строк позовної давності за відповідною заявою відповідача-1.

За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).

Повне рішення складено "01" липня 2013 р.

Суддя Ю.В. Гридасов