Рішення № 32111396, 25.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.13 р. Справа № 914/1334/13

За позовом: ОСОБА_1, м. Київ, ОСОБА_2, м. Київ, ОСОБА_3, м. Київ

до відповідача-1: ОСОБА_4, м. Нюрнберг, ФРН

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», м. Трускавець, Львівська область,

до відповідача-3: Державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради, м. Трускавець,

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, м. Київ,

про визнання договорів купівлі-продажу корпоративних прав ТзОВ «Старий Відень» удаваними правочинами, визнання права власності та зобов'язання до вчинення дій.

Суддя Мороз Н.В.

Секретар судового засідання Кривка Н.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_6

від відповідача-2 Лозан С.І.

Суть спору:

Позов заявлено ОСОБА_1, м. Київ, ОСОБА_2, м. Київ, ОСОБА_3, м. Київ до відповідача-1 - ОСОБА_4, м. Нюрнберг, ФРН, до відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», м. Трускавець, Львівська область, до відповідача-3 - Державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради, м. Трускавець, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, м. Київ, про визнання удаваними договорів купівлі-продажу корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» від 03.06.2009 р., укладених між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнання права власності на частку у

статутному капіталі ТзОВ «Старий Відень» у розмірі 33,33% статутного капіталу за ОСОБА_1; 33,34% статутного капіталу - за ОСОБА_2, 33,33% статутного капіталу - за ОСОБА_3; зобов'язання Державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перелік засновників ТзОВ «Старий Відень» та розмір їх часток у статутному капіталі у відповідності до статуту ТзОВ «Старий Відень» в редакції від 11.10.2006 р.: ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі 33,33%; ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 33,33%, ОСОБА_9 з часткою у статутному капіталі 33,34%.

Ухвалою суду від 08.04.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.04.2013 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи про направлення копій ухвал суду на адреси, вказані у позовній заяві та у витязі з ЄДРПОУ.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав заявлені вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених в позовній заяві. Ствердив, зокрема, що позивачі були визначені засновниками ТзОВ «Старий Відень» в статуті, зареєстрованому 11.10.2006 р.. На дату реєстрації засновники внесли 50% статутного капіталу - 285000 грн.. Статутний капітал не був сформований станом на червень 2009 р.. ОСОБА_4 погодилась надати товариству, яке представляв ОСОБА_1, позику в сумі 780000 доларів США. 06.05.2009 р. представник ОСОБА_4 подав заяву ТзОВ «Старий Відень» про відступлення належної ОСОБА_4 частки в розмірі 86,66% на користь ОСОБА_10, як гарантію повернення позики. Рішенням загальних зборів учасників ТзОВ «Старий Відень» від 23.06.2009 р. №1/2009 було погоджено таке відступлення частки та затверджено статут у новій редакції, у якій засновниками товариства вказано ОСОБА_1 з часткою 13,4% та ОСОБА_4 з часткою 86,6%. Однак, під час складання нової редакції статуту було упущено належність ОСОБА_2 частки у розмірі 0,01%, оскільки останній погодився відчужити лише 33,33% з належних йому 33,34%. Позика була повністю повернута 11.03.2010 р., але домовленості щодо повернення часток колишнім учасникам ОСОБА_4 не виконала, 22.11.2009 р. та 25.11.2009 р. ОСОБА_4 провела загальні збори, на яких призначила нового директора та виключила ОСОБА_1 з числа учасників товариства. Рішенням господарського суду Львівської області від 29.03.2012 р. у справі №5015/355/12, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012 р. було визнано недійсним рішення загальних зборів ТзОВ «Старий Відень» від 23.06.2009 р. та скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів товариства. Відтак, чинною залишилась редакція статуту від 06.10.2006 р., але позивачі позбавлені можливості реалізувати свої права у зв'язку із відмовою державного реєстратора внести відповідні зміни до реєстру.

Відповідач-1 явки в судові засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача -2 позов заперечив за безпідставністю. Зазначив, що даний спір не підвідомчий господарським судам; позивачами пропущено строк оспорення договорів купівлі-продажу та не наведено підстав для його поновлення; оспорювані договори не є удаваними, оскільки вони були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків. В позові просить відмовити.

Відповідач - 3 позов заперечив. Ствердив, зокрема, що державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ «Старий Відень» може бути проведено після подання державному реєстратору документів, передбачених у ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Просить розглядати справу у відсутності відповідача - 3.

Третя особа вимог ухвал суду не виконала, пояснень по справі не надала, участь представника у судових засіданнях не забезпечила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне:

ТзОВ «Старий Відень» було зареєстроване 11.10.2006 р., що підтверджується статутом, затвердженим рішенням загальних зборів учасників від 06.10.2006 р. протокол №1. Статутний фонд визначений у розмірі 570000 грн., який поділений між учасниками: ОСОБА_3 - 190000 грн. (33,33%); ОСОБА_2 - 190000 грн. (33,34%); ОСОБА_1 - 190000 грн. (33,33%) (п. 5.1.3. статуту у вказаній редакції). Таким чином, враховуючи, що розмір часток учасників є рівним, а відмінність у відсотковому співвідношенні часток у 0,01% на користь ОСОБА_2 носить технічний характер для спрощення результату математичної операції, посилання позивачів на те, що надаючи згоду на відчуження своєї частки в розмірі 33,33% ОСОБА_2 не давав згоди на відчуження цієї різниці - 0,01%, не заслуговує на увагу.

