Постанова № 3211217, 17.02.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

     Головуючий  у  1 інстанції  - Шальєва  В.А.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Донецьк                                                                                                                    17 лютого  2009 року

                                                                                                                справа № 2-а-25416/08/0570

Колегія  суддів   Донецького   апеляційного  адміністративного   суду у складі:

Головуючого     судді:                                   Нікуліна   О.А.

Суддів:                                                           Сіваченка І.В., Дяченко С.П.

при   секретареві                                              Стєблєві О.Л.

за участю:

представника позивача                                    Бережного Р.В.                     

представника   відповідача                              не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління  Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року у справі № 2а-25416/08 за позовом Державного підприємства «Торезантрацит» до Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області про визнання недійсним рішення про застосування   фінансових санкцій,-

ВСТАНОВИЛА:

            У жовтні 2008 року позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсним рішення про застосування   фінансових санкцій.

           Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року   позовні вимоги  ДП «Торезантрацит» задоволені у повному  обсязі.

           Зазначеною постановою визнанопротиправним рішення управління Пенсійного фонду України у м. Торезі № 144 від 21.05.2008 р. про застосування до Державного підприємства «Торезантрацит» фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 687633,98 грн. та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків у розмірі 223526,30 грн.

                Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, внаслідок чого, неправильно  вирішив  справу. Вважає, що постанова підлягає скасуванню з наступною  відмовою у  задоволенні  позовних вимог у повному    обсязі.

           Відповідач  до  апеляційного  суду  не  прибув,  про  час  та  місце  розгляду  справи  був  повідомлений   належним  чином.

           Представник позивача в судовому засіданні просив суд відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги та постанову суду першої інстанції залишити без змін. 

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи  позовні  вимоги,  суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивач Державне підприємство „Торезантрацит" зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 29.04.2003 р. виконавчим комітетом Торезької міської ради, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32366906, у відповідності до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несе обов'язки з нарахування, обчислення в сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

Відповідач управління Пенсійного фонду України в м. Торезі є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Рішенням управління Пенсійного фонду України у м. Торезі № 144 від 21.05.2008 р. до ДП «Торезантрацит» було застосовано фінансові санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату позивачем суми страхових внесків за січень 2008 року у розмірі 3649760, 30 грн., а саме, було прийнято рішення про стягнення суми штрафу у розмірі 20 % - 687633, 98 грн. та нарахування пені в розмірі 223526, 30 гривень.

У відповідності до ч. 5 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Згідно ч. 6 ст. 20 цього Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для ДП «Торезантрацит» з урахуванням приписів та вимог п. 1 ст. 14, п. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є календарний місяць.

Відповідно до розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2008 року позивач повинен сплатити страхові внески у розмірі 3649760, 30 грн. до 20 лютого 2008 року. У разі несплати таких внесків у визначений строк мав би місце факт несвоєчасної сплати сум страхових внесків.

Судом встановлено, що страхові внески у загальному розмірі 3649760, 30 гр. за січень 2008 р. позивачем були сплачені за період з 20 лютого по 5 березня 2008 р. шляхом перерахування безготівкових сум з банківських рахунків, про що свідчать платіжні доручення. При цьому суд зазначив, що в кожному платіжному дорученні вказане призначення платежу - збір до пенсійного фонду за січень 2008 р.

Оскільки мав місце факт несвоєчасної сплати позивачем належної суми страхових внесків за січень 2008 р., то строк прострочення складав менше 30 днів.

У відповідності до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду. накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до   30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплата понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Оскільки позивач своєчасно, в строки, передбачені цим Законом, сплатив страхові внески до Пенсійного фонду, на думку суду, відсутні правові підстави для застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Відповідач  посилався на ч. 5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Суд вважає, що відповідачем неправильно застосована зазначена правова норма до даних правовідносин.

Відповідно до другого речення частини 5 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене послідовне погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій при здійсненні сплати поточних сум страхових внесків без порядку календарної черговості їх виникнення, як зазначено в першому реченні. Перше речення ч. 5 ст. 106 Закону № 1058 передбачає спрямування коштів на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення у разі сплати страхувальником саме недоїмки, пені та фінансових санкцій, а не поточних страхових внесків.

Таким чином, оскільки єдиною підставою для застосування фінансових санкцій та нарахування пені в даному випадку може бути тільки несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, суд визнав протиправним оскаржуване рішення відповідача.

Проте, колегія суддів  не може погодитися з  висновками  суду  першої  інстанції.

Відповідно до ст. 198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду— без змін;

2) змінити постанову суду;

3) скасувати її та прийняти нову постанову суду;

4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;

5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі;

6) скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до  ст. 202  КАС України   підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Колегія  суддів   вважає, що   суд   першої  інстанції  порушив норми  матеріального   права,  що призвело до  неправильного вирішення   справи.

Відповідно до вимог ст. 106 ч. 5 Закону України  про загальнообов*язкове державне пенсійне  страхування», у разі коли страхувальник  має  несплачені   суми   недоїмки,   пені,    фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються  шляхом  перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки,   пені та фінансових санкцій  у порядку їх календарної  черговості.

Із зазначеного  випливає, що відповідач  по справі - Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області мав законі підстави здійснювати зміну платежів, якими позивач здійснював погашення поточної заборгованості, зараховуючи їх у сплату   боргів минулих періодів, пені та фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з 20 лютого по 05 березня 2008  року здійснив сплату страхових внесків на загальну суму  3649760, 30 гривень, при цьому  в платіжних дорученнях зазначав, що сплачені кошти є страховими внесками за січень  2008  року.

Відповідач правомірно здійснив зарахування вказаних грошових коштів в   погашення боргів позивача по минулих періодах, пені та фінансових санкцій та з урахуванням   обставин, здійснив нарахування штрафних санкцій та пені за січень 2008 року  відповідно в сумах  687633,98 гривень та 223526, 30  гривень.

            З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався  норм  матеріального права під час вирішення справи, тобто є наявні підстави для скасування судового  рішення.

            На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 202, 205  КАС України, колегія  суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

            Апеляційну  скаргу  Управління  Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року - задовольнити.

            Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року -    скасувати.

            В задоволенні позовних вимог Державного підприємства«Торезантрацит» відмовити у повному обсязі.

            Вступна та резолютивна частини  постанови   прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 лютого 2009 року. Постанова  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 20  лютого 2009 року.

Постанова  суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова  може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                                         О.А.Нікулін                                                  

                                                                    /підписи/                                               

Судді:                                                                                                                         С.П.Дяченко

                                                                                                                                                І.В.Сіваченко 

З  оригіналом  згідно.

Суддя: