Ухвала суду № 3210506, 09.02.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № А27/73 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку - 2.11.1 інстанції - Татарчук В.О.

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

09 лютого 2009р. м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя Юхименко О.В.,

суддя Коршун А.В.,

суддя Бишевська Н.А.,

при секретарі Резникові Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу

у м. Кривому Розі,

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008р.

у справі № А27/73

за позовом ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу

у м. Кривому Розі,

АДРЕСА_2;

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановили: ОСОБА_1 подано позов до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень:

№0000122140/0 від 20.01.2006р., №0000122140/1 від 30.03.2006р., (податок на прибуток);

№0000132140/0 від 20.01.2006р., №0000132140/1 від 30.03.2006р., (ПДВ).

Господарський суд Дніпропетровської області (суддя Татарчук В.О.) своєю постановою від 11.03.2008р. у справі № А27/73 позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що

- витрати на збут, пов'язані з доставкою покупцям нафтопродуктів (транспортні послуги), підтверджено належними документами обліку та цілком обґрунтовано включено до складу валових;

- те, що продаж нафтопродуктів пов'язаним особам не відповідає рівню звичайної ціни, фахівцями контролюючого органу не доведено;

- крім того, визначення звичайної ціни при наданні в найом автозаправної станції на рівні амортизаційних відрахувань не відповідає приписам діючого законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

(Див. на звороті)

Не включенням у договорах та первинних бухгалтерських документах вартості перевезення до загальної вартості товару підтверджує факт надання безоплатних послуг по перевезенню вантажів. Оскільки власні та орендовані вантажні автомобілі використовуються виключно для доставки товару покупцю, висновок перевіряючих щодо визначення обсягу продажу послуг по перевезенню нафтопродуктів у розмірі витрат (згідно із собівартістю) по експлуатації та утриманню цих автомобілів, та включення безоплатно наданих послуг до валового доходу є правомірним.

У зв'язку з тим, що нафтопродукти придбавалися ОСОБА_1 на умовах укладених договорів, з зазначенням найменування товару, його кількості та ціни, ціна, по якій придбані нафтопродукти, є справедливою ринковою або звичайною ціною. За результатами здійснення ОСОБА_1 операцій з продажу нафтопродуктів пов'язаним особам за цінами, нижчими ціни їх придбання (звичайними цінами) підприємством отримано збиток у розмірі 37.996,56 грн.

Крім того, за результатами здійсненняОСОБА_1 операцій з надання в найом автозаправної станції за цінами, нижчими звичайної ціни (ціни її придбання), підприємством отримано збиток у розмірі 9.820,18 грн.

Просить постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008р. у справі № А27/73 скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

ОСОБА_1, Позивач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_1 формувало склад своїх доходів та витрат відповідно до норм діючого законодавства України, що підтверджено також і висновком судово-економічної експертизи від 27.09.2007р. № 1125/1126, а витрати по транспортуванню товарів до покупців є витратами на збут. Пунктом 24 Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, які затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.02р. № 145 визначено, що витрати на збут групують за статтями 3.1-3.7, де ст. 3.7 - витрати на транспортування. До цієї статті відносять, зокрема, витрати на перевезення товарів (продукції) власним транспортом за собівартістю перевезень. Таким чином,ОСОБА_1 правомірно формувало свої витрати із витрат, пов'язаних з доставкою нафтопродуктів покупцями, оскільки доставка пов'язана з продажем товарів.

Крім цього, твердження органу державної податкової служби про те, що підприємство надає безоплатно транспортні послуги своїм покупцям, а відповідно сума ПДВ нарахована на вартість таких послуг повинна бути включена до складу податкових зобов'язань в декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди, є безпідставним.

Що стосується збитків, отриманихОСОБА_1 та заниження податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок продажу нафтопродуктів пов'язаним особам за цінами нижчими за ціну придбання, то в акті перевірки органу державної податкової служби не зазначено, що договірні ціни не відповідають рівню звичайних цін, а лише зазначено, що продаж здійснено за цінами нижчими, ніж ціни їх придбання. Ціни, за якими реалізовувались нафтопродукти підприємством покупцям, у всіх випадках є звичайними, оскільки за одними й тими цінами, реалізація одного і того ж товару відбувалась різним категоріям покупців. І якщо така ціна при реалізації покупцям - платникам податку на прибуток, вважається договірною, то при реалізації покупцям - неплатникам податку на прибуток така ціна є звичайною, оскільки вона відповідає рівню ринкових цін на ідентичні товари.

Також, з викладеного в акті перевірки незрозуміло, на яких підставах і керуючись якими нормативними документами перевіряючи вважають звичайною ціною суму амортизаційних відрахувань автозаправної станції, стверджуючи про отриманий Позивачем збиток в розмірі 9.820,18 грн. від орендних операцій, так як діючим законодавством про оподаткування прибутку підприємств не встановлено, що орендна плата повинна бути тільки у розмірі амортизації, нарахованої за місяць і не може складати тверду суму.

Просить постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2008р. у справі № А27/73 залишити без змін. Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Розпорядженням в. о. голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009р. № 79 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Коршун А.О., Бишевська Н.А.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Оберіг».

Сутність спору: В період з 01.12.2005р. по 28.12.2005р., уповноваженими фахівцями Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі проведена виїзна планова комплексна документальна перевіркаОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного законодавства, додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) за період з 01.10.2003р. по 30.09.2005р.

За результатами перевірки 12.01.2006р. складений акт № 3/08-07-009/30442560.

Крім того, в період з 20.03.2006р. по 29.03.2006р., уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльностіОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.09.2005р.

За результатами перевірки 29.03.2006р. складений акт № 66/08-07-310/30442560.

В ході перевірки фахівцями контролюючого органу встановлено:

заниження скоригованого валового доходу за рахунок безоплатно наданих покупцям транспортних послуг у розмірі 722.876,95 грн.;

за рахунок продажу нафтопродуктів згідно до укладених договорів з пов'язаними особами за цінами, нижчими за звичайні (ціна придбання), підприємством отримано збиток у розмірі 37.996,56 грн.;

за рахунок здійснення операції з надання в найом автозаправної станції за ціною, нижчою ціни її придбання (амортизаційних відрахувань) підприємством отримано збиток у розмірі 9.820,18 грн.

На підставі Акта перевірки від 12.01.2006р. № 3/08-07-009/30442560, та в результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання, в порядку, визначеному п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), заступником начальника Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі 20.01.2006р. та 30.03.2006р., відповідно, прийняті податкові повідомлення-рішення за № 0000122140/0 та /1, і № 0000132140/0 та /1.

Згідно з пп. 4.2.2 «б» п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до пп. 1.20.1, пп. 1.20.2, п. 1.31 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. ( 334/94-ВР ), та на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14), ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток, 3011021000, у розмірі 302.283,00 грн. В їх числі 201.522,00 грн. за основним платежем та 100.761,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з пп. 4.2.2 «б» п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14), відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), та на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14), ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, 3014010100, у розмірі 197.223,00 грн. В їх числі 131.482,00 грн. за основним платежем та 65.741,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Визнання нечинними податкових повідомлень-рішень було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі такою, що не підлягає задоволенню.

1. Щодо заниження валового доходу внаслідок безоплатного надання послуг.

У відповідності з п. 1.23 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. ( 334/94-ВР ), безоплатно наданими товарами (роботами, послугами) є:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Водночас, у відповідності з п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318, витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

витрати на ремонт тари;

оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

витрати на передпродажну підготовку товарів;

витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; <…>

інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

За змістом Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22 травня 2002 р. N 145, до складу витрат торговельної діяльності належать витрати підприємств, що здійснюють таку діяльність, які виникають у процесі руху товарів.

Витрати на збут, п. 24 Рекомендацій, групують за статтями: до статті 3.7 відносять:

1) витрати на оплату послуг сторонніх підприємств, пов'язаних з перевезенням товарів (збори за подання вагонів, зважування вантажів тощо) за договірною ціною або тарифами;

2) витрати на перевезення товарів (продукції) власним транспортом за собівартістю перевезень, до яких включають: <…>

3) вартість матеріалів, використаних на обладнання транспортних засобів;

4) оплату за обслуговування під'їзних шляхів і складів не загального користування, уключаючи виплату залізницям відповідно до укладених угод;

5) витрати на пересилання товарів поштою (оплата згідно з тарифами, страховий збір за оцінку, вартість пакувальних матеріалів, повідомлень про вручення відправлень тощо).

Крім того, у відповідності з пп. 5.2.1 Закону (334/94-ВР), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено фахівцями держподаткінспекції, власні та орендовані вантажні автомобілі використовуються Позивачем виключно для доставки покупцю власного товару.

Таким чином, підприємство обґрунтовано відображало в бухгалтерському обліку підприємства витрати на транспортування по дебету рахунку 93 «Витрати на збут».

Отже, висновок фахівців держподаткінспекції про заниження підприємством валового доходу на суму безоплатно наданих транспортних послуг у розмірі 722.876,95 грн. є помилковим.

Збитки, отримані за рахунок продажу нафтопродуктів за цінами, нижчими звичайних.

З огляду на приписи пп. 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

У відповідності з пп. 1.20.8 цього Закону (334/94-ВР) обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Внутрішній ринок нафти і нафтопродуктів (обсяги, ціноутворення) є досить чутливим до коливань на зовнішніх ринках нафти, оскільки в значній мірі залежить від постачання російської нафти та від імпорту нафтопродуктів. Важливим чинником функціонування внутрішнього ринку є економічна ситуація в країні, яка формує пропозиції та попит на нафтопродукти. Ринок також чутливо реагує на сезонні коливання попиту, пов'язані з сільгоспвиробництвом. Коливання цін на нафтопродукти на внутрішньому ринку України відповідає світовій ціновій кон'юнктурі, що не досліджувалось фахівцями контролюючого органу в ході документальної перевірки.

Отже, якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна (визначена сторонами договору) відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Порівняння ціни продажу продукції з ціною придбавання такої продукції для визначення звичайної ціни товару є неправильним в принципі.

Що стосується збитків отриманих від операцій з надання в найом автозаправної станції.

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону (334/94-ВР) при визначені звичайної ціни, зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки.

Орендар автозаправної станції «Фаворит»ОСОБА_2 здійснює реалізацію нафтопродуктів, придбаних виключно у Позивача, виступаючи таким чином дистриб'ютором останнього. Підтвердженням цього, є п. 4.2.6 договору оренди № 4 від 20.12.2004р., де вказано, що він має право реалізовувати через орендовану АЗС паливно-мастильні матеріали, придбані тільки уОСОБА_1.

Крім того, діючим законодавством поняття звичайної ціни не пов'язується пропорційно питомій вазі суми валових витрат та амортизаційних відрахувань.

З урахуванням викладеного, відсутні і правові підстави для визначення податкових зобов'язань по ПДВ по операціях з безоплатного надання послуг, а застосування звичайної ціни по операціях з пов'язаними особами.

Порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не вбачається.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі залишити без задоволення

Постанову господарського суду Дніпропетровської області 11.03.2008р. у справі № А27/73 - без змін.

 

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанову складено у повному обсязі 13.03.2009р.

Головуючий суддя О.В.Юхименко Суддя А.О.Коршун

Суддя Н.А.Бишевська