Постанова № 32110797, 04.04.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

04 квітня 2012 р. 11:32 Справа №2а-2387/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Торговий дім "Віолія"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

за участю:

від позивача - представники Сіротенко В.І., Кривошеєв І.В.

від відповідача - представник Желновач С.Є.

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Сімферополі АР Крим та просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.02.2012р. №0015332301 про збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 343725грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 343724грн. та 1 грн. штрафних санкції. Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийнято податкове повідомлення - рішення, відповідачем були порушені норми Податкового кодексу України щодо підстав її проведення. Також вказує, що зроблені у ході даної перевірки висновки зроблені по неповно з'ясованим обставинам і є необґрунтованими.

Відповідач заперечував щодо позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову. Вважає, що ним не було допущено порушень законодавства при проведенні перевірки позивача, а зроблені ним висновку щодо встановлених порушень є правомірними. В обґрунтування правової позиції надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.215-216).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «ТД «Віолія» з питань взаємовідносин з ПП «Паллада - Україна» за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., за результатом якої був складений акт перевірки від 10.02.2012р. №1398/23-2/31173437 (а.с.27-36) (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.02.2012р. №0015332301 (а.с.49), яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 343725грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 343724грн. та 1 грн. штрафних санкції.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до висновків акту перевірки від 10.02.2012р. №1398/23-2/31173437, перевіркою формування податкового кредиту з ПДВ ДП «ТД «Віолія» по взаємовідносинам з ДП «Палада - Україна» за лютий 2011р. встановлено порушення вимог п. 198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищена сума податкового кредиту у розмірі 343724,44грн.

Матеріали справи свідчать, що з такого самого питання, за той саме період часу, відповідачем раніше була проведена перевірка позивача, за результатом якої була складена довідка від 29.08.2011р. №205/41-01/31173437 (а.с.50-53) «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «ТД «Віолія» з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій з ДП «Паллада - Україна» за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р.

Відповідно довідки, відповідачем в ході проведення перевірки не було встановлено порушень при формуванні податкового кредиту ДП «ТД «Віолія», отриманого від ДП «Паллада - Україна».

Проведення перевірки позивача, за результатом якої був складений акт від 10.02.2012р. №1398/23-2/31173437, здійснена на підставі наказу начальника ДПІ в м. Сімферополі від 25.01.2012р. №288 на проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ДП «ТД «Віолія» (а.с.25).

З вказаного наказу вбачається, що він прийнятий на підставі ст. 20, п.п. 78.1.12, п.п. 78.1.1., п.78.1, ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України (ПК України) (в редакції, що діяла на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту

Згідно до п.п. 78.1.12. п. 78.1. ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

Пунктом 78.4. ст. 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Вказане свідчить, що ПК України конкретно встановлює підстави за наявності яких державна податкова служба може проводити документальну позапланову виїзну перевірку.

Матеріали справи не містять, а з боку відповідача, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів наявності підстав для проведення перевірки визначених у нормах п.п. 78.1.1. та п.п. 78.1.12. п. 78.1. ст. 78 ПК України, якими відповідач керувався при призначенні проведення перевірки.

Так, відповідачем не надано доказів направлення позивачу та отримання ним обов'язкового письмового запиту органу державної податкової служби, в порядку встановленому п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, а також не надано доказів прийняття рішення про проведення документальної позапланової перевірки органом державної податкової служби вищого рівня, як передбачено п.п. 78.1.12. п. 78.1. ст. 78 ПК України.

Крім того, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем суду не надані належні докази наявності інших, встановлених ст. 78 ПК України підстав, для призначення проведення документальної позапланової перевірки позивача.

Вказане свідчить, що відповідачем прийнято рішення про проведення перевірки, яке оформлено наказом від 25.01.2012р. №288, не на підставі ПК України, отже таке рішення є протиправним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що проведення перевірки позивача було здійснено без встановлених законом підстав, отже проведення такої перевірки є протиправним, що в свою чергу свідчить про незаконність прийняття за її результатами оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, в зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків зроблених за результатом проведеної перевірки позивача, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку про встановлені порушення формування податкового кредиту з ПДВ виходячи з того, що дослідивши товарно - транспортні накладні виписані позивачу контрагентом ДП «Паллада - Українв» виявив невірне їх оформлення, в результаті чого дійшов висновку про те, що вони не можуть вважатися первинним документом бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути належною документальною основою для податкового обліку, а також вказав на нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ДП «Паллада - Україна» були укладені господарські договори. Позивачу ДП «Паллада - Україна» в результаті виконання зобов'язань по укладеним договорам були виписані податкові накладні на суму податкового кредиту завишення якого встановлено проведеною перевіркою, а також виписані видаткові накладні.

З податкових накладних вбачається, що вони мають реквізити встановлені вказаними вище нормами.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів порушення при оформленні вказаних податкових накладних.

Матеріалами справи підтверджено проведення позивачем розрахунків з ДП «Паллада - Україна», про що свідчать платіжні доручення. Про постачання товарів свідчать видаткові накладні виписані контрагентом позивача.

З урахуванням вказаних норм, податкові накладні є первинними документами, та, з урахуванням положень ПК України, є достатньою підставою для формування податкового кредиту з ПДВ. Таким чином суд дійшов висновку про відсутність порушень норм ПК України при формуванні податкового кредиту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що контрагент позивача на момент укладення договорів був виключений з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим не був наділений цивільною дієздатністю та правоздатністю.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що надані позивачем документи свідчать про реальність виконання господарських операцій, на підставі яких ним сформований податковий кредит.

Встановлення відповідачем лише факту неправильного, на його думку, оформлення товарно - транспортних накладних, не може свідчити про нікчемність правочинів та про відсутність підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки є первинні документи, які в повній мірі містять дані про фактичний рух активів, зміну у власному капіталі та реальність операцій між позивачем та контрагентом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що висновки відповідача зроблені в акті перевірки про порушення ПК України в частині завишення суми податкового кредиту з ПДВ є необґрунтованими, в зв'язку з чим прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З викладеного вище суд вважає неспроможними доводи відповідача по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи встановлення у ході розгляду справи протиправність наказу ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 25.01.12р. №288, суд, з метою повного захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати даний наказ ДПІ в м. Сімферополі АР Крим.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному обсязі 09.04.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 24.02.2012р. №0015332301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 343725грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 343724грн. та 1 грн. штрафних санкції.

3. Визнати протиправними та скасувати наказ Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 25.01.2012р. №288 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «ТД «Віолія».

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Торговий дім «Віолія» 2146 грн. судового збору, шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.