До дня державної реєстрації товариства кожен з учасників повинен внести не менше 50% належного йому вкладу та повністю внести свій вклад протягом року після державної реєстрації товариства (п. п. 5.1.4., 5.1.5. статуту). Учасник товариства може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам товариства або третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства (п. 5.8.). Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відступає (п. 5.9.).

У відповідності до поданої позивачем довідки №15.1.8/1196 від 09.10.2006 р. та нотаріально завіреної заяви співзасновників від 17.06.2013р., на дату реєстрації ТзОВ «Старий Відень» було сформовано статутний фонд у розмірі 50% в сумі 285000 грн. (по 95000 грн. кожним з учасників).

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.04.2013 р., учасниками ТзОВ «Старий Відень» зареєстровані ОСОБА_1 - внесок до статутного фонду 76000 грн.; ОСОБА_4 - внесок до статутного фонду 494000 грн., ТзОВ «Старий Відень» - розмір внеску до статутного фонду - 0 грн.. Статутний капітал був повністю сформований в розмірі 570000 грн. 11.10.2007 р., чим спростовуються твердження позивачів. З урахуванням наведеного, дані, вказані у довідці головного бухгалтера ТзОВ «Старий Відень» №80 від 27.07.2010 р. та заяві співзасновників від 17.06.2013р. про зворотнє, не відповідають матеріалам справи. Тому, недотримання вимог ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» та п. 5.9. статуту товариства з матеріалів справи не вбачається.

Протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «Старий Відень» від 03.11.2008 р. ОСОБА_1 обрано головою товариства та надано йому право вчиняти юридичні дії від імені товариства без довіреності, у т.ч. підписувати господарські договори.

03.06.2009 р. між ОСОБА_4 (покупець) та ОСОБА_1 (продавець) був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №1497, за яким продавець продав свою частку у статутному капіталі ТзОВ «Старий Відень» у розмірі 20%, що еквівалентно 114000 грн.. 03.06.2009 р. між ОСОБА_11 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №1495, за яким продавець продав свою частку у статутному капіталі ТзОВ «Старий Відень» у розмірі 33,33%, що еквівалентно 190000 грн.. 03.06.2009 р. між ОСОБА_11 (покупець) та ОСОБА_3 (продавець) був укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №1496, за яким продавець продав свою частку у статутному капіталі ТзОВ «Старий Відень» у розмірі 33,33%, що еквівалентно 190000 грн..

Та обставина, що в оскаржуваних договорах ціна продажу визначалась розміром внеску учасника до статутного капіталу, а не ринковою вартістю частки, не доведена суду у встановленому порядку належними доказами. При цьому, такі дії сторін не суперечать засадам свободи договору.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У відповідності до умов зазначених договорів, перехід права власності на частку відбувається в момент укладення та нотаріального посвідчення договору. Перехід корпоративних прав учасників від продавця до покупця відбувається в момент внесення відповідних змін до статуту ТзОВ «Старий Відень» та їх державної реєстрації (п. 4.3.). Оплата вартості часток здійснюється покупцем до підписання договору (п. 2.2.). Однак, доказів проведення такої оплати до чи після підписання договорів суду не надано. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Протоколом загальних зборів учасників ТзОВ «Старий Відень» №1/2009 від 23.06.2009 р. вирішено задовольнити волевиявлення ОСОБА_2, ОСОБА_3 про їх вихід із складу учасників товариства та відступлення належних їм часток у статутному капіталі; а також частини належної ОСОБА_1 частки шляхом їх продажу ОСОБА_4; у зв'язку зі зміною складу учасників товариства було затверджено статут у новій редакції.

Така редакція статуту ТзОВ «Старий Відень» була зареєстрована на підставі вказаного протоколу 23.04.2010 р. Відповідно до п. 1.3. цієї редакції статуту, учасниками визначено ОСОБА_1 з вкладом 152000 грн. (13,4%) та ОСОБА_4 з вкладом 418000 грн. (86,6%). При цьому, у відповідності до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 01.11.2010 р. №172/01-14 вбачається, що ним також було посвідчено заяву представника ОСОБА_4 від її імені від 27.08.2009 р. про вихід з числа учасників товариства та відчуження належної їй частки на користь ОСОБА_10.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.03.2012 р. у справі №5015/355/12 за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Старий Відень», за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державного реєстратора виконкому Трускавецької міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 позов було задоволено повністю, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Старий Відень» від 23.06.2009 р., оформлене протоколом №1/2009; скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ «Старий Відень», здійснену державним реєстратором виконкому Трускавецької міської ради 23.04.2010 р.; скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТзОВ «Старий Відень» від 23.04.2010 р.. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 р. було задоволено апеляційну скаргу ТзОВ «Старий Відень», рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2012 р. скасовано, а в позові ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012 р. було задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 р. скасовано, а рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2012 р. залишено без змін. Рішення суду по зазначеній справі не носить преюдиційного характеру в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України внаслідок відмінності у складі сторін. Як вбачається з довідки Державної реєстраційної служби України, записом 10 було проведено скасування реєстраційної дії за зазначеним судовим рішенням.

