Рішення № 32106836, 12.06.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/20389/12

пр. № 2/759/1630/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року . Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Наборозняка М.І.

при секретарі Слепець Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення боргу

встановив:

Позивач 16.05.2012 року звернувся до відповідача із позовом про стягнення заборгованості за надані ним житлово-комунальні послуги та додаткові послуги, посилаючись на те, що відповідач проживає в АДРЕСА_1 та є її власником, однак витрат за вказані послуги, що надаються в повному обсязі не вносить. Між сторонами укладено 01.10.2004 року договір про участь у витратах на утримання будинку та прилеглої території.

Зазначив, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи поділяються на три групи. Згідно з договором від 01.10.200 року відповідач погодився про надання додаткових послуг по погоджених розцінках. Такі розцінки були доведені відповідачу з 01.03.2009 року. В період з березня 2009 року по серпень 2011 року його заборгованість складає 7262 грн 88 коп.

Заочним рішенням суду від 15.10.2012 року позов задоволено. В подальшому рішення за заявою відповідача скасовано.

В судовому засіданні представник позивача при розгляді справи після скасування заочного рішення позов, уточнений 06.03.2013 року (а.с.209-215), підтримала в повному обсязі. Додатково пояснила, що додаткові послуги відповідачу дійсно надавались, про що всім мешканцям будинку повідомлялось шляхом вивішування оголошення у під*їздах будинку, вкладання відповідних оголошень у поштові скриньки мешканців. В цих оголошеннях вказувалось про тарифи на утримання будинку та прибудинкової території із врахуванням додаткових послуг. Зазначила, що підпису відповідача на документах про погодження із розцінками (тарифами) щодо додаткових послуг немає. Також звертає увагу на практику розгляду спорів судами щодо встановлення тарифів позивачем, про що надала копії судових рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що відповідач дійсно підписала договір із позивачем від 01.10.2004 року №140ж…; відповідно до п. 3.4 договору (а.с.8-9) додаткові послуги надаються відповідачу на підставі розцінок, погоджених з ним. Договір №140ж позивачем був розірваний 01.10.2009 року, про що він повідомив відповідача листом від вказаної дати (а.с.101). Також пояснив, що позивач не надавав додаткових послуг, а відповідач їх не замовляв. Жодних повідомлень від позивача про зміну тарифів він не отримував, пропозицій підписати додаткові умови, договори, окрім підписано договору №140ж від позивача відповідачу не надходило.

Також вказав, що згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок їх надання, якісні, кількісні показники повинні відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Оспорює лише тарифи щодо обслуговування будинку та прибудинкової території, зокрема щодо додаткових послуг; інші - не оспорює.

Тому тарифи на послуги повинні встановлюватись умовами законодавства, а не договору №140ж; умовами цього договору можуть регулюватись тарифи на додаткові послуги у випадку, якщо вони були б погоджені із позивачкою шляхом укладання письмового договору (угоди). Надав квитанції про сплату відповідачем послуг позивача та свій розрахунок боргу, виготовлений із врахуванням розпоряджень Київської міської державної адміністрації, якими встановлювались тарифи на обслуговування будинку по вул.. Чаадаєва, 2б у м.Києві та прибудинкових територій (том 2, а.с1-59) .

Визнає позовні вимоги в сумі 2638 грн 44 коп (том 2, а.с.40-41).

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за такими підставами.

Ст. 67 ЖК України передбачає, що плата за комунальні послуги визначається затвердженими в установленому порядку тарифами.

В п.3.4 договору між сторонами (а.с.8,9) зазначено про додаткові послуги по обслуговуванню жилого приміщення на підставі розцінок, погоджених із співвласником (зі змісту договору - із ОСОБА_1.).

Частина 4 ст. 203 ЦК України передбачає, що правочин має вчинятись у формі , встановленій законом. У п. 2 ч.1 ст. 208 ЦК України вказано. Що правочини між фізичною та юридичною особою, повинні вчинятись у письмовій формі.

З огляду на викладене суд вважає, що між сторонами відносини повинні регулюватись відповідно до чинного законодавства та письмових договорів (угод), підписаних сторонами, а не відповідно до судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, на які посилається представник відповідача, враховуючи, що вказані рішення ухвалені по спорах, у яких ОСОБА_1 стороною не була.

В ході розгляду справи судом ретельно арифметичним шляхом перевірено квитанції про оплату послуг відповідачем із врахуванням тарифів на обслуговування будинку та прибудинкової території по вул.Чаадаєва, 9б у м.Києві.

За результатами підрахунків суд прийшов до висновку про те, що борг у відповідача за період з 01.03.2009 року по 31.08.2011 року становить визначену відповідно до тарифів на вказаний вид послуг, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (надалі - КМДА) для вказаного будинку представником відповідача суму 2638 грн 44 коп (том 2, а.с.41).

Тому суд застосовує ст. 526 ЦК України, в котрій зазначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже зобов*язання щодо оплати додаткових послуг у відповідача виникли із зазначених вище актів цивільного законодавства (ЦК України, ЖК України, розпорядження КМДА), а не із договору №140ж від 2004 року, оскільки в ньому не вказано про розмір тарифів на додаткові послуги, які були б погоджені із ОСОБА_1

Крім того, позивач всупереч ст. 60 ЦК України не надав переконливих доказів про те, що відповідачу надавались певні додаткові послуги (борг по яким бажає стягнути), їх якісні та кількісні показники впродовж періоду нарахування боргу, а відповідач заперечує їх надання.

Тому позивач також не довів належними доказами свої позовні вимоги в цій частині.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд покладає судові витрати по справі на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212-214, 225 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 яка проживає в АДРЕСА_1, на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (м.Київ, вул.Чаадаєва, 2б, р/р №260019800772 в АТ «ТММ-Банк», Код ЄДРПОУ 14073675) заборгованість по житлово-комунальні послуги та додаткові послуги, за період з березня 2009 року по серпень 2011 року в сумі 2638 грн 44 коп та судовий збір 263 грн 84 коп, а всього - 2902 грн 28 коп.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення ( учасниками розгляду справи, які не були присутніми при його проголошенні - протягм 10 днів з дня отримання його копії на адресу Апеляційного суду м.Києва через районний суд.

Суддя: