Постанова № 32103607, 20.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року № 826/4459/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іпотечна компанія «Аркада-фонд»до за участю Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби Прокуратури Печерського району міста Києвапроскасування податкового повідомлення-рішення

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2013р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду по суті.

В судових засіданнях оголошувалось перерви з метою забезпечення явки представника відповідача у судове засідання.

В судовому засіданні до участі в справі було залучено Прокуратуру Печерського району м. Києва.

В судове засідання 06.06.13р. представник Прокуратури Печерського району міста Києва до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 06.06.13р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Іпотечна компанія «Аркада-фонд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10р. по 30.06.12р. За результатами перевірки складено акт від 01.11.12р. за № 954/22-3/25586047 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою та рішенням про результати розгляду заперечень на акт про результати перевірки від 14.11.12р. № 9673/10/22-310, встановлено допущення позивачем порушень п. 1.32 ст. 1, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств всього на суму 17 069 069,00грн., в тому числі по періодам: III квартал 2010 року - 458 631 грн., 2010 рік - 458 631 грн., II квартал 2011 року - 3 188 742,00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 6 279 984 грн., II-IV квартали 2011 року - 9 418 025,00 грн., І квартал 2012 року - 3 413 530 грн., II квартал 2012 року -7192 413 грн.

У зв'язку зі встановленням допущення позивачем зазначених порушень Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0012500003 від 16.11.12р. яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 18 981 830,00грн. в тому числі за основним платежем 17 069 069,00грн. та штрафні санкції в сумі 1 912 761,00грн.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його протиправним а тому звернувся до суду з приводу його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до наявних матеріалів проведеною перевіркою встановлено безпідставність віднесення до валових витрат у перевіряємий період 77 032 045,00грн., в тому числі 1 834 523,00грн. відсотків нарахованих по процентних векселях та 75 197 522,00грн. відсотків нарахованих по облігаціям.

Так зокрема податковим органом встановлено, що позивачем у попередньому перевіреному періоді позивачем здійснено випуск облігацій, кошти від отримання яких направлялися на рефінансування довгострокових іпотечних кредитів виданих АКБ «Аркада», при цьому у перевіряємому періоді позивач здійснював викуп облігації власної емісії, які випускали під ставкою 13% річних, та відповідно сплачувало відсотки за залучення коштів.

В подальшому відповідно до договору № 38/2010-В від 23.06.10р. позивачем придбано у ПАТ АКБ «Аркада» цінні папери, а саме процентні облігації власної емісії, загальною вартістю 60 888 000,00грн.

Сторонами договору складено акт прийому - передачі цінних паперів від 23.06.10р. за вказаним договором, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв цінні папери вартістю 60 880 000,00грн.

При цьому між сторонами вказаного договору укладено додаткову угоду №1 від 23.06.10р. відповідно до якої позивач зобов'язувався сплатити вартість цінних паперів в розмірі 880 000,00грн. шляхом безготівково перерахунку коштів продавцю, а 60 000 000,00грн. оплатити цінними паперами через надання продавцю простих процентних векселів в кількості 12 штук із відсотковою ставкою 18% річних, вартість одного векселя складає - 5 000 000,00грн.

На виконання додаткової угоди складено акт виконання розрахунків від 23.0610р.

Відсотки нараховані по таким процентним векселям в сумі 1 834 523,00грн. віднесено позивачем до складу валових витрат.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, придбані позивачем відповідно основного договору процентні облігації випущені підприємством під 13% річних, а частина оплати таких у розмірі 60 000 000,00грн. здійснена позивачем процентними векселями під 18%річних.

Згідно п.5.1. ст. 5 Закон України, від 28.12.1994 № З34/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.9. п. 5.2. ст. 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених статтею 7 цього Закону.

Підпунктом 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закон України, від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)"передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати"

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників.

Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону 334 Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 25 грудня 2002 року N 364-IV, із змінами та доповненнями, видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються в будь яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Аналізуючи наведені фактичні обставини справи, а також норми чинного на час виникнення правовідносин законодавства, суд приходить до переконання, що податковим органом правомірно встановлено допущення позивачем порушення ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» при видачі процентних векселів в рахунок погашення операцій по випуску облігацій власної емісії, що суперечить вищевикладеній статті Закону, свідчить про порушення діючих норм Законодавства, та відповідно безпідставного формування валових витрат за рахунок виплачених відсотків.

Також судом встановлено підставою для збільшення позивачу зобов'язання з податку на прибуток слугувало встановлення завищення витрат по нарахованим відсоткам по облігаціям на загальну суму 75197522 грн.

Судом встановлено, що позивачем за період 2-4 кв. 2011року та 1 півріччя 2012року до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено витрати по нарахованим відсоткам по облігаціям на загальну суму 75 197 521,51 грн.

На переконання позивача формування валових витрат за рахунок нарахованим відсоткам по облігаціям жодним чином не суперечить нормам чинного законодавства.

Суд з такими доводами позивача погодиться не може виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належить витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених Податкового Кодексу України, пов'язані із запозиченнями (кріс фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені п. 141.1 ст.141 Податкового Кодексу України, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність-це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, формування валових витрат за рахунок сплачених відсотків по облігація суперечить вимогам п. 138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, а тому суд у повній мірі погоджується із висновками податкового органу щодо завищення валових витрат.

Аналізуючи наведені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем у повній мірі доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.В. Смолій