Ухвала суду № 32093377, 25.06.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/644/13-ц Головуючий у 1-й інст. Коцюба О.М.

Категорія 31 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Зарицької Г.В., Григорусь Н.Й.,

при секретарі Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2013 року по справі за позовом Новоград-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Новоград-Волинської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних злочином,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року Новоград-Волинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі фінансового управління Новоград-Волинської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь фінансового управління Новоград-Волинської міської ради кошти в сумі 9840 грн., витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29 квітня 2012 року відповідач, перебуваючи у стані стомлення та керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ-968 М, д.н.з. НОМЕР_1, в порушення вимог п.1.5 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не вжив негайних заходів для припинення руху автомобіля, перестав контролювати рух свого транспортного засобу та здійснив зіткнення автомобіля з відбійником на правому узбіччі автодороги.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження та перебувала на стаціонарному лікуванні у Новоград-Волинському ТМО.

Згідно з вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 жовтня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фінансового управління Новоград-Волинської міської ради завдані збитки у розмірі 9140 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт, зокрема, посилається на ту обставину, що розрахунок витрат на лікування потерпілої здійснений з урахуванням всіх хворих, які перебували реанімаційному та хірургічному відділеннях Новоград-Волинського ТМО протягом періоду з 29 квітня 2012 року по 16 травня 2012 року. Окрім того, звертає увагу суду на ту обставину, що лікування ОСОБА_2, яка є його дружиною, здійснювалось за їхні власні кошти. Окрім придбання ліків, вони сплатити також благодійний внесок на рахунок ТМО в сумі 700 грн.

В судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 квітня 2012 року ОСОБА_1, перебуваючи у стані стомлення та керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ-968 М, д.н.з. НОМЕР_1, в порушення вимог п.1.5 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не вжив негайних заходів для припинення руху автомобіля, перестав контролювати рух свого транспортного засобу та здійснив зіткнення автомобіля з відбійником на правому узбіччі автодороги.

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, у вигляді закритої травми живота та грудної клітини з розривом лівого купола діафрагми, яка супроводжувалась явищами травматичного шоку, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді забійної рани тім'яної ділянки голови, саден на лівій руці, в ділянці верхньої третини лівого стегна, забійних ран по задній поверхні правої п'ятки.

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в реанімаційному та хірургічному відділеннях Новоград-Волинського ТМО з 29 квітня 2012 року по 16 травня 2012 року з діагнозом: політравма, закрита травма живота, розрив лівого купола діафрагми, забій органів середостіння, забій легень, лівобічний гемопневмоторакс, лівобічна посттравматична плевропневмонія, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, множинні ссадніння тіла.

Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 жовтня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.

Наявна в матеріалах справи довідка - розрахунок №44 від 10 серпня 2012 року свідчить про те, що Новоград-Волинським ТМО на стаціонарне лікування ОСОБА_3 витрачено 9840 грн. 50 коп.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах фінансового управління Новоград-Волинської міської ради, прокурор посилався на те, що Новоград-Волинське ТМО фінансується за рахунок місцевого бюджету, а отже внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 на лікування потерпілої витрачені кошти місцевого бюджету в сумі 9840 грн. 50 коп.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку сплатити кошти, витрачені медичним закладом на лікування ОСОБА_2

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у держаній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Пунктом 2 « Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року за №545, передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться, виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць ( в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Доводи апеляційної скарги про те, що вказана сума коштів була витрачена на лікування всіх хворих, які перебували на лікуванні у реанімаційному та хірургічному відділеннях Новоград-Волинського ТМО протягом періоду з 29 квітня по 16 травня 2012 року, є безпідставними, оскільки наданий позивачем розрахунок здійснений у відповідності до вимог п.2 зазначеного Порядку. Доказів на спростування зазначеного розрахунку відповідачем не надано.

Посилання апелянта на ту обставину, що лікування потерпілої здійснювалось за власні кошти та на користь медичного закладу був здійснений благодійний внесок, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки кошти на придбання ліків та медичних препаратів, а також благодійні внески на входять до загальної суми фактичних витрат на утримання лікувального закладу.

Враховуючи вищезазначене, підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Судді: