Рішення № 32093378, 27.06.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-8125/2011

Провадження № 2/344/762/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шамотайло О.В.

секретаря Устинської Н.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника співвідповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Укрпромбанк» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Укрпромбанк», співвідповідач ПАТ «Дельта Банк» про визнання договору поруки припиненим,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача ТОВ «Укрпромбанк» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Укрпромбанк» про припинення договору поруки №93//П/3-07 укладеного 29.05.2007р. з дати збільшення обсягу відповідальності позивача та стягнення судових витрат.

В процесі розгляду справи ухвалою суду залучено до участі в справі, як співвідповідача ПАТ «Дельта Банк», яке згідно до договору від 02.07.2010р. про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» до АТ «Дельта Банк» в рахунок погашення заборгованості набуло прав вимоги до боржників, в тому числі і за кредитним договором, який забезпечений порукою, що в судовому порядку визнається припиненою, тобто договору поруки №93/П/3-07 укладеного 29.05.2007р. до кредитного договору №93/КВ-07.

Позивач просив про припинення правовідношень, які виникають з договору поруки №93/П/3-07 укладеного 29.05.2007р. та стягнення судових витрат, а фактично про визнання поруки за договором поруки від 29.05.2007р. №93/П/3-07 такою, що припинена, мотивуючи тим, що 17.05.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (кредитор) в особі Івано-Франківської обласної філії та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позичальник) було укладено кредитний договір №93/КВ-07, за умовами якого позичальнику було відкрито мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування еквівалентним 1000000,00 дол. США, зі сплатою процентів з розрахунку 12,5% у Євро, 14,00 % у Дол. США та 19,00 % у гривні, зі сплатою комісії за відкриття кредитного рахунку - в сумі 150 гривень, з цільовим призначенням - на ремонт комерціалізованого торгового центру «Яремче» по вул. Свободи, 262 у м. Яремче та остаточним терміном повернення 16.05.2017р. Додатковим договором № 1 від 13.06.2007р. до вказаного вище Кредитного договору внесено зміни, а саме в п.1.1. та встановлено ставку процентів за користування кредитними коштами у гривні з розрахунку 18,5% річних. З метою забезпечення виконання кредитних зобовязань між банком, позивачем та позичальником 29.05.2007р. було укладено договір поруки №93/П/3-07, згідно з п. 1 якого, позивач поручився перед банком відповідати за зобовязаннями позичальника ОСОБА_4, які виникають із кредитного договору № 93/КВ-07 від 17.05.2007р., згідно до якого позичальнику було відкрито мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування еквівалентним 1000000,00 дол. США, зі сплатою процентів з розрахунку 12,5% у Євро, 14,00 % у Дол. США та 19,00 % у гривні, зі сплатою комісії за відкриття кредитного рахунку - в сумі 150 гривень. В подальшому, 13.06.2007р. поручитель та банк уклали додаткову угоду № 93/1 до договору поруки № 93/П/3-07, якою погоджено внести зміни в п. 1 Договору поруки та встановлено, що поручитель погоджується відповідати за зобов'язаннями позичальника по кредитному договору № 93/КВ-07 в редакції від 13.06.2007р., у якому визначено ставку процентів за користування кредитними коштами у гривні з розрахунку 18,5% річних. Тисменицьким районним судом 26.03.2010р. в справі № 2-59 за позовом ОСОБА_5 «Укрпромбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 «Софія», ПП «Економклас» було ухвалено рішення, яким вирішено стягнути з відповідачів заборгованість по кредитному договору № 93/КВ-07 від 17.05.2007р. в сумі 7454766,15 грн., що включає в себе 6686842,12 грн. основного боргу; 272903,48 грн. простроченого тіла кредиту; 28257,01 грн. простроченої комісії за управління кредитом; 2810,89 грн., та 202,94 грн. строкової заборгованості по відсотках; 28054,07 грн. строкової заборгованості по нарахованій комісії; 23302,32 грн. пені по прострочених відсотках; 15309,29 грн. пені по простроченому кредиту; 1349,89 грн. пені по простроченій комісії. З вищевказаного рішення позивач дізналась, про те, що до кредитного договору № 93/КВ-07, 25.09.2008р. було внесено зміни на підставі додаткової угоди № 93/2 та в п.1.1. включено додатковий платіж у користь Банку - комісію за управління кредитною лінією: із розрахунку 0,0096% за кожний день від фактичної суми заборгованості в гривнях; із розрахунку 0,0028% за кожний день від фактичної суми заборгованості в дол. США;із розрахунку 0,0042% за кожний день від фактичної суми заборгованості в Євро. Такі зміни основного зобов'язання, на думку позивача, носять характер збільшення обсягу відповідальності як самого позичальника так і поручителя, про що також свідчить стягнення з поручителя солідарно, на підставі рішення суду від 26.03.2010р., комісій на загальну суму 56 311,08 гривень. Позивач наголошував, що станом на дату підписання нею оскаржуваного договору поруки від 29.05.2007р. і станом на дату підписання додаткової угоди № 93/1 до договору поруки № 93/П/3-07 від 13.06.2007р. вона була ознайомлена та погодилась тільки щодо сплати позичальником в користь Банку 150,00 гривень комісії за відкриття кредитного рахунку та не давала своєї згоди шляхом укладення додаткового договору до Договору поруки на збільшення обсягу своєї відповідальності за рахунок встановлення додаткових комісійних платежів, належних до сплати в користь банку з позичальника.

В судовому засіданні представник позивача вимогу позову підтримав з мотивів наведених в позовній заяві.

Представник відповідача публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в судове засідання вимоги позову не визнав, просив в позові відмовити з таких підстав. Позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки договір поруки укладено 29.05.2007р., а з моменту укладення додаткового договору №93/2 від 25.09.2008р., то перебіг позовної давності щодо припинення правовідношень, що виникли з договору поруки закінчилися 25.09.2011р., а позивач з позовом звернувся до суду лише у листопаді 2011р. Також зазначав, що комісії за кредитними договорами не є платою за кредит, такою платою є проценти встановлені договором, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, що викладені у запереченні на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_5 «Укрпромбанк» в особі Івано-Франківської філії в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно зі статтями 553, 554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. У разі порушення такого зобов'язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

ОСОБА_5 «Укрпромбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») (далі Банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі позичальник) було 17.05.2007рю укладено кредитний договір №93/КВ-07 (надалі Договір) (а.с. 5-7), за умовами якого позичальнику було відкрито мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування еквівалентним 1000000,00 дол. США, зі сплатою процентів з розрахунку 12,5% у Євро, 14,00 % у Дол. США та 19,00 % у гривні, зі сплатою комісії за відкриття кредитного рахунку - в сумі 150 гривень, з цільовим призначенням - на ремонт комерціалізованого торгового центру «Яремче» по вул. Свободи, 262 у м. Яремче та остаточним терміном повернення 16.05.2017 року

З метою забезпечення виконання кредитного зобовязання між позивачем, відповідачем та позичальником було 29.05.2007р. укладено договір поруки №93/П/3-07, згідно з п. 1 якого, позивач поручився перед банком відповідати за зобовязаннями позичальника ОСОБА_4, які виникають із договору № 93/КВ-07 від 17.05.2007р. (а.с. 10)

Між позичальником і банком 13.06.2007р. укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №93/КВ-07 (а.с.8), відповідно до якого встановлено ставку процентів за користування кредитними коштами у гривні з розрахунку 18,5% річних.

