Ухвала суду № 32101444, 20.06.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1917/1746/2012Головуючий у 1-й інстанції Олійник Т.М. Провадження № 22-ц/789/704/13 Доповідач - Жолудько Л.Д.Категорія - 37

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Жолудько Л.Д.

суддів - Кузьми Р. М., Костіва О. З.,

при секретарі - Демченко С.В.

з участю сторін ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шумського районного суду від 09 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку, визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, визнання заповіту дійсним.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шумського районного суду від 09 квітня 2013 року відмовлено в позові ОСОБА_1, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 06 червня 2000 року Шумською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, визнання дійсним заповіту, посвідченого 05 червня 1992 року Шумською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність його обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт вказує, що державний нотаріус з невідомих їй причин та без її відома видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 7/9 квартири на ім'я її сестри-відповідачки по справі ОСОБА_3

Апелянт уважає, що судом не було враховано того, що вона здійснювала догляд за матір'ю, а її двоє повнолітніх дітей не забезпечені житлом.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені в ній, просить виділити одну кімнату в спірній квартирі її дочці, яка проживає в Криму і не забезпечена житлом.

Інші особи, які брали участь у справі, в судове засідання не з'явились. Про час і місце його повідомлені належним чином.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавець ОСОБА_5, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 05.09. 2001 року відділом РАЦС Шумського райуправління юстиції.

До кола спадкоємців за законом першої черги відносяться її дочки: позивачка ОСОБА_1, відповідачка ОСОБА_3 та ОСОБА_6

05.06.1992 року ОСОБА_5 склала заповіт на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_2

24.12.1996 року ОСОБА_5 склала новий заповіт, яким цю ж квартиру заповіла ОСОБА_3

На підставі цього заповіту завідуючою Шумською державною нотаріальною конторою 06.06.2000 року спадкоємцю за заповітом ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 7/9 квартири № 1 з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1

06.06.2000 року завідуючою Шумською державною нотаріальною конторою 06.06.2000 року свідоцтвом про право на спадщину за законом посвідчено право позивачки ОСОБА_1 на 2/9 частки цієї ж квартири на підставі ст. 535 Цивільного Кодексу України ( обов'язкову частку), виходячи з розрахунку 2/3 частки, яка б належала кожному із 3-х спадкоємців першої черги за законом.

На підставі згаданого свідоцтва реєстраційним посвідченням Шумського бюро технічної інвентаризації від 24.07.2000 року зареєстровано за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 2/9 квартири в будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що оформленням на ім'я відповідачки ОСОБА_3 свідоцтва про право власності за заповітом на 7/9 квартири № 1 з відповідною часткою надвірних будівель, розташованої в АДРЕСА_1, будь-яких прав позивачки, як спадкоємця обов'язкової частки в спадщині, порушено не було.

Колегія вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.

Відповідно до вимог ст.ст. 524,ч.ч.1,2; 534,ч.1; 535, 544 ЦК України в редакції 1963 року, чинних на час виникнення правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його ( не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять до кола спадкоємців за законом, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка).

Заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт.

Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в який він йому суперечить.

Виходячи із установлених судом обставин і наведених вимог закону, суд обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом і заповіту на ім'я ОСОБА_3 з мотивів, викладених в позовній заяві ОСОБА_1

Суд підставно не взяв до уваги посилання позивачки на відсутність повідомлення її про складання і посвідчення нового заповіту на ім'я відповідачки, оскільки дана обставина не є підставою для визнання недійсним складеного пізніше заповіту і визнання дійсним попереднього заповіту на ім'я ОСОБА_2- третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Суд першої інстанції відповідно до вимог діючого на час виникнення правовідносин законодавства з урахуванням трьох спадкоємців за законом першої черги правильно визначив обов'язкову частку позивачки в спадковому майні (2/3 частки, яка належала б їй при спадкоємстві за законом).

Посилання апелянта на потребу в поліпшенні житлових умов її дітей для вирішення даного спору не має правового значення.

Таким чином, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.1; 308; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шумського районного суду від 09 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Д. Жолудько