Ухвала суду № 32104018, 13.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 р.Справа № 2а-1670/4355/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Надія" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. по справі № 2а-1670/4355/12

за позовом ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Надія"

до Державної екологічної інспекції в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року адміністративний позов ТОВ Сільськогосподарського підприємства "Надія" до Державної екологічної інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування припису задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 2-8 припису Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 11 квітня 2012 року №06-21-43. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Надія", не погодившись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року, подало апеляційну скаргу та просить постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Надія" (далі по тексту - ТОВ СГП "Надія") у встановленому законодавством порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 30665707.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців видами діяльності позивача за КВЕД є: вирощування зернових та технічних культурних (01.11.0), неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (51.39.0), розведення свиней (01.23.0), розведення великої рогатої худоби (01.21.0), надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (52.11.0).

Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Догадовою Вікторією Володимирівною проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ СГП "Надія", за результатами якої складено акт від 04 квітня 2012 року №203/01-01-14.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог статті 125 Земельного кодексу України, статті 44 Водного кодексу України, статей 19, 21, 23 Кодексу України про надра, статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", статей 26-29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 13, 14, 39 Закону України "Про екологічну експертизу", пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №554 "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку", статті 17 Закону України "Про відходи".

На підставі висновків даного акта перевірки, з метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області Догадовою В.В. видано припис від 11 квітня 2012 року №06-21-43 (далі по тексту - Припис) .

Задовольняючи частково позов та скасовуючи пункти 2-8 Припису , суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні планової перевірки дотримання ТОВ СГП "Надія" вимог природоохоронного законодавства в частині, що стосується наявності у останнього дозвільних документів на право користування земельними ділянками, а також зобов'язання отримати такі документи та провести їх державну реєстрацію, відповідач, перебравши на себе повноваження іншого органу державної влади, вийшов за межі власних повноважень, визначених Положенням про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, чим порушив приписи статті 19 Конституції України, статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Указу Президента України від 13 квітня 2011 року №459/2011.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині скасування пунктів 9-26 Припису, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в ході розгляду справи судом доведено факт вчинення ТОВ СГП "Надія" порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову не оскаржується.

З матеріалів справи вбачається , що пунктами 9-10 Припису позивача зобов'язано в строк до 01 червня 2012 року отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ТОВ СГП "Надія" та не допускати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел до отримання такого дозволу в розумінні ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16 жовтня 1992 року №2707-XII (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки дотримання ТОВ СГП "Надія" вимог природоохоронного законодавства нею виявлено використання підприємством стаціонарних джерел (бригадна хата, корівник, телятник, свинарник, гараж для тракторів, критий тік, олійниця, пилорама, цибулесховище, контора, пекарня), які здійснюють викиди в атмосферне повітря, без отримання спеціального дозволу на такі викиди.

Так, зі змісту додатка №2 до акта перевірки від 04 квітня 2012 року №203/01-01-14 "Перелік об'єктів, які знаходяться у власності, оренді або використовуються ТОВ СГП "Надія" та розташовані на території м. Полтава, Полтавської області" /а.с. 200-201/ судом встановлено, що товариством використовуються наступні об'єкти на території сіл Кагамлик, Мозоліївка, Пронозівка Глобинського району Полтавської області: бригадна хата, що використовується позивачем для проведення виробничної діяльності, вагова - для зважування сільськогосподарської продукції, гараж для тракторів - для зберігання та ремонту сільськогосподарської техніки, МТФ №1 - для вирощування худоби та виробництва молока, СТФ - для вирощування свиней, критий тік (с. Кагамлик) - для зберігання сільськогосподарської продукції, критий тік (с. Мозоліївка) - для зберігання сільськогосподарської продукції, критий тік (с. Пронозівка) - для зберігання сільськогосподарської продукції, олійниця - для виробництва олії, пилорама - розпил лісу, плотня - для виробничих цілей, склад ПММ з пістолетом наливу - для зберігання паливно-мастильних матеріалів, телятник - для вирощування молодняку ВРХ, цибулесховище - для зберігання сільськогосподарської продукції, контора - для здійснення адміністративної діяльності, пекарня - випікання хлібобулочних виробів.

