УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2013 р.Справа № 816/983/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2013р. по справі № 816/983/13-а
за позовом ФОП ОСОБА_1
до Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013р. адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 14 лютого 2013 року №0000141703.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 129 (сто двадцять дев'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, подано апеляційну скаргу, вважає, що судом порушено норми процесуального і матеріального права та просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 р., ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу , вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2013р., прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
ФОП ОСОБА_1 заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, вважає прийняте судове рішення законним і обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду - без змін.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець, перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та відповідно до свідоцтва №76887640 є платником податку на додану вартість з 11 жовтня 2002 року /а.с. 23-24/.
Видами діяльності позивача за КВЕД є: інші види оптової торгівлі (51.90.0), посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0), оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням (51.54.0).
Фахівцем ДПІ у м. Полтаві в період з 18 грудня 2012 року по 24 грудня 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Донтрансторг" (код ЄДРПОУ 36061529) за січень 2010 року, за результатами якої складено акт від 29 грудня 2012 року №4856/1703/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого, на думку контролюючого органу, платником податків завищено податковий кредит за січень 2010 року на суму 8 640 грн.
Підставою для зазначеного висновку слугувало посилання податкового органу на акт від 27 серпня 2012 року №1811/15-4/36061529 "Про неможливість проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Донтрансторг" з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2010 року", що складений ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС, в якому зазначено, що господарська діяльність ТОВ "Донтрансторг" носить ознаки фіктивної, а правочини, укладені даних товариством, є нікчемними в силу закону. Також, у Акті перевірки податковий ревізор-інспектор звертає увагу на неточності в товарно-транспортних накладних та актах виконаних робіт. Посилаючись на викладене, відповідач стверджує про нікчемний характер правовідносин позивача з ТОВ "Донтрансторг" у січні 2010 року.
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 14 лютого 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000141703, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 12960,0 грн. (в т.ч., 8640,0 грн. - основний платіж, 4320,0 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби не доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товарів у ТОВ "Донтрансторг" ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби до суду не подано. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби стосовно порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та нікчемності договору укладеного між позивачем та ТОВ " Донтрансторг ".
Колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними ним підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).
У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).
Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.
Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ФОП ОСОБА_1 14 січня 2010 року укладено договір купівлі-продажу №7/01 з ТОВ "Донтрансторг", за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання продати позивачу товарно-матеріальні цінності: воронки, комплектуючі, матеріали і обладнання.
На виконання умов даного договору ТОВ "Донтрансторг" у січні 2010 року продало ФОП ОСОБА_1 корпус ЗП 2-67 кількістю 1800 шт, вартістю 51 840 грн. (в т.ч., ПДВ - 8 640 грн.), в підтвердження чого виписано податкову накладну від 28 січня 2010 року №280160 .
Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Донтрансторг", що підтверджується копіями платіжних доручень від 28 січня 2010 року №8 та від 29 січня 2010 року №1 .
Зауваження щодо форми та порядку розрахунків в Акті перевірки відсутні.
Транспортування вищезазначених товарно-матеріальних цінностей здійснювалося ФОП ОСОБА_4, на підтвердження чого ФОП ОСОБА_1 до матеріалів справи надано копії: договору від 01 квітня 2009 року №1/04, ліцензії Головавтотрансінспекції серії НОМЕР_2, свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_3, акта про надання транспортних послуг від 28 січня 2010 року, товарно-транспортної накладної від 28 січня 2010 року серії ААБ №008513, квитанції від 28 січня 2010 року серії ОП №015911.
Зазначені документи підтверджують факт транспортування корпусу ЗП 2-67 від ТОВ "Донтрансторг" до позивача.
На спростування твердження відповідача про відсутність у ФОП ОСОБА_1 складських приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей позивачем до матеріалів справи надано копію договору на тимчасове зберігання вибухових матеріалів від 01 грудня 2008 року №38/2, укладеного з Полтавською експедицією по геофізичним дослідженням свердловин.
Стосовно використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності судом встановлено наступне.
Зі змісту наданого позивачем до матеріалів справи договору на виготовлення зарядів від 15 січня 2010 року №04, укладеного між Науково-інженерним центром "Матеріалообробка вибухом" ІЕЗ ім. Є.О. Патона (Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (Замовник) судом встановлено, що перше взяло на себе зобов'язання з виконання робіт щодо виготовлення зарядів кумулятивного типу ЗП2 в обсязі до 100 000 зарядів в рік.
При цьому, відповідно до пункту 1.3. вказаного договору корпуса, металеві та керамічні кришки до кумулятивних зарядів є давальницькою сировиною Замовника (ФОП ОСОБА_1).
Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем 26 лютого 2010 року передано НІЦ "Металообробка вибухом" ІЕЗ ім. Є.О. Патона корпус ЗП2-67 загальною кількістю 3 430 шт. За спорядження зарядів позивачем сплачено НІЦ "Металообробка вибухом" ІЕЗ ім. Є.О. Патона кошти в розмірі 71 850 грн. 24 коп. з ПДВ.
У подальшому, виготовлену НІЦ "Металообробка вибухом" ІЕЗ ім. Є.О. Патона продукцію ФОП ОСОБА_1 поставлено Івано-Франківській ЕГДС відповідно до умов договору від 03 січня 2006 року №1/01.
Вищевикладеним підтверджується факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Донтрансторг" корпусів ЗП 2-67 кількістю 1800 шт.
Матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірної господарської операції та факт сплати ФОП ОСОБА_1 в ціні придбаних у ТОВ "Донтрансторг" товарів податку на додану вартість в розмірі 8640, грн.
ТОВ "Донтрансторг" на момент здійснення господарських операцій зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача та ТОВ "Донтрансторг" проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів та розрахунки з постачальниками таких активів, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.
Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ "Донтрансторг" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
Правовідносини між позивачем та ТОВ "Донтрансторг" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.
Посилання відповідача на висновки акту від податкового органу щодо перевірки контрагента позивача - ТОВ "Донтрансторг", яким встановлена неможливість здійснення фінансово-господарських операцій, суд не бере до уваги, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.
Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.
Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.
Сукупний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для формування валових витрат і нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог податкового законодавства відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 14 лютого 2013 року №0000141703. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.03.2013р. по справі № 816/983/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 20.05.2013р.
Судове рішення № 32103971, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 15.05.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 816/983/13-а. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: