Постанова № 32111942, 25.06.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2013 року Справа № 904/755/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого Прокопенко А.Є. - доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

При секретарі судового засідання Вовк Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Круглий В.В., посвідчення №2303 від 10.09.12, представник;

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Електроважхімпроект" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2013р. у справі №904/755/13-г

за позовом публічного акціонерного товариства "Електроважхімпроект", м. Дніпропетровськ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Булахівка, Павлоградський район, Дніпропетровська область

про стягнення 12 712 грн. 82 коп.

Публічне акціонерне товариство "Електроважхімпроект" звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 5 766 грн. 74 коп. на підставі п.3.4 умов договору №А1-60 від 29.04.2011року оренди нерухомого майна у вигляді частини гаражу під літерою "З" загальною площею 44,6 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, пені за несвоєчасне виконання умов договору в сумі 186 грн. 56 коп., трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання в сумі 63 грн.82 коп., неустойки за прострочення повернення орендованого приміщення за період з 01.04.2012 року по 25.10.2012 року в сумі 6 695 грн. 69 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2013р. по справі № 904/755/13-г (суддя Коваленко О.О.), позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Електроважхімпроект" 5 766 грн. 74 коп. основної заборгованості, 186 грн. 57 коп. пені, 63 грн. 82 коп. 3% річних, 5 902 грн. 44 коп. неустойки, 1 609 грн. 50 коп. судового збору, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, публічне акціонерне товариство "Електроважхімпроект" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати в частині відмови у виселенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та прийняти нове рішення, яким виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з орендованого приміщення.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2011 року між публічним акціонерним товариством "Електроважхімпроект" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №А1-60 та додаткові угоди до нього, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в оренду нерухоме майно у вигляді частини гаражу під літерою "З" загальною площею 44,6 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно умов якого 01.05.2011р. по акту приймання-передачі нежитлового приміщення позивач передав, а відповідач прийняв в оренду дане нежитлове приміщення зі строком дії договору оренди до 31.03.2012р., що підтверджується матеріалами справи.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 договору сторони передбачили, що відповідач сплачує позивачеві: орендну плату помісячно із розрахунку 970,27грн. на місяць до 5-го числа поточного місяця на підставі фактичних затрат протягом 3-ох календарних днів з дати пред'явлення рахунку на оплату; експлуатаційні витрати по утриманню нерухомого майна пропорційно орендованої площі на підставі фактичних затрат протягом 3-ох календарних днів з дати пред'явлення рахунку на оплату; компенсацію податку на землю пропорційно орендованої площі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував позивачеві орендні та інші платежі, у зв'язку з чим починаючи з грудня 2011 року по березень 2012 року, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 5 766 грн. 74 коп., яка складається з наступних платежів:

- 643 грн. 92 коп. - інші платежі, визначені договором, за грудень 2011 року, рахунок №167;

- 979 грн. 81 коп. - орендна плата за січень 2012 року, рахунок №119;

- 925 грн. 08 коп. - інші платежі, визначені договором, за січень 2012 року, рахунок №411;

- 981 грн. 77 коп. - орендна плата за лютий 2012 року, рахунок №291;

- 694 грн. 06 коп. - інші платежі, визначені договором, за лютий 2012 року, рахунок №654;

- 983 грн. 74 коп. - орендна плата за березень 2012 року, рахунок №534;

- 558 грн. 36 коп. - інші платежі, визначені договором, за березень 2012 року, рахунок №895.

Як вбачається з матеріалів справи 16.03.2012р. та 22.03.2012р. на адресу відповідача, а саме: 51470, АДРЕСА_2, за вих. № 89 та № 97 позивач надіслав листи-вимоги про сплату заборгованості, повернення орендованого приміщення та із застереженням про те, що позивач не має наміру укладати договір оренди на новий строк.

Також, 09.10.2012 року позивач на адреси відповідача, а саме: 51470, АДРЕСА_2 та 49000, АДРЕСА_1 - гараж, за вих. №№447, 446 надіслав рахунки та акт звірення взаємних розрахунків з вимогами сплатити заборгованість та звільнити орендоване приміщення.