З даного листа вбачається, що на МТФ №1 встановлено дизельгенератор та установку для перемелювання зерна, олійниця обладнана маслопресом, на плотні та пилорамі знаходяться деревообробні станки, а в конторі установлено опалювальний котел з відкритою камерою згорання марки Данко-50 /а.с. 200-201/.

Позивач не заперечував проти того, що вказані об'єкти, станом на момент проведення перевірки, використовувалися ТОВ СГП "Надія" в ході здійснення господарської діяльності.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Згідно підпункту 1.15.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10 лютого 1995 року №7, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 1995 року за №61/597, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Тобто, суд першої інстанції правомірно погодився з доводами відповідача про те, що вищеперераховані об'єкти є стаціонарними джерелами забруднення атмосфери, а відтак, для їх експлуатації позивачу необхідно отримати спеціальний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, як того вимагає стаття 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Доводи скаржника про те, що Державною екологічною інспекцією у Полтавській області не надано доказів на підтвердження фактичного здійснення ТОВ СГП "Надія" викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у звязку з не відібранням проби повітря та не встановлення видів забруднюючих речовин , що викидаються в атмосферне повітря стаціонарні джерела товариства, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки обов'язок щодо проведення інвентаризації видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, законодавцем покладено на позивача відповідно до приписів пунктів 4.1, 4.2 Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 10 травня 2002 року №177( зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 травня 2002 року за №445/6733) згідно яких позивач мав провести інвентаризацію видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря.

Доказів проведення такої інвентаризації ані на перевірку, ані до суду першої інстанції та апеляційного суду позивачем надано не було.

Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої щодо правомірності та обґрунтованості вимог відповідача, викладених у пунктах 9-10 Припису, у зв'язку з чим оскаржуваний припис в цій частині визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

Стосовно пунктів 11-14 Припису, що стосуються експлуатації складу паливо-мастильних матеріалів та паливороздатного пістолета, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що безпідставність вимог відповідача, викладених у зазначених пунктах Припису щодо необхідності отримати позитивний висновок державної екологічної експертизи на розділ оцінки впливу на навколишнє природне середовище робочого проекту на розміщення складу ПММ та паливороздатного пістолета - фактично АЗС на території ТОВ СГП "Надія" за адресою: Полтавська область, Глобинський район, с. Пронозівка; недопущення експлуатації вказаного складу ПММ та паливороздатного пістолета до отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи; надання до Держекоінспекції документів, що підтверджують цілісність ємностей (проведення дефектоскопії складу ПММ за адресою: Полтавська область, Глобинський район, с. Пронозівка) та паспортів на ємності складу ПММ позивач пов'язує з тим, що наказом ТОВ СГП "Надія" від 25 квітня 2012 року №16 паливно-мастильний комплекс на території с. Пронозівка ліквідовано.

При цьому, позивачем не заперечується той факт, що станом на момент проведення перевірки дані об'єкти використовувалися товариством в ході здійснення господарської діяльності для заправки власної техніки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт ліквідації ТОВ СГП "Надія" складу ПММ та паливороздатного пістолета вже після проведення перевірки та отримання оскаржуваного припису не може бути підставою для визнання протиправними та скасування пунктів 11 - 14 Припису, оскільки на момент проведення перевірки дані об'єкти використовувалися позивачем у господарській діяльності.

Крім того, як пояснив представник позивача, дані об'єкти досі знаходяться на території підприємства, ні склад, ані заправна станція (в тому числі, ємності для паливо-мастильних матеріалів) ТОВ СГП "Надія" не демонтовано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про екологічну експертизу" від 09 лютого 1995 року №45/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин), екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

За приписами статті 13 вказаного Закону державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2001 року №142 пункт 4 переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року №554, доповнено абзацом "Автозаправні станції".

