Рішення № 32108819, 30.06.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.13 р. Справа № 904/4099/13

За позовом Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "РОМА, ЛТД", м. Запоріжжя

про стягнення 15 044, 51 грн., з яких: 14 738, 04 грн. заборгованості за Договором оренди нерухомого майна, 306, 47 грн. пені.

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

Від Прокурора: Захарчук В.О., посвідчення № 012333 від 01.11.2012 р.

Від Позивача: Стрельцова Г.О., довіреність № 107 від 02.08.2012 р.

Від Відповідача: Кузнецова А.С., довіреність б/н від 17.06.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" про стягнення 15 044, 51 грн., з яких: 14 738, 04 грн. заборгованості за Договором оренди нерухомого майна, 306, 47 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2013 р. порушено провадження у справі № 904/4099/13, розгляд справи призначено на 09.04.2013 р.

Прокурор та Позивач підтримують позовні вимоги, Позивач надав Довідку про стан надходжень орендної плати від Відповідача.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 18.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши письмові докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 361 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 зазначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно до п. 1 ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення, тому суд вважає правомірним заявлений прокурором позов в інтересах Регіонального Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

01.11.2007 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" (Орендар) було укладено Договір оренди № 12/02-3050-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення навчально-лабораторного корпусу № 3 площею 136, 9 кв. м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Ушинського, 3, що знаходиться на балансі Дніпропетровського державного політехнікуму з метою розміщення складу без права здійснення торгівельної діяльності.

07.12.2011 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" було укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна №12/02-3050-ОД, відповідно до якої строк чинності договору пролонговано по 30.09.2014 р.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.6 Договору, з урахуванням внесених змін Додатковою угодою від 07.12.2011 р., оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

- 50 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями державного казначейства у розмірі 3 710, 72 грн.;

- 50 % - балансоутримувачу - у розмірі 3 710, 72 грн.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Прокурор зазначає, що станом на дату подання позову Відповідач умови Договору оренди в частині своєчасної сплати до бюджету орендних платежів не виконує, у зв'язку з чим просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 15 044, 51 грн., з яких: 14 738, 04 грн. заборгованості за Договором оренди нерухомого майна, 306, 47 грн. пені.

Відповідач позовні вимоги не визнав, в обґрунтування посилався на наступне.

З січня 2013 року Відповідач був зареєстрований в Державній податковій інспекції Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, а до цього - в Спеціалізованій ДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі. У зв'язку із цим переходом співробітниками ДПІ Орджонікідзевського району м. Запоріжжя було невірно вказано код класифікації доходу, на підставі чого і виникла ситуація, коли орендні платежі зараховувалися до державного бюджету, але під іншим кодом бюджетної класифікації доходів.

Після встановлення даного факту Відповідачем було сплачено орендну плату за період жовтень 2012 р. - січень 2013 р. в сумі 14 738, 04 грн. та за період лютий 2013 р. - травень 2013 р. в сумі 14 875, 92 грн. відповідно до платіжних доручень № № 3354, 3338 від 13.06.2013 р.

У зв'язку з тим, що невиконання зобов'язань за Договором сталося внаслідок технічних помилок, враховуючи погашення заборгованості, Відповідач просить суд зменшити розмір пені.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності з п. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендатор сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.4. Договору, орендар зобов'язаний щомісячно не пізніше 25 числа звітувати орендодавцю та балансоутримувачу про внесення орендної плати, скоригованої на індекс інфляції, до державного бюджету з одночасним наданням копій платіжних доручень з відміткою обслуговуючого банку.

Прокурор та Позивач в судовому засіданні повідомили про сплату Відповідачем заборгованості, на підтвердження чого надали довідку про стан надходжень по Договору від 01.11.2007 р. № 12/02-3050-ОД, відповідно до якої станом на 18.06.2013 р. заборгованість по орендній платі за період лютий - червень 2013 року погашена в повному обсязі, за Відповідачем рахується переплата в розмірі 11 154, 16 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абзацу першого п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

В абзаці четвертому п. 4.4. Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Прокурор звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області 27.05.2013 р.

Таким чином, провадження у справі щодо частини позовних вимог про стягнення 14 738, 04 грн. заборгованості за Договором оренди нерухомого майна, яка була сплачена Відповідачем 13.06.2013 р. (платіжні доручення № 3354 на суму 14 738, 04 грн. та № 3338 на суму 14 875, 92 грн.), тобто після звернення до суду з позовом, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Як встановлено ст. ст. 548-549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Умовами п. 3.8. Договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Прокурор нарахував та просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за період з 16.02.2013 р. по 21.05.2013 р. в сумі 306, 47 грн.

Розглянувши клопотання Відповідача щодо зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням пункту 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18).

Суд приймає до уваги, що причиною неналежного виконання зобов'язань за Договором оренди стали технічні помилки Відповідача при складанні розрахункових документів на оплату, а не навмисне ухилення, враховуючи повне погашення заборгованості та відсутність заперечень сторін щодо зменшення розміру пені, суд вважає за можливе задовольнити усне клопотання Відповідача та зменшити пеню на 90 % - до 30, 65 грн.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 30, 65 грн., в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 275, 82 грн. слід відмовити, в решті позовних вимог провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з Відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини на користь державного бюджету в розмірі 1 720, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 80, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 39; код ЄДРПОУ 23855495) на користь Регіонального Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 58; код ЄДРПОУ 13467337):

- 30, 65 грн. (тридцять грн. 65 коп.) пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 39; код ЄДРПОУ 23855495) судовий збір в сумі 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) в доход Державного бюджету України (Одержувач: Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська; ЄДРПОУ 37989269, Банк одержувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 31214206783005, КБКД 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПО суду 03499891).

Видати накази.

В частині стягненні пені в розмірі 275, 82 грн. - відмовити.

В решті позовних вимог - провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано

25.06.2013 року

Суддя М.М. Боділовська