Надсилання вимог від 16.03.12, 22.03.12, 09.10.12 підтверджується їх копіями, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, описами вкладення у лист та фіскальними чеками, які подавалися до суду разом з позовною заявою та зазначені в ній як додатки та знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності інших умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ст. 551 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Доказів погашення боргу по орендній платі та доказів повернення орендованого приміщення позивачу на час розгляду справи відповідачем не надано.

З врахуванням наведеного, господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача заборгованості по орендній платі в сумі 5766 грн. 74 коп., 186 грн. 57 коп. пені, 3% річних в сумі 63 грн.82 коп.

Поряд з цим господарський суд необґрунтовано частково відмовив у задоволенні позовних вимог по стягненню з відповідача неустойки в сумі 793 грн. 25 коп. на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України за порушення строків повернення майна з оренди, пославшись на обмеження строку по стягненню такої неустойки шістьма місяцями.

Висновок господарського суду є помилковим, оскільки неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем, як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому до неї не застосовується спеціальна позовна давність, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Отже, заявлені позовні вимоги в частині стягнення неустойки в сумі подвійної орендної плати за прострочення повернення орендованого приміщення за період з 01.04.2012р. по 25.10.2012р. підлягають задоволенню в сумі 6695 грн. 69 коп.

Апеляційний господарський суд погоджується з доводами скаржника щодо безпідставності висновків господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині виселення відповідача з займаного приміщення.

За висновком господарського суду позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення задоволенню не підлягають через ненадання позивачем письмових доказів на підтвердження утримання відповідачем орендованого приміщення на день розгляду справи, а також без вказівки на те, яким саме шляхом здійснити виселення відповідача з орендованого приміщення

Як вбачається з матеріалів справи, до суду був наданий акт прийому - передачі нежитлового приміщення, засвідчений підписами сторін договору в розділі про передачу цього приміщення орендарю. У цьому ж акті передбачений розділ, який повинен заповнюватись сторонами договору під час повернення приміщення, але він не заповнений відповідачем у зв'язку з тим, що він фактично не повернув приміщення, що свідчить про те, що на день звернення до суду з позовом відповідач утримував орендоване приміщення і продовжує утримувати його до теперішнього часу

Враховуючи, що відповідачу неодноразово направлялись вимоги про повернення орендованого приміщення, але на момент звернення до суду відповідач приміщення не повернув, що підтверджується відсутністю його підпису в акті прийому - передачі. Це є належним доказом того, що на момент подання позовної заяви до суду відповідач порушує права позивача і перешкоджає йому у вільному здійсненні своїх прав щодо цього нерухомого майна.

Відповідно до ч.4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, ні Господарським кодексом України, ні Цивільним кодексом України не вимагається необхідність вказівки яким саме чином проводиться виселення особи з займаного приміщення, а лише зазначено про обов'язок повернення наймодавцеві речі у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч.4 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження» виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, аналізуючи вищезазначені норми закону у сукупності, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про виселення є законними і не потребують зазначення способу, шляху та/або порядку його вчинення (проведення), оскільки вони передбачені ч. 4 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження», якою при виконанні рішення суду повинен керуватись державний виконавець.

Приймаючи до уваги викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Електроважхімпроект" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2013р. у справі № 904/755/13-г скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (51470, АДРЕСА_2; ІНПП НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Електроважхімпроект" м. Дніпропетровськ 5 766 грн. 74 коп. основної заборгованості; 186 грн. 57 коп. пені; 63 грн. 82 коп. 3% річних; 6 695 грн. 69 коп. неустойки; 2 682 грн. 50 коп. судового збору.

Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: 51470, АДРЕСА_2, з орендованого приміщення - частина гаража «З» загальною площею 44, 6 м2, за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться на балансі публічного акціонерного товариства "Електроважхімпроект" м. Дніпропетровськ.

Видати накази».

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (51470, АДРЕСА_2; на користь публічного акціонерного товариства "Електроважхімпроект", м. Дніпропетровськ 573 грн. 50 коп. судового збору по апеляційній скарзі.

Видати наказ.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий А.Є. Прокопенко

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських

Постанова складена 01.07.2013р.