Рішення № 32111403, 18.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.13 р. Справа № 914/1432/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів

про стягнення 698486,76грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: Бережок С.І. - представник за довіреністю

від відповідача: Куцак В.Л. - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів про стягнення 698486,76грн., з яких 626729,94грн. основного боргу, 50067,50грн. пені, 2901,31грн. індексу інфляції та 18788,01грн. 3% річних

Ухвалою суду від 15.04.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.04.2013 року. Ухвалою суду від 26.04.2013р. розгляд справи відкладено на 05.06.2013р. у зв'язку з неявкою відповідача та враховуючи подане ним клопотання. Ухвалою суду від 15.06.2013р. задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи та відкладено її розгляд на 18.06.2013р. у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

У судовому засіданні 18.06.2013р. представник позивача підтримав позов з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив зокрема, що у вересні 2011 року між відповідачем та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» укладено договір купівлі продажу природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі. Однак, відповідачем зобов'язання по оплаті за договором виконано частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 625729,94грн. У листопаді 2012 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» укладено договір про відступлення права вимоги до боржника. Позивачем, окрім суми основного боргу, заявлено до стягнення 50067,50грн. пені, нарахованої відповідно до умов договору, 2901,31грн. індексу інфляції та 18788,01грн. 3% річних, нарахованих згідно ст.625 ЦК України. Просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 18.06.2013р. з'явився, проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (при супровідному листі вх.№20659/13 від 05.06.2013р.). Пояснив, що борг за послуги газопостачання виник внаслідок несвоєчасного перерахунку коштів з державного бюджету. Просив відмовити у стягненні пені за періоди 21.03.12р. - 04.03.13р., 05.03.12р. - 04.03.13р., 20.03.12р. - 19.03.13р. та 23.03.12р. - 22.03.13р., з огляду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності та зменшити розмір присудженої до стягнення пені у разі задоволення вимог позивача зважаючи на майновий стан відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Львівгаз» (постачальник за договором) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова (покупець, споживач за договором, відповідач по справі) укладено договір №ТЕ57Б купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. На виконання умов договору, постачальник за період з листопада 2011 року по червень 2012 року поставив покупцю імпортований природний газ на загальну суму 1372245,09грн., що підтверджується підписаними сторонами за договором актами приймання-передачі природного газу №1 від 30.11.2011р., №2 від 31.12.2011р., №3 від 31.01.2012р., №4 від 29.02.2012р., №5 від 31.03.2012р., №6 від 30.04.2012р., №7 від 30.06.2012р. та виставленими на їх основі рахунками (копії в матеріалах справи).

Порядок здійснення оплати за поставлений природній газ визначено умовами договору.

Так, відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати в такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою №1 від 01.11.2011р. до договору купівлі-продажу природного газу №ТЕ57Б внесено зміни у п.4.1 договору, зокрема визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою №2 від 30.12.2011р. умови договору купівлі-продажу природного газу №ТЕ57Б викладено в новій редакції, зокрема змінено назву: «Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом», а у п. 4.6 визначено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору (встановлено ціну за 1000,0 куб.м. природного газу). У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п.4.7 договору, оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за період з 13.01.2012р. по 29.05.2012р. частково здійснено оплату за договором на загальну суму 745515,15грн., що відображено у довідці за підписом головного бухгалтера ПАТ «Львівгаз». Відтак, у відповідача утворилась заборгованість перед продавцем у розмірі 626729,94грн. Інших доказів оплати заборгованості за договором Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова не надано.

У підписаному представниками сторін акті звірки взаємних розрахунків від 29.10.2012р. зазначено, що станом на вказану дату сальдо на користь ПАТ «Львівгаз» становить 626729,94грн. Наявність такої заборгованості відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.1 підписаної представниками сторін додаткової угоди №3 від 15.08.2012р. до договору купівлі-продажу природного газу №ТЕ57Б, даний договір вважається таким, що припинив свою дію в частині постачання природного газу з 01.09.2012р.

14.11.2012р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (первісний кредитор за договором) та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (новий кредитор за договором, позивач по справі) укладено договір №14/7032/12 про відступлення права вимоги, за яким, відповідно до п.1.1, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КЕВ м.Львова за договором на постачання природного газу №ТЕ57Б від 30.09.2011р. у сумі 26729,94грн. Окрім цього, як визначено п.1.2 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Передача вказаних прав засвідчується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі документів від 16.11.2012р. На виконання умов вказаного договору, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» листом №06-1133/1-20 від 16.11.2012р. повідомило боржника про відступлення права вимоги. Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова отримано лист того ж дня, про що свідчить відмітка на штемпелі прийому вхідної кореспонденції.

Листом №26/2-495-12 від 21.12.2012р. ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся до відповідача з вимогою негайного перерахування грошових коштів в розмірі 626729,4грн. в рахунок погашення заборгованості за договором №ТЕ57Б від 30.09.2011р. Однак, вказаний лист залишено Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова без відповіді, а зазначена у ньому вимога - без задоволення, що зумовило звернення до суду із позовною заявою. Окрім вказаної заборгованості позивач просить також стягнути з відповідача 50067,50грн. пені, нарахованої відповідно до умов договору, 2901,31грн. індексу інфляції та 18788,01грн. 3% річних в порядку, передбаченому ст.625 ЦК України.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання ст. 517 Цивільного кодексу України, позивачем було направлено відповідачу письмове повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач визнає основний борг у розмірі 625729,94грн. та не має зауважень щодо нарахувань 2901,31грн. індексу інфляції та 18788,01грн. 3% річних, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення вказаних сум підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 50067,50грн. пені, суд зазначає, що відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Зокрема, п.6.2.2 договору в редакції, чинній на час, за який позивачем проведено нарахування пені, визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, зі споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У поданому відзиві на позовну заяву Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова зазначає, що перебіг позовної давності за позовом починається 21.12.2011р., а відтак позивачем пропущено строк позовної давності за окремі періоди, а саме: 21.03.12р. - 04.03.13р., 05.03.12р. - 04.03.13р., 20.03.12р. - 19.03.13р. та 23.03.12р. - 22.03.13р.