А 25.09.2008р. між позичальником і банком було укладено додатковий договір №2 до кредитного договору №93/КВ-07 (а.с.9), яким внесено зміни та в п.1.1. включено додатковий платіж у користь банку - комісію за управління кредитною лінією: із розрахунку 0,0096% за кожний день від фактичної суми заборгованості в гривнях; із розрахунку 0,0028% за кожний день від фактичної суми заборгованості в дол. США; із розрахунку 0,0042% за кожний день від фактичної суми заборгованості в Євро.

Відповідно до п. 11 договору поруки (а.с.10), всі зміни та доповнення до договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення додаткових договорів, підписаних уповноваженими представниками сторін та засвідчених печатками сторін.

Доказів про те, що позивач був повідомлений про укладення 25.09.2008р. Додаткового договору №2 та надав свою згоду на такі зміни, відповідачами суду не надано.

Отже, сторони кредитного договору №93/КВ-07 від 17.05.2007р. змінили умови договору із збільшенням обєму відповідальності без згоди поручителя за відсутності в договорі поруки №93/П/3-07 від 29.05.2007р. вказівки на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобовязання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №10-1393/0/4-12 від 27.09.2012 року).

Твердження представника відповідача ПАТ «Дельта Банк» про те, що внесені зміни не порушили права поручителя та умов договору поруки, обсяг відповідальності поручителя збільшений не був спростовуються копією рішення Тисменицького районного суду від 26.03.2010р. про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 «Софія», ПП «Економклас» заборгованості за кредитним договором (а.с.12), по кредитному договору № 93/КВ-07 від 17.05.2007р. в сумі 7454766,15 грн., що включає в себе 6686842,12 грн. основного боргу; 272903,48 грн. простроченого тіла кредиту; 28257,01 грн. простроченої комісії за управління кредитом; 2810,89 грн., та 202,94 грн. строкової заборгованості по відсотках; 28054,07 грн. строкової заборгованості по нарахованій комісії; 23302,32 грн. пені по прострочених відсотках; 15309,29 грн. пені по простроченому кредиту; 1349,89 грн. пені по простроченій комісії.

Щодо заяви представника відповідача ПАТ «Дельта Банк» про застосування наслідків спливу строків позовної давності, то суд виходить з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи позивач не був повідомлений належним чином про укладення Додаткового договору №2 від 25.09.2008р. до кредитного договору №93/КВ-07 від 17.05.2007р. Про нарахування комісії позивач дізналася з вказаного вище судового рішення, яке датоване 26.03.2010р., а в суд з позовною заявою про припинення поруки позивач звернувся в листопаді 2011р., відтак позивачем не пропущено строк позовної давності, який відповідно до ст. 257 ЦК України встановлено тривалістю у три роки.

Твердження представника співвідповідача про те, що внесені зміни не порушили права поручителя, а обсяг відповідальності поручителя збільшений не був свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобовязання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обовязків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України, статті 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна зробити висновок про те, що у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобовязання за договором поруки, передбаченого частиною першою статті 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України (про визнання договору поруки припиненим, про визнання поруки такою, що припинена).

Позивач звернувся в суд з позовом про припинення правовідношень, які виникають з договору поруки №93/П/3-07 укладеного 17.05.2007р., а фактично про визнання поруки такою, що припинена.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правовою захисту, не заборонений законом.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обовязок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про припинення правовідношень, які виникають з договору поруки №93/П/3-07 від 29.05.2007р., а фактично про визнання поруки такою, що припинена підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, ст. ст. 3, 12, 13, 14, 15, 16, 20, 257, 553, 554, 559 ч.1, 635 ч.1, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215,218 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати поруку за договором поруки від 29.05.2007р. №93/П/3-07, укладеним між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» такою, що припинена.

Солідарно стягнути з відповідача ТОВ «Укрпромбанк» (код ЄДРПОУ 19357325, м. Київ, вул.. Л. Українки, 26) та співвідповідача ПАТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, Івано-Франківська обл., м.Тисмениця, вул. Галицька, 20/41) 94,10 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

( Повний текст рішення виготовлений 27.06.2013р.)

Суддя Шамотайло О.В.