Постанова № 3210954, 16.03.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.03.09Справа №2а-5942/08/1 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Тарасовій О.М., за участю представника позивача Меметової З.З., представників відповідача Крекотинь Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Лаванда” до Державної податкової інспекції в м.Феодосія АР Крим

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося з адміністративним позовом ВАТ «Лаванда» до Державної податкової інспекції в м.Феодосія АР Крим про скасування рішення Державної податкової інспекції в м.Феодосія АР Крим № 01154/0000172200/0 від 11.04.2008 року, скасування додаткового рішення Державної податкової інспекції в м.Феодосія АР Крим № 001156/0000172200/1 від 14.05.2008 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.12.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.12.2008 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала, зазначила, що 03.04.2008 року представниками відповідача проведено виїзну перевірку ВАТ «Лаванда» з питань дотримання вимог валютного законодавства, про що складено Акт перевірки.

Представник позивача підкреслила, що на підставі акту перевірки ДПІ в м.Феодосія АР Крим винесено рішення № 01154/0000172200/0 від 11.04.2008 року та додаткове рішення № 001156/0000172200/1 від 14.05.2008 року, відповідно до яких до ВАТ «Лаванда» застосовано стягнення у вигляді пені у розмірі 23449,95 гривень.

Представник позивача заявила, що зазначені рішення є безпідставними та такими, що винесені з порушенням вимог діючого законодавства та підлягають скасуванню у звязку з наступним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994 року виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Представник позивача зазначила, що ВАТ «Лаванда» здійснено відвантаження товару на адресу фірми «Madison Hosiery Limited» згідно з контрактом № 46 від 29.03.2006 року по ВМД № 600060000/7/000901 від 28.09.2007 року.

Представник позивача пояснила, що відповідно до нової норми Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994 року порушення строків зарахування виручки наступає з 28.03.2008 року. Розрахунок від «Madison Hosiery Limited» позивач отримав 28.12.2007 року в сумі 12400,00 англійських фунтів стерлінгів, остаточний розрахунок отримано 20.02.2008 року у розмірі 13905,00 англійських фунтів стерлінгів.

Таким чином, представник позивача зазначила, що позивач діяв відповідно до внесених до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994 року змін, які введені в дію з 01.01.2008 року, тому представник позивача просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, вказувала, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник відповідача зазначила, що Законом України від 23.04.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено 90-денний термін розрахунків за експортно-імпортними операціями.

З 1 січня 2008 року, згідно із Законом України від 31.05.2007 року № 1108-V «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачається збільшення строку зарахування виручки в іноземній валюті до 180 днів.

Представник відповідача підкреслила, що у разі не завершення 90-денного терміну розрахунків за експортними операціями резидентів станом на 01.01.2008 року будуть поширюватися норми того закону, який скасовує або помякшує відповідальність резидента.

Представник позивача зазначила, що у звязку з тим, що по операціям позивача 90-денний термін розрахунків закінчився у 2007 році, отже, продовження термінів не здійснюється.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м.Феодосія АР Крим, є субєктом владних повноважень, яка у правовідносинах, з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м.Феодосія АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування рішень органів податкової інспекції, які являються субєктом владних повноважень, суд зобовязаний перевірити, чи здійснювалася перевірка, за результатами якої були видані рішення, на підставі закону, які повноваження мав ревізор під час проведення перевірки, чи прийнято рішення по справі безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство “Лаванда” зареєстроване рішенням Феодосійської міської Ради народних депутатів № 164/1 від 29.03.1996 року та перереєстровано рішенням Феодосійської міської Ради народних депутатів № 691 від 10.07.1997 року, що підтверджується актом позапланової виїзної документальної перевірки додержання валютного законодавства ВАТ “Лаванда” від 03 квітня 2008 року (надалі Акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки позивача взято на податковий облік в ДПІ в м.Феодосії 09.04.1996 року за № 115; ВАТ “Лаванда” зареєстровано в ДПІ в м.Феодосія АРК як платник ПДВ з 24.09.1997 року.

Таким чином, судом встановлено, що ВАТ “Лаванда” являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 03.04.2008 року посадовими особами ДПІ в м.Феодосія АРК на підставі п.1ст.11, п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” проводилась позапланова виїзна документальна перевірка додержання валютного законодавства ВАТ «Лаванда».

На підставі перевірки був складений акт від 03.04.2008 року № 1075/22-2/00307371 про результати позапланової виїзної документальної перевірки додержання валютного законодавства ВАТ «Лаванда».

