Рішення № 32108702, 27.06.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "27" червня 2013 р. Справа № 906/580/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, посвідчення НОМЕР_2;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Коростень)

про стягнення 31092,48грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 31092,48грн., з яких: 3510,35грн. основного боргу, 907,62грн. пені, 3655,15грн. штрафу, 23019,36грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Представник позивача в судове засідання 13.05.2013р. подав заяву від 13.02.2013р. за №457, в якій позивач відмовився від 1695,00грн. основного боргу, 5,81грн. пені та 140,41грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами зазначаючи, що вони були нараховані та заявлені до стягнення помилково. Також, позивач вказаною заявою просив припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 343,00грн., які були сплачені відповідачем після подачі позовної заяви та стягнути з відповідача 28908,26грн. заборгованості, з яких: 1472,35грн. основного боргу, 901,81грн. пені, 3655,15грн. штрафу та 22878,95грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (а.с.42-44).

Заявою від 10.06.2013р. за вих.№491 позивач повідомив, що відповідач після порушення провадження у справі повністю сплатив суму основного боргу, в зв'язку з чим просить припинити провадження у справі в частині суми основного боргу 1472,35грн. за відсутністю предмету спору та стягнути лише 901,81грн. пені, 3655,15грн. штрафу та 22878,95грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Представник позивача в судовому засіданні 27.06.2013р. підтримав позов в частині стягнення з відповідача 4556,96грн., з яких: 901,81грн. - пеня, 3655,15грн. - штраф. Подав заяву, в якій відмовляється від позову в частині стягнення з відповідача суми нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 22878,95грн. (а.с.99)

Повноваження осіб, які підписали заяви про відмову від позову судом перевірені (а.с.44, 83).

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач до прийняття рішення по справі вправі відмовитись від позову. Відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем, що долучається до справи (ст.78 ГПК України).

Відповідно до ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Розглянувши заяви позивача від 13.02.2013р. та від 27.06.2013р., враховуючи право позивача на відмову від позову, господарський суд відповідно до ст.78 ГПК України приймає відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача 1695,00грн. основного боргу, 5,81грн. пені та 23019,36грн. (140,41грн. + 22878,95грн.) відсотків за користування чужими грошовими коштами, оскільки вважає, що ці відмови не суперечать діючому законодавству і не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1695,00грн. основного боргу, 5,81грн. пені та 23019,36грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (всього на загальну суму 24720,17грн.) на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову та прийняттям даної відмови господарським судом.

Представник відповідача, присутній в судових засіданнях 13.05.2013р. та 10.06.2013р. проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в якому зокрема, зазначив, що повністю розрахувався з позивачем до моменту пред'явлення позову до суду, повернувши готівкою кошти уповноваженому представнику позивача. Надав незавірені копії накладних на повернення товару та договорів доручення на отримання готівки (а.с.48-63). Також надав власний розрахунок штрафних санкцій, за яким штрафні санкції складають 12011,10грн. (а.с.63, 75-78).

На відзив відповідача позивачем надані письмові заперечення (а.с.70-72,84-89).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23 листопада 2012 року між ТОВ "Рошен-Полісся" (Постачальник, позивач) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки товару №2214 (а.с.12-13), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти та передати у власність покупця продовольчі товари, а покупець зобов'язався прийняти товар в асортименті, кількості і по ціні, згідно накладних і оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Умовами договору сторони передбачили, що розрахунки з постачальником здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням номера і дати видаткової накладної, в протилежному випадку погашається заборгованість по першій неоплаченій накладній. Датою виконання обов'язку покупця по оплаті товару є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.3.1 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що термін відстрочки платежу за товар поставлений покупцю на підставі даного договору становить 14 календарних днів від дати поставки товару покупцю по кожній окремій накладній.

Пунктом 3.4 договору сторони встановили, що у в и н я т к о в и х в и п а д к а х , при здійсненні розрахунків, в готівковій формі, кошти вносяться в касу постачальника з обов'язковою видачею чека РРО, який є підтвердженням внесення коштів в касу постачальника. За відсутності чека РРО у покупця постачальник несе відповідальність за оприбуткування готівки за отриманий товар покупцем, в касі постачальника.

На виконання умов договору №2214 від 23.11.2012р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27767,65грн., що підтверджується видатковими накладними №КР-00032694, №КР-00033832, №КР-00033833, №КР-00034138 №КР-00034139 (а.с.14-18).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 1815,35грн.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді відповідач оплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 1815,35грн., що підтверджується платіжними документами, а саме чеками РРО (реєстраторами розрахункових операцій) від 29.04.2013р. на суму 280,00грн., від 03.05.2013р. на суму 63,00грн. та від 13.05.2013р. на суму 1472,35грн. (а.с.86а, 97-98), які відповідно до п.3.4 договору є підтвердженням внесення коштів в касу постачальника, тому провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Суд не розцінює як належні та допустимі докази надані відповідачем незавірені копії договорів доручення та копії чеків поповнення картки по номеру, які на думку відповідача підтверджують повне погашення заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки товару №2214 від 23.11.2012р. до порушення провадження у справі, оскільки умовами договору чітко визначено дві форми оплати за поставлений товар, а саме: в безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням номера і дати видаткової накладної, або в готівковій формі, шляхом видачі чека РРО. Таких документів відповідачем до суду не надано, а документи, що надані не мають оригіналів.

Крім того, позивач відповідно до п.6.2 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню в сумі 901,81грн. та 3655,15грн. штрафу.

Відповідно до п.6.2 договору в разі прострочення покупцем строку оплати, що вказаний в п.3.3 даного договору, він зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочки платежу, а також в разі прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на двадцять календарних днів покупець повинен додатково сплатити постачальнику штраф в розмірі 15 % від суми боргу.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Перевіривши уточнений розрахунок пені та штрафу (а.с.42-44), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 901,81грн. та штраф у розмірі 3655,15грн. нараховані відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач повністю сплатив суму основного боргу, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір застосованого позивачем штрафу та пені на 50%, до 1827,58грн. штрафу та 450,91грн. пені.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовано заявлені та підтверджуються належними доказами на суму 6372,31грн., з яких: 1815,35грн. - заборгованість за поставлений товар, 901,81грн. - пеня та 3655,15грн. - штраф.

В частині стягнення 1815,35грн. основного боргу провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення з відповідача 1695,00грн. основного боргу, 5,81грн. пені та 23019,36грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (всього на загальну суму 24720,17грн.) провадження у справі слід припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір пені до 450,91грн., а штрафу до 1827,58грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 2778,49грн., з яких: 450,91грн. - пеня та 1827,58грн. - штраф.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3000,00грн. витрат за оплату послуг адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, на підставі Договору про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.2011р. та додаткових угод до нього (а.с.28-31).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат, крім судового збору, входить зокрема оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.2011р. та додаткові угоди до даного договору, укладені між ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" та ТОВ "Рошен-Полісся", копію Свідоцтва за №568, виданого 10.03.2011р. гр. ОСОБА_1 про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.36), платіжне доручення №4462 від 06.03.2013р. про сплату позивачем ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" гонорару в сумі 3000,00грн. згідно додаткової угоди №12 до договору від 28.04.011р. (а.с.32).

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи, що під час подачі позову до суду позивач не врахував оплат, проведених відповідачем до порушення провадження у справі позовні вимоги задоволені частково, господарський суд дійшов висновку, що витрати по оплаті послуг адвоката є завищені, тому зменшує їх розмір до 1500,00грн.

Судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі, оскільки відповідач спонукав позивача звернутись з позовом до суду, витрати по оплаті послуг адвоката покладаються на відповідача частково.

Крім іншого, судом враховано, що станом на дату прийняття судового рішення фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває в стані припинення (а.с.100-101), що не є тотожним запису про припинення господарської діяльності.

Так, згідно ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 5 статті 50-1 ЦК України встановлено, що підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення такої діяльності.

Частиною другою пункту 15 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" також визначено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною собою-підприємцем.

Відповідно до ст.ст.1, 21 ГПК України сторонами у господарському процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні); громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності; державні та інші органи; фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, у справах, що виникають із корпоративних правовідносин.

Пунктом 7 статті 59 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно п.3.3 листа Вищого господарського суду України від 23.10.2000р. №01-8/556 „Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян" з моменту скасування державної реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема за його особистою заявою, спори за участю такого громадянина, у тому числі пов'язані із здійсненням ним раніше підприємницької діяльності, підвідомчі судам загальної юрисдикції, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено до настання згаданих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у ній порушено 18.04.2013р., в той час як реєстраційною службою Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області внесено запис, що відомості про строк, визначений фізичною особою-підприємцем для заявлення кредиторами своїх вимог встановлено до 26.05.2013р.

З огляду на те, що вимоги позивачем заявлені в межах встановленого відповідачем строку, а також, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутній запис про припинення саме господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що цивільна правоздатність відповідача не припинена, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_2 може бути учасником судового процесу на загальних підставах.

Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 44, 49, п.1.1, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову позивача від позову в частині 24720,17грн., з яких: 1695,00грн. основного боргу, 5,81грн. пені та 23019,36грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та припинити провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" (м.Житомир, вул.Ватутіна, 188, код 37390603)

- 450,91грн. - пені;

-1827,58грн. - штрафу;

- 1500,00грн. витрат на оплату послуг адвоката;

- 1720,50грн. судового збору.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1815,35грн. основного боргу за відсутністю предмету спору на підставі п.п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

5. В частині стягнення 450,90грн. пені та 1827,57грн. штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 2 прим.:

1- в справу;

2- відповідачу (рек. з повід.)