Постанова № 32111571, 14.06.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2013 р. 14 год.31 хв.Справа № 821/1714/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Шаховій О.Л.,

за участю представників:

позивача - Куліди А.О.,

відповідача - Пєріна А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод" до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Бериславський машинобудівний завод" (далі - позивач, ПАТ «Бериславський машинобудівний завод») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Бериславська МДПІ), у якому просить визнати незаконним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.02.2013 року -

- №0000032200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на загальну суму 27165,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 18110,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 9055,00 грн.;

- №0000042200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 19215,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 12810,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 6405,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо нікчемності договору поставки товару, укладеного ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» з ТОВ «Херсон Пак» ґрунтуються виключно на обставинах, викладених в актах перевірок вказаного контрагента та інформації з наявних у податковому органі інформаційних систем, які є неналежним доказом нереальності здійснення господарської операції. При цьому, позивач вказує, що до перевірки було надано відповідні первинні документи, які підтверджують товарність вказаної господарської операцій, оскільки факт перевезення спірного товару підтверджується товарно-транспортними накладними, здійснена господарська операція за своїм змістом відповідає цілям діяльності позивача, а придбаний у спірного контрагента товар був використаний ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» безпосередньо при здійсненні ним господарської діяльності, що також не заперечується податковим органом, тому, на думку позивача, у Бериславській МДПІ відсутні законні підстави для не прийняття до заліку первинних документів, отриманих від ТОВ «Херсон Пак» при віднесені вартості сплаченого товару до валових витрат та за фактом сплати ПДВ у складі його вартості до податкового кредиту, що підтверджує протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Також зазначає, що податкова відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність у вигляді донарахованих сум податків та застосованих штрафних санкцій за порушення податкового законодавства його контрагентом - постачальником.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких, з підстав зазначених в акті перевірки позивача, зазначає, що в ході проведення перевірки не було підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» та його контрагентом - постачальником ТОВ «Херсон Пак» за березень, травень 2012 року, оскільки не встановлено його можливість здійснювати господарську діяльність через відсутність необхідних для цього умов (відсутність підприємства за місцезнаходженням, відсутність майна, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо), тому взаємовідносини між позивачем та його контрагентом - постачальником були створені з метою лише документального оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення. Вказані обставини свідчать про заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, в березні 2012 року у сумі 12810,00 грн. та заниження податку на прибуток за 2 квартал 2012 року у сумі 18110,00 грн., про що були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав письмові заперечення на позов та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Бериславський машинобудівний завод» зареєстроване 03.09.2001 року Бериславською районною державною адміністрацією Херсонської області та перебуває на обліку платників податків в Бериславській МДПІ, а також зареєстровано в якості платника податку на додану вартість згідно свідоцтва №100309485 від 19.11.2010 року.

Згідно довідки з ЄДРПОУ АБ№608509 від 20.12.2012 року ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» здійснює види діяльності за кодами КВЕД: 28.11 - виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів, 25.73 - виробництво інструментів, 28.29 - виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у., 30.20 - виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, 38.32 - відновлення відсортованих відходів, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.

Судом встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 29.01.2013 року №84, податковим ревізором-інспектором Бериславської МДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства при проведених взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ «Херсон Пак» за період березень, травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 11.02.2013 року №36/22/00211004 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту є встановлені порушення:

1) ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених постачальником ТОВ «Херсон Пак» при придбанні та продажу товарів. В результаті чого, не підтверджено факту передачі товару по вказаних правочинах на адресу ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

2) п. 5 Податкового кодексу України, встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року на суму 86237,50 грн. Донараховано податок на прибуток в сумі 18109,87 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2012 року - 18109,87 грн. (86237,50 грн.*21%).

3) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту та відповідно занижено задекларовану суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2012 року на 12810,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, вказані висновки були зроблені ревізором-інспектором на підставі даних, зазначених у інформації з наявних в інспекції комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, зокрема, системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, копій документів, що підтверджують взаємовідносини ПАТ «Бериславський машинобудівний завод», наданих підприємством до перевірки листами від 13.07.2012 року №31437/012 та від 02.07.2012 року №1325/012, з постачальником ТОВ «Херсон Пак», а також матеріалів перевірок ДПІ у м. Херсоні: акт від 31.05.2012 року №2340/7/15-311 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Херсон Пак» в березні - квітні 2012 року» та акт від 15.08.2012 року №109/15-3 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Херсон Пак» в травні 2012 року». Зокрема за замістом актів перевірок вказаного контрагента було встановлено, що ТОВ «Херсон Пак» в березні, травні 2012 року не мало основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів, не підтверджено реальність проведення фінансово - господарської діяльності, розрахунків та обставин їх здійснення. Вищевказане свідчить про не встановлення факту поставки товару від ТОВ «Херсон Пак» та по ланцюгу постачання на користь ПАТ «Бериславський машинобудівний завод», отже здійснений правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків та має ознаки нікчемності по ланцюгу до "вигодонабувача".