Згідно з актом перевірки посадовими особами ДПІ в м.Феодосія АР Крим встановлено наступні порушення вимог законодавства.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ст.1 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994 року, а саме: ВАТ «Лаванда» перевищив законодавчо встановлений 90-денний термін зарахування виручки з дати митного оформлення продукції, що експортується термін перевищення законодавчо встановлених термінів складає: 1 день у сумі 12400,00 англійських фунтів стерлінгів (за 28.12.2007 року); 55 днів у сумі 13905,00 англійських фунтів стерлінгів (з 28.12.2007 року по 20.02.2008 року).

В акті перевірки зазначено, що ВАТ «Лаванда» до даної перевірки не надало ліцензію НБУ на перевищення законодавчо встановленого 90 денного терміну зарахування виручки з дати митного оформлення продукції, що експортується.

В акті перевірки вказано, що перевірка проводилася у присутності головного бухгалтера ВАТ «Лаванда» Оксентенко Ніни Анатоліївни.

Судом встановлено, що 11.04.2008 року ДПІ в м.Феодосія АРК прийнято рішення № 001154/0000172200/0 про застосування до ВАТ “Лаванда” штрафних санкцій за порушення ст.1 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994 року (зі змінами та доповненнями) в сумі 23449,95 гривень.

Судом встановлено, що позивач з рішенням № 001154/0000172200/0 від 11.04.2008 року не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДПІ в м.Феодосія АРК від 12.05.2008 року про результати розгляду первинної скарги рішення залишено без змін, скарга без задоволення, у звязку з чим ДПІ в м.Феодосія АРК 14.05.2008 року прийнято рішення № 001156/0000172200/1 про стягнення штрафних санкцій за порушення ст.1 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994 року (зі змінами та доповненнями) в сумі 23449,95 гривень.

Судом встановлено, що зазначене рішення було отримано позивачем 26.05.2008 року, що підтверджується копією супровідного листа ДПІ в м.Феодосія АРК від 14.05.2008 року № 3859/10/22-2 та копією поштового повідомлення за № 603959, які знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ВАТ “Лаванда” 28.05.2008 року подав повторну скаргу на рішення № 001154/0000172200/0 від 11.04.2008 року. Рішенням ДПА в АРК від 23.07.2008 року про результати розгляду повторної скарги рішення ДПІ в м.Феодосія АРК від 11.04.2008 року № 001154/0000172200/0 залишено без змін.

За результатами апеляційного оскарження винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.07.2008 року № 001402/0000172200/2 на суму 23449,95 гривень.

Судом встановлено, що зазначене рішення було отримано позивачем 07.08.2008 року, що підтверджується копією супровідного листа ДПІ в м.Феодосія АРК від 31.07.2008 року № 7197/10/22-2 та копією поштового повідомлення за № 680848, які знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ВАТ “Лаванда” подано повторну скаргу на рішення № 001154/0000172200/0 від 11.04.2008 року до ДПА України. Рішенням ДПА України від 15.10.2008 року залишно без розгляду скаргу в.о. голови правління ВАТ “Лаванда” Ткачова Н.Н. від 12.08.2008 року № 461 на рішення ДПІ в м.Феодосія АРК від 11.04.2008 року № 001154/0000172200/0.

Перевіряючи законність рішень про застосування пені до позивача судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до статті 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( в редакції закону від 15.06.2004 року, яка чинна з 01.01.2005 року) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Судом встановлено, що ВАТ «Лаванда» укладений контракт № 46 від 29.03.2006 року з «Madison Hosiery Limited» (Англія), за умовами якого ВАТ «Лаванда» продає, а «Madison Hosiery Limited» купує готові панчішно-шкарпеткові вироби. Загальна ціна договору складає 597000,00 англійських фунтів стерлінгів.

Судом встановлено, що позивачем відвантажено продукцію відповідно до ВМД (типу ЕК-10) № 600060000/7/000901 від 28.09.2007 року на суму 26305,00 англійських фунтів стерлінгів (269365,75 гривень).

В судовому засіданні встановлено, що у позивача відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, передбачена ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Суд зазначає, що граничний термін зарахування виручки в іноземній валюті на валютні рахунки в уповноважених банках з дати митного оформлення продукції, що експортується 27.12.2007 року в сумі 26305,00 англійських фунтів стерлінгів.

Судом встановлено, що оплата за даним контрактом надійшла:

-28.12.2007 року у сумі 12400,00 англійських фунтів стерлінгів, що підтверджується випискою з особового рахунку від 28.12.2007 року. Тобто, період прострочення зарахування виручки на валютні рахунки позивача в уповноваженому банку складає 1 день.

-20.02.2008 року у сумі 13905,00 англійських фунтів стерлінгів, що підтверджується випискою з особового рахунку від 20.02.2008 року. Тобто, період прострочення зарахування виручки на валютні рахунки позивача в уповноваженому банку складає 55 днів.

Статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Судом встановлено, що відповідачем вірно застосована пеня до позивача за порушення ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у розмірі 23449,95 гривень, а саме:

-за період з 28.12.2007 року по 28.12.2007 року застосована пеня у розмірі 374,15 гривень (12400,00 англійських фунтів стерлінгів х 1 день х 10,057735 (курс НБУ на дату виникнення заборгованості) х 0,3 % (ставка пені);

-за період з 28.12.2007 року по 20.02.2008 року застосована пеня у розмірі 23075,80 гривень (13905,00 англійських фунтів стерлінгів х 55 днів х 10,057735 (курс НБУ на дату виникнення заборгованості) х 0,3 % (ставка пені).

Суд не може погодитися з доводами представника позивача, що на позивача в даному випадку розповсюджуються зміни, внесені до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994 року, які введені в дію з 01.01.2008 року.

Так, суд зазначає, що в Листі ДПА в АР Крим «Про надання розяснення» від 14.01.2008 року № 362/7/22-5017 щодо механізму відліку законодавчо встановленого строку розрахунків зазначено наступне.

Законом України від 23.04.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено 90-денний термін розрахунків за експортно-імпортними операціями.

З 1 січня 2008 року, згідно із Законом України від 31.05.2007 року № 1108-V «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачається збільшення строку зарахування виручки в іноземній валюті до 180 днів.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність.

В Листі зазначено, що у разі незавершення 90-денного терміну розрахунків за експортними операціями резидентів станом на 01.01.2008 року будуть поширюватися норми того закону, який скасовує або помякшує відповідальність резидента.

Суд зазначає, що 90-денний термін зарахування виручки на валютні рахунки позивача в уповноваженому банку закінчується 27.12.2007 року, отже, продовження термінів відповідно до змін, внесених до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994 року, які введені в дію з 01.01.2008 року, не здійснюється.

Суд звертає увагу позивача, що підстави, порядок та строки зарахування виручки позивачем повністю визначаються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994 року (в редакції Закону від 15.06.2004 року, яка чинна з 01.01.2005 року), якою був встановлений 90 денний термін з дати митного оформлення для зарахування виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках. Операція позивача розпочалася 28.09.2007 року та повинна була закінчитися 27.12.2007 року, тобто з 28.12.2007 року у відповідача є всі передбачені діючим на той період часу підстави для застосування заходів відповідальності.

Судом встановлено, що підстави застосування відповідальності визначаються законом, який діяв на час правопорушення, якщо такий закон не скасовує та не помякшує відповідальність.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994 року (в редакції Закону від 31.05.2007 року, яка чинна з 01.01.2008 року) розмір відповідальності не змінив, тому цей закон не має зворотної сили в часі.

Суд також зазначає, що посилання представника позивача на Лист ДПА України від 23.11.2007 року № 23963/7/22-5018, як на підставу правомірності свої дій, є необгрунтованим.

Проаналізувавши Лист ДПА України від 23.11.2007 року № 23963/7/22-5018 суд зазначає, що зазначений Лист підтверджує порушення позивачем норм валютного законодавства.

Так, в зазначеному Листі зазначено, що у разі не завершення розрахунків за експортними (імпортними) операціями резидентів станом на 01.01.2008 року на них будуть поширюватись норми Закону № 1108, тобто 180 денний строк розрахунків.

Суд підкреслює, що Лист Департаменту валютного контролю та ліцензування НБУ від 06.12.2007 року № 28-311/4379-12665, на який також посилається представник позивача, не регулює спірні правовідносини, в ньому не вказано, що у випадку незавершення розрахунків за експортними операціями нерезидентів станом на 01.01.2008 року на нього будуть розповсюджуватися норми Закону № 1108.

В зазначеному Листі зазначено тільки порядок подання звітності банками до НБУ у звязку з внесеними до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР від 23.09.1994 року змінами, які введені в дію з 01.01.2008 року. Отже, посилання на вказаний Лист є безпідставним.

Крім того, суд зазначає, що у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи представника позивача про необєктивність та невсебічність розгляду скарг позивача у ДПІ в м.Феодосія, ДПА в АРК, ДПА України.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що рішення Державної податкової інспекції в м.Феодосія АР Крим № 01154/0000172200/0 від 11.04.2008 року, рішення Державної податкової інспекції в м.Феодосія АР Крим № 001156/0000172200/1 від 14.05.2008 року є такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо суд відмовив у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

У звязку зі складністю справи судом 16 березня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 18 березня 2008 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Трещова О.Р.