З урахуванням наведеного, чинною залишилась редакція статуту, діюча до редакції статуту, зареєстрованої 23.04.2010 р., із складом засновників ОСОБА_3 - 190000 грн. (33,33%); ОСОБА_2 - 190000 грн. (33,34%); ОСОБА_1 - 190000 грн. (33,33%).

Посилання позивачів на удаваний характер договорів купівлі-продажу корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» від 03.06.2009 р., укладених між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ґрунтуються на твердженні про те, що такі укладались з метою забезпечення виконання сторонами договору позики на суму 780000 доларів США підтверджуються матеріалами справи, зокрема, листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 01.11.2010 р. №172/01-14 згідно із яким, нотаріусом було наперед посвідчено неподану реєстратору заяву представника ОСОБА_4 від її імені від 27.08.2009 р. про вихід з числа учасників товариства та відчуження належної їй частки на користь ОСОБА_10, наданням позики у відповідній сумі голові товариства Лисенку В.М., поверненням цієї позики, підтвердженим заявою від 11.03.2010 р., відсутністю доказів фактичної оплати за оскаржуваними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. При цьому, відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», 25. За удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Таким чином, посилання на те, що фактично договір позики був виконаний, а відтак, зобов'язання за ним припинились, не передбачає такого наслідку, як його недійсність в світлі зазначених положень Постанови Пленуму. Відтак, констатуючи удаваність оскаржуваних право чинів, якими фактично опосередковувались відносини позики, а також припинення договорів позики внаслідок їх виконання, в позові про визнання недійсними оскаржуваних договорів купівлі-продажу корпоративних прав слід відмовити внаслідок помилкового обрання позивачами способу захисту своїх прав в силу положень вказаної постанови пленуму. Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням наведеного, слід задовольнити вимоги про визнання права власності позивачів на відповідні частки як такі, що носять похідний характер від констатованого факту удаваності оскаржуваних право чинів при тому, що редакція статуту, в якій був змінений склад засновників була визнана недійсною судовим рішенням. Відтак, позивачі залишились власниками належних їм корпоративних прав.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Доказів припинення права власності позивачів на корпоративні права суду не надано.

Підлягає задоволенню також вимога до державного реєстратора про внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Заявою від 17.08.2012 р. №5015/355/12 позивач звертався до реєстратора про вчинення відповідних реєстраційних дій, що підтверджується відміткою про отримання цієї заяви. Однак, жодних доказів надання відповіді та проведення відповідної реєстрації змін суду не надано. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Що стосується заперечень відповідача-2, слід зазначити наступне.

Відповідно до норм процесуального законодавства, господарським судам підвідомчі спори, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також учасниками господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Тобто, той факт, що позивачі на момент звернення до суду не є учасниками товариства не свідчить про те, що між ними немає корпоративних відносин, які підлягають розгляду у господарський судах. Крім того, за позивачем 1 на момент звернення до суду значилася частина статутного капіталу як за засновником товариства.

Також відповідач 2 зазначив, що позивачами пропущено строк оспорення договорів купівлі-продажу та не надано підстав для його поновлення. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини 1 статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку господарський суд погоджується із твердженнями позивачів, викладеними у позовній заяві про те, що враховуючи той факт, що сторони при укладенні договорів купівлі-продажу усвідомлювали, що між ними виникають відносини позики, забезпечені заставою, і сподіваючись на реальне виконання саме договору позики, забезпеченого заставою, а також те, що відповідач 1, отримавши позичені кошти від позивачів, вчинила дії, які потягнули за собою перехід часток у статутному капіталі товариства у свою власність, про що було здійснено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 23.04.2010 року, про порушення своїх прав позивачам стало відомо саме 23.04.2010 року.

Отже, перебіг строку позовної давності починається саме з 23.04.2010 року і, з врахуванням того, що позивачі звернулися до господарського суду з позовною заявою 05.04.2013 року, вони діяли в межах строку позовної давності.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати право власності на частку у статутному капіталі ТзОВ «Старий Відень» у розмірі 33,33% статутного капіталу за ОСОБА_1; 33,34% статутного капіталу - за ОСОБА_13, 33,33% статутного капіталу - за ОСОБА_3.

3. Зобов»язати Державного реєстратора Трускавецької міської ради, м. Трускавець, вул. Бориславська,2 внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про перелік засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень» та розмір їх часток у статутному капіталі у відповідності до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий відень» в редакції від 11.102006р.: ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі-33,33%; ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі- 33,33%; ОСОБА_13 з часткою у статутному капіталі-33,34%.

4. В частині решти вимог у позові відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Відень», м. Трускавець, бульв. Ю.Дрогобича,1 (ЄДРПОУ 34596905) на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - 9880,00 грн. судового збору.

6. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 28.06.2013р.