Постанова № 32110825, 04.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2013 р. Справа №801/5442/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Кисельової О.М. при секретарі судового засідання -Сидельовій М.В. з участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Броникової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № 39 від 13.05.2013 року.

Позов мотивовано тим, що при постановленні оспорюваного рішення відповідач керувався п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування", коли зазначена норма не була діючою з дня набрання чинності Законом України від 08.07.2010 р. № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та вважає що пропущений строк давності щодо стягнення.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим.

На підставі акту № 22 від 13.05.2013 року та згідно із п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 відповідачем прийнято рішення № 39 від 13.05.2013 року, в якому, з посиланням на п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції в розмірі 2502,90 грн. за неподання звітності по персоніфікованому обліку за 2005, 2006, 2007 роки.

Отже відповідачем за порушення, які вчинено позивачем у 2005-2007 роках застосовано штрафні санкції, які на даний час не сплачено.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі- Закону №1058) страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.5 ст. 106 вказаного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до п. 9.3.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21- 1 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особового рахунку платника.

У зв'язку з набранням чинності з 1 січня 2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» втратила чинність стаття 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у тому числі в частині визначення обов'язку страхувальника подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом) а також ч.1-9 ст. 106 цього Закону.

Згідно до частини 7 Розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Отже, заборгованість, а відтак і накладені штрафні санкції , які виникли у 2005-2007 роках мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначена заборгованість та штрафні санкції виникли у період дії частини 9 статті 106 Закону №1058-IV.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 19.02.2013 року та 26.03.2013 року.

Щодо посилання позивача на ч. 1 ст. 250 Господарського Кодексу України, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, суд зазначає, що застосовані фінансові санкції відповідно до Закону №1058-IV не відносяться до адміністративно-господарських санкцій, а згідно до ч.15 ст. 106 Закону №1058-IV, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

За таких обставин суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кисельова О.М.