Як визначено Інструкцією щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженою наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06 грудня 2005 року №376, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 року за №291/12165, автозаправна станція - комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).

Зі змісту додатка №2 до акта перевірки від 04 квітня 2012 року №203/01-01-14 "Перелік об'єктів, які знаходяться у власності, оренді або використовуються ТОВ СГП "Надія" та розташовані на території м. Полтава, Полтавської області" судом встановлено, що склад ПММ на території с. Пронозівка призначений для зберігання паливо-мастильних матеріалів, складається з ємностей для ПММ і пістолета наливу та використовується позивачем безперервно протягом календарного року /а.с. 200-201/.

Таким чином, даний комплекс є автозаправною станцією. А відтак, її експлуатацію без отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи заборонено законом (стаття 39 Закону України "Про екологічну експертизу").

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пункти 11 - 14 Припису є правомірними та обґрунтованими, а відтак, визнанню протиправними та скасуванню не підлягають, у зв'язку з чим, у задоволенні адміністративного позову ТОВ СГП "Надія" в даній частині необхідно відмовити.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості та правомірності вимоги пункту 15 Припису, якою позивача зобов'язано вести журнал первинного обліку кількості забраної води з водних свердловин відповідно до встановленої форми.

Так, пунктом 7 статті 44 Водного кодексу України від 06 червня 1995 року №213/95-ВР передбачено обов'язок водокористувачів здійснювати облік забору та використання вод.

Типові форми первинного обліку з використання води (ПОД-11, ПОД-12, ПОД-13) затверджено наказом Державного комітету статистики України від 27 липня 1998 року №264. Відповідно до вказаного наказу, водокористувачі, які здійснюють водоспоживання побічними методами (до яких відноситься підприємство позивача), повинні вести журнал обліку водоспоживання (водовідведення) побічними методами за типовою формою ПОД-12.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент проведення перевірки ТОВ СГП "Надія" вівся журнал первинного обліку кількості забраної води з водних свердловин, однак, такий журнал не відповідав типовій формі ПОД-12.

Оформлення позивачем вказаного журналу за формою ПОД-12 вже після проведення перевірки /а.с. 31-36/ не може бути підставою для визнання протиправним та скасування пункту 15 Припису, навіть з огляду на те, що до даного журналу внесено відомості за період з 01 січня 2012 року.

Надаючи правову оцінку пунктам 16-17 Припису, відповідно до яких ТОВ СГП "Надія" зобов'язано отримати позитивний висновок державної екологічної експертизи на розділ ОВНС робочого проекту на будівництво водних свердловин, які використовуються товариством та не допускати експлуатацію водних свердловин до отримання даного висновку, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході проведення перевірки на вимогу відповідача товариством було надано Перелік водних свердловин, які знаходяться на балансі або використовуються ТОВ СГП "Надія" /а.с. 201 - зворот/ із зазначенням 11 свердловин, що знаходяться на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. При цьому, на вимогу інспектора позивачем не було надано документів на підтвердження підстав користування такими свердловинами.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю).

А частиною першою статті 11 вказаного Закону передбачено обов'язок суб'єкта господарювання надавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю).

Оскільки позивачем в ході проведення перевірки на вимогу Держекоінспекції у Полтавській області не було надано відомостей про підстави користування водними свердловинами на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, суд відхиляє посилання представника позивача на те, що таке користування здійснюється на підставі договору оренди з Пронозівською сільською радою та, як наслідок, доводи позивача про відсутність у ТОВ СГП "Надія" обов'язку щодо отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи на розділ ОВНС робочого проекту на будівництво водних свердловин.

Окрім того, позивачем в ході проведення перевірки не було надано доказів, які підтверджували б факт введення вищезазначених свердловин в експлуатацію.

За таких обставин, враховуючи положення статей 26-29 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 13, 14, 39 Закону України "Про екологічну експертизу", суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність та обґрунтованість вимог Держекоінспекції у Полтавській області, що відображені у пунктах 16 - 17 Припису. Відтак, оскаржуваний припис в даній частині визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

Аналізуючи положення пунктів 18 - 19 Припису щодо необхідності отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) та не допускати таке користування до отримання даного дозволу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 19 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року №132/94-ВР надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 21 вказаного Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) передбачала, що надра у користування для видобування прісних підземних вод надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

В силу частини першої статті 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Отже, законодавцем визначено, що умовою для видобування підземних вод без отримання спеціального дозволу є здійснення такого видобування водозаборами, продуктивність яких не буде перевищувати 300 кубічних метрів на добу.

Зі змісту паспортів артезіанських свердловин, копії яких долучено да матеріалів справи, судом встановлено, що продуктивність водозаборів (проектний дебет свердловини) свердловин, що використовуються ТОВ СГП "Надія" складає від 5 м3 до 8 м3 на годину.

Переліком водних свердловин, які знаходяться на балансі або використовуються ТОВ СГП "Надія", підтверджено факт використання позивачем шести свердловин на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області /а.с. 201 - зворот/.

Таким чином, якщо взяти для розрахунку продуктивності водозаборів шести свердловин, що використовуються товариством, дебет свердловини 5 м3 на годину, то загальна продуктивність таких свердловин на добу складатиме мінімум 720 м3 на добу (5 м3 х 6 х 24), що перевищує визначену законодавцем граничну норму у 300 м3.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно вважає обґрунтованими доводи Держекоінспекції у Полтавській області про необхідність ТОВ СГП "Надія" отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), тому пункти 18-19 Припису визнанню протиправними та скасуванню не підлягають.

Посилання представника позивача на дані про фактичне використання ТОВ СГП "Надія" води за одну добу в кількості 178,54 м3 суд вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначено вище, визначальним у даному випадку є продуктивність водозабору, а не фактична кількість забраної води за добу.

Безпідставними є доводи позивача про те, що надання до матеріалів адміністративної справи таблиці використання води ТОВ СГП "Надія" та таблиці використання води по населених пунктах Пронозівської сільської ради є підставою для визнання протиправними та скасування пунктів 20 - 21 Припису, якими товариство зобов'язано вчинити дані дії. Факт надання вказаної інформації свідчить лише про визнання позивачем вимог Держекоінспекції у Полтавській області в цій частині, однак не може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Пунктом 22 Припису позивача зобов'язано надати до Держекоінспекції у Полтавській області договори на передачу інших відходів, що утворюються в процесі господарської діяльності ТОВ СГП "Надія".

Так, позивачем в ході проведення перевірки на вимогу Держекоінспекції у Полтавській області надано інформацію щодо обсягів утворення та розміщення відходів /а.с. 205/. При цьому, як пояснила в судовому засіданні свідок, що стосується інформації про розміщення (утилізацію) відходів, ТОВ СГП "Надія" було надано лише договір від 10 травня 2011 року про надання послуг з утилізації відпрацьованих батарей свинцевих, укладений з ТОВ "Черкаська регіональна група "Європа", строком дії до 31 грудня 2011 року; договір від 10 травня 2011 року з Пронозівською сільською радою на вивіз твердих побутових відходів на сміттєзвалище. Відомостей про передачу (утилізацію) інших відходів (відходи масел технічних, маслофільтри, шини зіпсовані, тварини здохлі, брухт чорних металів) позивачем надано не було.