Згідно з ст.256 та ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Як визначено у ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Однак ч.5 цієї ж статті передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Проаналізувавши вказані законодавчі норми в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені з огляду на наступне.

Враховуючи юридичну природу такого виду неустойки як пеня, а саме нарахування її суми за кожен день прострочки виконання зобов'язання окремо протягом визначеного періоду (шести місяців), суд вважає, що право на пред'явлення вимоги про стягнення нарахованої пені за кожен конкретний день прострочення зобов'язання виникає у сторони зі спливом такого дня, а отже позовна давність для кожного дня за який нараховується пеня повинен обчислюватись окремо.

З поданого позивачем розрахунку штрафних санкцій вбачається, що пеня нарахована ним за зобов'язаннями кожного звітного періоду, в якому здійснювалась поставка природного газу та мало місце невиконання або несвоєчасне чи часткове виконання грошових зобов'язань відповідачем, а кінцевий розмір неустойки, заявлений до стягнення, є сумою відповідних нарахувань за зобов'язаннями звітних періодів, відтак перебіг позовної давності для кожного з них слід обчислювати окремо.

Так, позивачем вірно визначено дату, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання зі сплати коштів за поставлений йому за договором природній газ у січні 2012р., а відтак і дату з якої розпочато нарахування пені - 06.02.2012р., а також те, що нарахування пені припиняється 20.03.2012р., оскільки відповідачем повністю погашено заборгованість за газ, поставлений йому у цьому звітному періоді. Однак, позивачем не враховано, що кінцевий строк позовної давності, в межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про стягнення нарахованої пені за вказаний період, сплив 21.03.2013р. З огляду на те, що відповідачем заявлено вимогу про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд приходить до висновку, що в стягненні 655,59грн. пені, нарахованої за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання за січень 2012 року, слід відмовити.

Також позивачем вірно визначено дату, з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання зі сплати коштів за поставлений йому за договором природній газ у лютому та березні 2012 року, а відтак і дату з якої розпочато нарахування пені - 06.03.2012р. та 06.04.2012р. відповідно, а також те, що нарахування пені припиняється 06.09.2012р. та 06.10.2012р., зі спливом встановленого законом шестимісячного строку. Однак, з огляду на те, що позовну заяву ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подано 11.04.2013р., а також враховуючи річний строк позовної давності встановлений законом для звернення до суду з вимогою про стягнення нарахованої неустойки (пені) та заявлену відповідачем вимогу про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд, провівши відповідні перерахунки, вважає, що за зобов'язаннями, які виникли у лютому 2012 року слід стягнути з відповідача 13367,52грн. пені, нарахованої за період з 10.04.2012р. по 06.09.2012р. включно (враховуючи те, що за період з 10.04.2012р. по 29.05.2012р. включно (50 календарних днів) розмір заборгованості становив 251260,80грн., а з 30.05.2012р. по 06.09.2012р. включно (100 календарних днів) - 200536,95грн.), а за зобов'язаннями, які виникли у березні 2012 року - 24800,54грн. пені, нарахованих за період з 10.04.2012р. по 06.10.2012р. включно (180 календарних днів). При проведені розрахунків судом враховано, що кількість днів у 2012 році становила 366, а не 365 днів, як звично. В частині стягнення 4042,82грн. та 413,34грн. пені, нарахованої за зобов'язаннями, які виникли у лютому та березні 2012 року відповідно, слід відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Суд зазначає, що позивачем вірно визначено дату з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання зі сплати коштів за поставлений йому за договором природній газ у квітні та червні 2012 року, а відтак і дату з якої розпочато нарахування пені - 06.05.2012р. та 06.07.2012р. відповідно, враховано, що нарахування цього виду неустойки обмежено за законом шестимісячним строком, а відтак суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3963,59грн. та 2824,11грн. пені, нарахованої за невиконання грошових зобов'язань за вказані звітні періоди, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи вищенаведене та провівши відповідні перерахунки, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає 44955,76грн. пені. Клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені судом відхилено, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Згідно з ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Однак, відповідачем не підтверджено доказами наявність таких виняткових обставин, зокрема, не доведено, що розмір заявленої до стягнення пені надмірно великий порівняно із збитками позивача, не подано доказів того, що заборгованість за договором виникла внаслідок несвоєчасного перерахування коштів з державного бюджету, а також не надано документів, які б свідчили про його важкий фінансовий стан.

Слід також зауважити, що позивачем заперечено проти зменшення розміру нарахованої пені з посиланням на важкий майновий стан підприємства позивача, що підтверджено поданим звітом про фінансові результати за 2012 рік (долучено до матеріалів справи).

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені слід відхилити.

Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього пропорційно до задоволених вимог, згідно норм ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (м.Львів, вул.Шевченка, буд.3А, код ЄДРПОУ 07638027) на Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 626729,94грн. основного боргу, 44955,76грн. пені, 2901,31грн. індексу інфляції, 18788,01грн. 3% річних та 13867,75грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 25.06.2013р.

Суддя Щигельська О.І.