Рішення № 32086981, 17.06.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/4412/13-ц

№2/243/1843/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Імям України

17 червня 2013 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Лаптєва М.В.

при секретарі - Хміль О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Словянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Українського науково дослідного інституту металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року до Слов'янського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Державного підприємства Українського науково дослідного інституту металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 1973 року по теперішній час він працює у відповідача Державного підприємства Українського науково дослідного інституту металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш». Зазначає, що відповідач не виконує своїх зобовязань щодо своєчасної виплати заробітної плати, у результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем. Станом на 01 травня 2013 року заборгованість по заробітній платі відповідача складає 6041 грн. 32 коп. за період з червня по жовтень 2010 року, 4553 грн. 82 коп. за період з листопада 2012 року по лютий 2013 року згідно довідки №28 від 29 квітня 2013 року. Також зазначає, що він працював у відповідача в березні та квітні 2013 року, але він не виплатив належну йому заробітну плату згідно наданих розрахункових листків на загальну суму 2614 грн. 44 коп., проте офіційну довідку, щодо цих сум не надав. На час подання цього позову вказана заборгованість з урахуванням індексації складає 13602,04 грн. Також просить стягнути з відповідача компенсацію за моральну шкоду в сумі 5000 грн. 00 коп., яку обґрунтовує тим, що незаконними діями відповідача йому була завдана суттєва моральна шкода, повязана з трудовими правовідносинами, яка виявилася у моральних стражданнях позивача і переживаннях через порушення відповідачем його законних прав та інтересів в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд. Порушення відповідачем трудових прав ОСОБА_1 призвели до втрати його налагоджених нормальних життєвих звязків, через що позивач був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Через відповідача і не сплату своєчасно страхових внесків до Пенсійного фонду позивачеві не зробили перерахунок пенсії в сторону збільшення, в звязку з чим позивач вимушений отримувати пенсію в значно меншому розмірі, чим би він міг отримувати.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, належним чином був повідомлений про час, місце, розгляду справи, надав до суду заяву з проханням слухати справу без його участі, підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення.

В судове засідання представник відповідача Державного підприємства Український науково дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» не зявився, про дату, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, у звязку з чим ухвалою суду від 17 червня 2013 року з урахуванням згоди позивача, суд вирішив розглянути дану справу у заочному порядку.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 27.09.1973 року по теперішній час працює у відповідача Державного підприємства Українського науково дослідного інституту металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш». Відповідач не проводить повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі станом на 16.04.2013 року складає 10595 грн. 14 коп., що підтверджується довідкою відповідача № 28 від 29 квітня 2013 року (а.с.6).

Згідно статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст.233 ч.2 КЗпроП України працівник має право звернутися до суду, у разі порушення законодавства про оплату праці, з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Позивач просить стянути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 13602 грн. 02 коп.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено довідкою відповідача № 28 від 29 квітня 2013 року (а.с.6), заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем станом на 16.04.2013 року складає 10595 грн. 14 коп.

У суду не має підстав сумніватися в достовірності, відповідності та належності вищезазначеної довідки, оскільки вона надана відповідачем, скріплена офіційною печаткою підприємтсва та підписана посадовими особами.

За таких підстав, суд вважає, що доводи позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 13602 грн. 04 коп. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а надана позивачем довідка від 06.06.2013 року не є належним доказом та не приймається судом до уваги, оскільки вона не містить реквізитів підприємства, яке її видало, вихідного номеру, печатки та підписів посадових осіб.

Таким чином, на думку суду з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі перед позивачем в розмірі 10595 грн. 14 коп.

Вирішуючи вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексації за період з 2010 року по 2012 рік, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплати здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім'ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих за цей місяць, не проводиться.

Суд вважає, що вимоги позивача щодо індексації суми заборгованості по заробітній платі за період з 2010 року по 2012 рік задоволенню не підлягають, оскільки суду в порушення вимог ст. 60 ч.1 ЦПК України не надано доказів, що заробітна плата позивача, яку він не отримував, нарахована без урахування індексу інфляції. Індексація суми заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексів інфляції за попередні три роки перед зверненням до суду діючим законодавством не передбачена.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п'ята).

Аналіз чинного законодавства дає підстави суду робити висновок, що інститут моральної шкоди має міжгалузевий характер, а тому особливості його застосування можуть встановлюватися галузевим законодавством.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 Кодексу, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті не встановлено.

У силу ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами і доповненнями) роз'яснив, що у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України при наявності порушення прав працівника в сфері трудових відносин (незаконне звільнення і т.д. ), яке привело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступень моральних страждань позивача. Дійсно невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, ситуація яка склалася дійсно вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування на його користь моральної шкоди, хоча і ґрунтуються на діючому законодавстві України, але вони не можуть бути задоволені в повному обсязі, оскільки суд не може погодитись із запропонованим позивачем розміром відшкодування моральної шкоди. Але приймаючи до уваги ті обставини, що позивач мав незручності з приводу порушення відносно нього законодавства, що обумовлюється тим, що позивач, хвилювався, зазнав моральних страждань. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що буде доцільним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн.

Згідно ч.3 ст..6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог , а відповідачеві пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки судові витрати по оплаті судового збору у сумі 114 грн. 70 коп.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 300 грн. 00 коп.

Керуючись викладеним та ст.ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116, 223 , 237-1 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», 3, 10, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Українського науково дослідного інституту металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Українського науково дослідного інституту металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш», що розташоване за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Карпинського, 2а, код ЄДРПОУ 04601736, р/р 26002301660023 у філії відділення ПІБ м. Словянськ, МФО 334561 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Донецька область, м. Словянськ, пров. Глинки, буд. 2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 10595 грн. 14 коп.

Стягнути з Державного підприємства Українського науково дослідного інституту металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш», що розташоване за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Карпинського, 2а, код ЄДРПОУ 04601736, р/р 26002301660023 у філії відділення ПІБ м. Словянськ, МФО 334561 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Донецька область, м. Словянськ, пров. Глинки, буд. 2, компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1500 грн.

У задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Українського науково дослідного інституту металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш», що розташоване за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Карпинського, 2а, код ЄДРПОУ 04601736, р/р 26002301660023 у філії відділення ПІБ м. Словянськ, МФО 334561 судовий збір на користь держави судовий збір у розмірі 300 грн. 00 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Словянськ/22030001.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Словянський міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

СуддяСлов"янського

міськрайонного суду ОСОБА_2