Представник позивача не заперечував проти того, що вказана інформації відповідачу не надавалася. При цьому, посилався на те, що інші відході в процесі діяльності ТОВ СГП "Надія" не утворюються. Однак, дане посилання спростовується інформацією щодо обсягів утворення та розміщення відходів /а.с. 205/, що у виді таблиці надана позивачем на вимогу Держекоінспекції у Полтавській області.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, що не надання позивачем на вимогу Держекоінспекції у Полтавській області відомостей про передачу відходів, які утворюються в процесі господарської діяльності ТОВ СГП "Надія", є порушенням вимог статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Надання вказаної інформації в ході розгляду адміністративної справи не є підставою для скасування спірного пункту Припису, оскільки на перевірку така інформація не надавалася. Відтак, підстави для визнання протиправним та скасування пункту 22 Припису - відсутні.

Також , правомірним є пункт 23 Припису, яким ТОВ СГП "Надія" зобов'язано завести журнал первинного обліку кількості, типу та складу відходів, що утворюються.

Так, відповідно до пункту "г" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи" від 05 березня 1998 року №187/98-ВР суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Станом на момент проведення перевірки позивачем доказів ведення такого обліку надано не було. Позивачем не заперечується той факт, що вказаний журнал ТОВ СГП "Надія" заведено вже після проведення перевірки та складення Припису.

Що стосується пунктів 24-25 Припису, якими позивача зобов'язано надати до Держекоінспекції у Полтавській області договір на повернення тари постачальнику від використаних мінеральних добрив та договір на проведення робіт по обробці полів міндобривами між ТОВ СГП "Надія" та ТОВ "Рост Агро", колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається , що в ході проведення перевірки було виявлено факти використання ТОВ СГП "Надія" мінеральних добрив, які вносяться на поля. Однак, на вимогу надати договір на повернення тари від добрив постачальнику, такий наданий не був. Крім того, перевіркою встановлено, що роботи по обробленню полів міндобривами проводяться технікою та силами ТОВ "Рост Агро", однак, на перевірку не надано договір на проведення таких робіт.

Викладені у позовній заяві доводи позивача про те, що ТОВ СГП "Надія" мінеральні добрива не використовуються суд вважає необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні представником позивача визнано факт використання товариством мінеральних добрив.

За приписами статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання, на вимогу контролюючого органу, зобов'язаний надавати документи, відомості, пояснення, що стосуються предмету перевірки.

З огляду на викладене, вимоги відповідача про надання договору на повернення тари постачальнику від використаних мінеральних добрив та договору на проведення робіт по обробці полів міндобривами є правомірними та обґрунтованими, а відтак, спірний припис в даній частині визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

Стосовно пунктів 1, 26 Припису суд зазначає, що вони є загальними та зобов'язують позивача вчинити дії щодо забезпечення виконання вимог Держекоінспекції у Полтавській області. Вказані вимоги відповідають змісту повноважень контролюючого органу, що визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", факт порушення ТОВ СГП "Надія" вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища підтверджено в ході розгляду справи судом, а відтак дані пункти Припису визнанню протиправними та скасуванню не підлягають.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем в ході розгляду справи судом доведено факт вчинення ТОВ СГП "Надія" порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища в частині пунктів 10- 26 оскаржуваного Припису.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що за скаргою підприємства на спірний Припис, Державною екологічною інспекцією України 15.06.2012 року скасовано пункти 10, 11, 16, 17 Припису, у звязку з чим вимоги позивача про їх скасування є безпідставними. Про вказані обставини суду першої інстанції на момент прийняття оскаржуваної постанови суду 23.01.2013 року не було відомо.

Судом апеляційної інстанції за поясненнями представника позивача в судовому засіданні встановлено, що доводів про скасування постанови суду першої інстанції від 23.01.2013 року в частині відмови у задоволенні вимог про скасування пунктів 12, 13, 14 , 21-26 Припису , апеляційна скарга не містить і підприємством фактично не оскаржується.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем пунктів 9-25 Припису та відмови в цій частині у задоволенні позовних вимог .

Інші доводи апеляційної скарги є помилковими та не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Надія" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2013р. по справі № 2а-1670/4355/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2013р.