Постанова № 32103527, 20.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2013 року № 826/4870/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу За позовомОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення № 0000711707/9441 від 27.12.2012 року.На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, cуд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення № 0000711707/9441 від 27.12.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.13р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 23.05.13р.

У судовому засіданні 23.05.13р. судом оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі та отримання від сторін додаткових пояснень по справі.

В судове засідання 06.06.13р. відповідач до суду не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, проте належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 06.06.13р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичною особою ОСОБА_1. За результатами перевірки складено акт № 626/17/2/НОМЕР_1 від 28.11.12р. (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено, що громадянин ОСОБА_1 занизив суму податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, чим порушив п. 176.1 ст. 176, п. 170.2 ст. 170, ст. 36 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000711707/9441 від 27.12.2012 року, яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб що сплачується фіз. особами за результатами річного декларування в сумі 21 034 484,79 грн. за основним платежем та 5 258621,20 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погодившись з таким рішенням відповідача оскаржив його в адміністративному порядку, однак податкове рішення-повідомлення № 0000711707/9441 від 27.12.2012 року залишено без змін.

Позивач з такими рішеннями податкового органу не погоджується, вважає висновки акту перевірки надуманими, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як встановлено перевіркою, 27.04.2012 року ОСОБА_1 подав до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік (Вх. № 8825/261), в якій задекларував інвестиційний дохід в сумі 109 140 212,50 грн. Також перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 одержав доходи у розмірі 27 996 500,00 грн., які не задекларував.

Отже, відповідно до змісту акту перевірки позивачем у 2011році одержано інвестиційний дохід у розмірі 137 136 712,50 грн.

Відповідно до вимог частини першої ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Пунктом 1.2 Постанови правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 „Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (із змінами та доповненнями, далі - Положення № 637) визначено, що готівкові розрахунки-це платежі готівкою підприємства (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції та іншого майна. При цьому необхідно враховувати, що до касових документів, за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, тобто операції підприємств між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, належать, зокрема, касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, інші прибуткові та видаткові касові документи. Відповідно до п. 1.4Постанови правління НБУ від 21.01.2004р. №22 „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (зі змінами та доповненнями, далі - Інструкція) безготівкові розрахунки-це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб, коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях в електронному вигляді.

При цьому згідно з п. 1.35 ст. 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (із змінами та доповненнями) розрахунковий документ-це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача (платіжне доручення, розрахунковий чек тощо).

Враховуючи наведене, документами, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою - платником податку в тому числі нерезидентом, є договори купівлі-продажу цінних паперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Відповідно до пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно 3 пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Відповідно до пп. "є" п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом календарного року дохід, що оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, виплачується платнику податку двома або більше податковими агентами, і при цьому загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Ставка податку згідно із п. 167.1 ст.167 Кодексу становить 15 % бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у п. п. 167.2 - 167.4 цієї етапі), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці вказаних доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 201 1 р. - 9410 грн.), ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.

Згідно з п. 164.3 ст. 164 Кодексу при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Судом встановлено, що Позивачем отримано дохід сумі 109 140 212,50 грн. Такий дохід було від здійснення операцій з цінними паперами на підставі Договорів купівлі-продажу цінних паперів № 120-11-Б від 21.07.2011р., № 125-11-Б від 22.07.2011р., № Б-3972/11 від 17.08.2011р., № Б-2011/628 від 03.11.2011р., № Б-2011/713 від 13.12.2011, № Б-2011/723 від 16.12.2011, № Б-2011/745 від 22.12.2011, № Б-2011/749 від 23.12.2011, № Б-2011/755 від 26.12.2011, № Б-2011/761 від 26.12.2011, № Б-2011/765 від 27.12.2011, № Б-2011/771 від 27.12.2011. До договорів купівлі-продажу цінних паперів були складені Акти прийому-передачі цінних паперів. Також позивачем отримано дохід у розмірі 27 996 500,00 грн., які він не задекларував. Таким чином, позивачем у 2011році одержано інвестиційний дохід у розмірі 137 136 712,50 грн.

Позивач зазначає, що підстав для нарахування зобов'язань за отриманий прибуток не було, оскільки не враховано його витрати на купівлі цінних паперів, зокрема в Декларації про доходи за 2011 рік він вказав суму сукупного доходу 95 740 212,00 грн. та 95 736 425,00 грн. витрат на купівлю цінних паперів. Позивачем не заперечується той факт, що документи, які підтверджують розміри витрат на придбання цінних паперів до перевірки не подавав по незалежним від його обставинам. Також вказує, що за результатами проведених угод, його інвестиційний прибуток склав лише збитки.

Суд дослідивши усі фактичні обставини, погодитись з доводами позивача не може в силу наступних міркувань.

Дійсно прибуток, в тому числі інвестиційний, це позитивний залишок різниця між отриманим платником податку доходом та понесеними витратами. При цьому слід зауважити, що такі витрати повинні бути документально підтверджені.

Судом також не заперечуються доводи позивача, що підтверджуючими документами у даному випадку виступають договори та акти виконаних робіт, однак у випадку коли відображають реальні обставини.

За результатами судового розгляду судом не встановлено реальності настання обставин на яків вказує позивач щодо понесених позивачем витрат при сплаті ним коштів за отримані цінні папери.

Позивач у судових засіданнях не зміг пояснити яким чином він придбав акції де та за яких обставин складались договори та акти виконання договірних зобов'язань та як проводилась така оплата.

Такі висновки суду підтверджуються також і наявною в матеріалах справи копією пояснень гр. ОСОБА_1 від 25.07.12р. наданих Начальнику ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до змісту вказаного пояснення, гр. ОСОБА_1 дійсно укладав договори купівлі-продажу цінних паперів протягом 2011року, однак оплати за продані цінні папери він на час надання пояснень, не отримував.

Суд погоджується з висновками відповідача, що позивачем занижено оподаткований дохід, тобто інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами на суму 123 732 925,00 грн.

Будь-яких інших доказів понесення витрат в ході здійснення інвестиційної діяльності, позивачем суду надано не було.

За таких обставин суд у повній мірі погоджується із висновками податкового органу щодо не виконання позивачем обов'язку щодо подання декларації та відповідно заниження суми податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб.

Наведені норми та фактичні обставини справи свідчать про правомірність та правильність дій відповідача при винесенні податкового рішення-повідомлення № 0000711707/9441 від 27.12.2012 року, доводи ж позивача під час судового розгляду свого підтвердження не знайшли.

З аналізу матеріалів справи та норм законів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій