Постанова № 32111440, 25.06.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р.

Справа № 923/232/13-г

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

представники сторін в судове засідання від 25.06.2013 року не з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТВ ПЛЮС”

на рішення господарського суду Херсонської області від 22.04.2013 року

по справі № 923/232/13-г

за позовом: Фермерського господарства „ВЕСНА”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТВ ПЛЮС”

про стягнення 114203,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Фермерське господарство „ВЕСНА” (далі – позивач, ФГ „ВЕСНА”) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТВ ПЛЮС” (далі – відповідач, ТОВ „ТВ ПЛЮС”) про стягнення 114203,92 грн. заборгованості зі сплати вартості поставленої продукції та 3426,11 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що у період з 14.07.2011 року по 09.09.2011 року, на підставі накладних, ним було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 136203,92 грн., з яких відповідачем сплачено лише 22000,00 грн., що призвело до заборгованості в сумі 114203,92 грн. та стало підставою для нарахування 3426,11 грн. 3% річних відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач послався на ст. ст. 625, 698 ЦК України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 22.04.2013 року по справі № 923/232/13-г (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТВ ПЛЮС” на користь Фермерського господарства „ВЕСНА” 114203,92 грн. боргу, 1680,21 грн. 3% річних, 2352,60 грн. витрат по сплаті судового збору. Повернуто Фермерському господарству „ВЕСНА” з Державного бюджету України 1073,51 грн. судового збору.

Мотивуючи рішення, суд вказав про доведеність документальними доказами заявленої позивачем вимоги про стягнення 114203,92 грн. заборгованості відповідача за поставлену продукцію. Враховуючи наявність у відповідача заборгованості, суд вказав про правомірність нарахування позивачем 3% річних, які за розрахунком суду складають 1680,21 грн., що зумовлює часткове задоволення позову.

В правове обґрунтування суд послався на приписи ст. ст. 525, 530, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 181, 193, 265 ГК України.

Не погодившись з рішенням суду від 22.04.2013 року, ТОВ „ТВ ПЛЮС” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та за результатами розгляду апеляційної скарги просить прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що висновок суду про прострочення відповідачем грошового зобов’язання є таким, що не ґрунтується на нормах матеріального права, зважаючи на ту обставину, що сторонами не було узгоджено строк виконання зобов’язання.

05.06.2013 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Фермерського господарства „ВЕСНА” про здійснення розгляду справи за їх відсутністю.

В засідання суду апеляційної інстанції від 25.06.2013 року уповноважений представник ТОВ „ТВ ПЛЮС”, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, не з’явився, тим самим не скористався своїм процесуальним правом брати участь у засіданні суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи копії накладних № 69 від 17.08.2011 року, № 38 від 15.07.2011 року, № 35 від 14.07.2011 року, № 41 від 18.07.2011 року, № 40 від 16.07.2011 року, № 59 від 21.07.2011 року, № 60 від 20.07.2011 року, № 63 від 25.07.2011 року, № 62 від 22.07.2011 року, № 118 від 28.07.2011 року, № 64 від 26.07.2011 року, № 119 від 01.08.2011 року, № 48 від 29.07.2011 року, № 58 від 04.08.2011 року, № 52 від 03.08.2011 року, № 69 від 06.08.2011 року, № 120 від 05.08.2011 року, № 62 від 09.08.2011 року № 57 від 08.08.2011 року, б.н. від 12.08.2011 року, № 63 від 10.08.2011 року, № 19 від 19.08.2011 року, № 66 від 15.08.2011 року, № 69 від 31.08.2011 року, № 80 від 09.09.2011 року, колегія суддів дійшла висновку про укладання між сторонами господарського договору у спрощений спосіб.

Згідно частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 22.06.2012 року позивачем було надіслано претензію з вимогою про погашення заборгованості в сумі 114203,92 грн., яка мала була виконана відповідачем у відповідності з приписами ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи встановлені господарським судом першої інстанції фактичні обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 114203,92 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наявність в матеріалах справи вимоги, надісланої позивачем 22.06.2012 року на адресу ТОВ „ТВ ПЛЮС” щодо погашення заборгованості за поставлену позивачем продукцію, встановлені місцевим господарським судом фактичні обставин наявності у відповідача боргу в сумі 114203,92 грн., колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про підставне нарахування ТОВ „ТВ ПЛЮС” трьох процентів річних від простроченої суми боргу, що за правильним розрахунком суду становить 1680,21 грн.

Викладене спростовує доводи скаржника, що обставина неузгодження сторонами строку виконання грошового зобов’язання з оплати поставленої відповідачу продукції є підставою для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову в частині нарахування суми 3% річних.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення від 22.04.2013 року слід залишити без змін як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, —

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 22.04.2013 року по справі № 923/232/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТВ ПЛЮС” (73000, м. Херсон, вул. Жовтневої революції, 53, код ЄДРПОУ 24958707) на користь Державного бюджету України (р/р 31217206782002, отримувач: ГУДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача 37607526, МФО отримувача 828011) 281,79 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 27.06.2013 року

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк