Рішення № 32108634, 01.07.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 червня 2013 р. Справа № 903/583/13

Господарський суд Волинської області у складі судді Кравчука Віктора Оксентійовича, розглянувши позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

до ПП «Тимаг», м.Луцьк

про стягнення 1 572, 48 грн., у т.ч. 1 555, 2 грн. основного боргу, 1, 56 грн. інфляційних втрат, 15, 72 грн. 3 % річних, за договором поставки № 121123 від 23.11.2012 р.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (адвокат, договір від 10.05.2013 р. без номера про надання правової допомоги в матеріалах справи);

від відповідача - не з»явився

Представнику позивача роз"яснено його права й обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід судді не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від позивача в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В С Т А Н О В И В:

10.06.2013 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як постачальник звернувся з позовом до Господарського суду Волинської області про стягнення з ПП «Тимаг» як покупця 1 572, 48 грн., у т.ч. 1 555, 2 грн. основного боргу, 1,56 грн. інфляційних втрат, 15, 72 грн. 3 % річних, за договором поставки № 121123 від 23.11.2012 р.

Підставою позовних вимог позивачем визначено невиконання відповідачем зобов»язання в частині оплати за одержаний товар.

Відповідач у судове засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення останнього, що підтверджується повернутим повідомленням про вручення 19.06.2013 р. відповідачу ухвали від 12.06.2013 р. під розписку, яке знаходиться в матеріалах справи.

Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду від 12.06.2013 р. була визнана необов"язковою, а на власний розсуд, то за таких обставин суд вважає за доцільне розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Виходячи з положень ст.75 ГПК України, відсутність відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню господарського спору по суті.

Господарським судом встановлено, що 23 листопада 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник за договором, позивач у справі) та ПП «Тимаг» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 121123 (далі - договір) (а.с.7-8).

Відповідно до п.10.1 договору останній діє до 31.12.2012 р. Строк дії договору автоматично продовжується на термін один рік, якщо за 30 днів до закінчення його строку дії жодна зі сторін не повідомить іншу в письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 555, 2 грн., що підтверджується накладною № 362 від 27.11.2012 р. (а.с.9).

Відповідач не оплатив вартість отриманого товару в сумі 1 555, 2 грн., стягнення якої є однією з позовних вимог.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд Волинської області вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

При цьому суд виходив з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1 договору передбачено відстрочку в оплаті - протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару.

Поставка відбулася та відповідач отримав товар 27.11.2012 р., остаточний строк розрахунків відповідно настав 26.01.2013 р.

Окрім того, 23.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою в порядку ч.2 ст.530 ЦК України про оплату заборгованості в сумі 1 555, 2 грн. (а.с.13), до якої долучено поштове повідомлення про вручення 25.04.2013 р. цієї претензії (а.с.14).

Вимога залишена без жодного реагування, що і слугувало 10.06.2013 р. підставою звернення постачальника з позовом до господарського суду про стягнення, зокрема, з покупця цієї суми.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не спростував як сам факт помилковості нарахування основного боргу, так і документально його відсутність під час розгляду справи в суді, не долучивши платіжних доручень про його повне погашення.

Суд звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов"язується з особистою явкою представника в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 1 555, 2 грн. основного боргу є підставною й обґрунтованою, що підлягає задоволенню.

На підставі ст.625 ЦК України згідно з розрахунком позовних вимог (а.с.12) за період - 27.01.2013 р.-29.05.2013 р. (термін прострочення - 123 дні) позивачем нараховано відповідачу 15, 72 грн. 3 % річних, який перевірений судом і визнаний правильним.

Що стосується позовної вимоги про стягнення 1, 56 грн. інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до розрахунку позовних вимог (а.с.11) періодом нарахування інфляційних втрат позивачем визначено січень-квітень 2013 р.

Величини

індексів інфляції у 2013 році за даними

Державного комітету статистики України

Січень100,2 3, 11 грн.Лютий99, 9-Березень100, 0-Квітень100, 0-Оскільки в лютому-квітні 2013 року мала місце дефляція, то при розрахунку інфляційних втрат дані місяці не братимуться до уваги.

Після перевірки судом розрахунку позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат сума останніх становить 3, 11 грн., яка є значно більшою, ніж та, яка заявлена при поданні позову (1, 56 грн.).

Враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає 1, 56 грн. інфляційних втрат, яку і просив фізична особа-підприємець ОСОБА_1 стягнути в позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що позов є нормативно та документально обґрунтований, а тому є всі правові підстави для його повного задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, Господарський суд Волинської області

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ПП «Тимаг» (43023, м.Луцьк, вул.Карбишева, 1; ідентифікаційний код 36834264) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1 572, 48 грн., у т.ч. 1 555, 2 грн. основного боргу, 1, 56 грн. інфляційних втрат, 15, 72 грн. 3 % річних, за договором поставки № 121123 від 23.11.2012 р.; 1 720, 5 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено

01.07.13

Суддя В. О. Кравчук