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.02.2013 року №0000032200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на загальну суму 27165,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 18110,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 9055,00 грн.; №0000042200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 19215,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 12810,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 6405,00 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових - повідомлень рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ ( далі Податковий кодекс України).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» (за договором - покупець) та ТОВ «Херсон Пак» (за договором - продавець) було укладено договір поставки №90 від 12 березня 2012 року, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність продукцію згідно специфікації, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору, поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати, згідно "Інкотермс - 2010", термін дії договору до 12.03.2013 року.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Херсон Пак» було поставлено на адресу ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» товар: масло, емульсол, мастило, велосит, смазку литол, паливо пічне, а саме:

- у березні 2012 року всього на загальну суму 76861,00 грн., в тому числі ПДВ 12810,17 грн., що підтверджується видатковою накладною №99 від 29.03.2012 року, податковою накладною №97 від 29.03.2012 року, прибутковим ордером №1/3/000239 та товарно - транспортною накладною БЗС№007624 від 29.03.2012 року, згідно якої транспортування товару здійснювалось ТОВ "Херсон Пак" на адресу ПАТ "Бериславський машинобудівний завод";

- у травні 2012 року всього на загальну суму 103485,00 грн., в тому числі ПДВ 17247,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №12 від 11.05.2013 року, №58 від 23.05.2012 року, №59 від 23.05.2012 року, №85 від 23.05.2012 року, податковими накладними №13 від 11.05.2012 року, №56 від 23.05.2012 року, №57 від 23.05.2012 року, №81 від 23.05.2012 року, прибутковими ордерами №1/5/000243, №1/5/000239, №1/5/000241, №1/5/000242 та товарно - транспортними накладними БЗС№007620 від 11.05.2012 року, БЗС№007621 від 23.05.2012 року, згідно яких транспортування товару здійснювалось ТОВ "Херсон Пак" на адресу ПАТ "Бериславський машинобудівний завод".

Так, з наданих документів судом встановлено, що отриманий від ТОВ "Херсон Пак" товар надходив на адресу позивача: Херсонська область, м. Берислав, де оприбутковувався на склад згідно прибуткових ордерів, в яких зазначено постачальника - ТОВ "Херсон Пак", перелік матеріальних цінностей, їх кількість та вартість, вказані документи підписані відповідальними особами.

Як зазначається на стор. 8 акту перевірки оплата вартості товару здійснювалась в безготівковій формі, відповідно виписок банку за травень 2012 року підприємством перераховано ТОВ "Херсон Пак" кошти у сумі 103485,00 грн.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою підтвердження реального здійснення господарської операції по придбанню вищевказаного товару позивачем були надані суду підтверджуючі документи щодо використання спірного товару у господарській діяльності ПАТ "Бериславський машинобудівний завод", а саме: матеріальні звіти щодо руху та залишків матеріалів на складі за квітень - липень 2012 року; лімітні карти на відпуск матеріалів в березні - травні 2012 року; вимоги щодо видачі паливо - мастильних матеріалів зі складу тощо.

Таким чином, внаслідок дослідження первинної документації позивача судом встановлено, що господарська операція відповідає наведеним критеріям оцінювання, підтверджена відповідними первинними документами та розрахунками, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Херсон Пак» безтоварними не вбачається.

В ході розгляду справи представниками сторін не заперечувалось, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача вищевикладених первинних документів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних тощо. Проте, спір полягає у не підтвердженні, на думку податкового органу, реальності здійснення господарської діяльності за договором з вищевказаним контрагентом внаслідок встановлених порушень в актах ДПІ у м. Херсоні від 31.05.2012 року №2340/7/15-311 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Херсон Пак» в березні - квітні 2012 року» та від 15.08.2012 року №109/15-3 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Херсон Пак» в травні 2012 року».

За змістом вказаних актів перевірок встановлено відсутність ТОВ "Херсон Пак" за місцезнаходженням, у підприємства відсутні транспортні засоби, земельні ділянки, основні виробничі фонди, трудові ресурси, місцезнаходження директора не встановлено, що дало підстави податковому органу вважати, що у підприємства відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької діяльності, а тому угоди, укладені між ТОВ "Херсон Пак" та його покупцями, є нікчемними.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Херсон Пак», то суд зазначає, що згідно ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України встановлено, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, відповідачем не подано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків та його контрагента, рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд зазначає, що доказів того, що зобов'язання між ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» та ТОВ «Херсон Пак» залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач не надав.

Таким чином, судження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Суд додатково відмічає, що анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено. Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 28.02.2013 року ТОВ "Херсон Пак" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 15.07.2009 року №14991020000011087, та зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва від 11.08.2009 року за №100239582. Таким чином, на момент укладення договору та документального оформлення його виконання, ТОВ "Херсон Пак" мало право на оформлення податкових накладних, види діяльності ТОВ "Херсон Пак" відповідають змісту господарської операції з позивачем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дослідженні в судовому засіданні копії первинних документів позивача (договори, податкові та видаткові накладні тощо), не дають підстав для встановлення з боку позивача порушень Податкового кодексу України при декларуванні податкового кредиту та валових витрат по операціям з придбання товару у постачальника, зокрема не встановлено формування податкового кредиту за відсутності податкової накладної або на підставі податкової накладної, яка складена особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, а також віднесення до валових витрат сум, які не підтверджені первинними документами.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарської операції між позивачем і його контрагентом не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку про недоведеність факту порушення ПАТ «Бериславський машинобудівний завод» п.138.2 ст.138, п. l98.3, п.198.6 ст.l98, п. 200.1-200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому не має підстав і для застосування відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції у розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 року №0000032200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на загальну суму 27165,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 18110,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 9055,00 грн., та №0000042200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 19215,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 12810,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 6405,00 грн., а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «Бериславський машинобудівний завод».

Керуючись ст.ст. 2-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.02.2013 року №0000032200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього на загальну суму 27165,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 18 110,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 9055,00 грн.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.02.2013 року №0000042200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 19 215,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 12810,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 6 405,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариство "Бериславський машинобудівний завод" (ідентифікаційний код 00211004) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 463,80 грн. (чотириста шістдесят три гривні 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 липня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6