Рішення № 32086548, 26.06.2013, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

0520/11938/2012

2/264/212/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Мирошниченка Ю. М., при секретарі Степаненко Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3) про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Вказував, що 01 листопада 2011 року придбав будинок № 33 по вул. Єрмака в м. Маріуполі. На початку квітня 2012 року дружина ОСОБА_3 запропонувала 1\2 частину домоволодіння подарувати її сину ОСОБА_2, а місяць потому заявила, що будинок йому більше не належить і він повинен його звільнити. Оскільки іншого нерухомого майна у своїй власності він не має, проживати йому ніде, просив визнати договір дарування частини домоволодіння недійсним, посилаючись на те, що уклав його на вкрай невигідних умовах, внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення, а в подальшому змінив правову підставу позову, наполягаючи на тому, що в момент підписання договору не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відповідач та третя особа позов не визнали, стверджуючи, що позивач на час укладення оспорюваного правочину був психічно здоровим, жодних ознак розладу розумової діяльності не виявляв.

Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Судом встановлено, що 26 квітня 2011 року між сторонами укладений договір, за яким позивач передав, а відповідач прийняв у дар 1\2 частину жилого будинку та дворових споруд і побудов, що знаходяться за адресою: м. Маріуполь, вул. Єрмака, будинок 33. Договір посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1246 (т. 1 а.с. 38).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК) підставою недійсності правочину є недотримання в момент його вчинення вимог, встановлених, зокрема, частинами першою-третьою та пятою ст. 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 225 ЦК визначено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

Судом досліджено висновок магнітно-резонансної томографії головного мозку від 11 травня 2012 року, за яким у позивача маються МР - ознаки генералізованої атрофії кори півкуль мозку і мозочка, внутрішньо-зовнішня гідроцефалія (т. 1 а.с. 33).

З епікризу № 250, що знаходиться в амбулаторній карті хворого ОСОБА_1, вбачається, що вперше він звернувся до психіатра близько 30-ти років тому, після того, як на його очах на роботі згоріла жінка. Відчув сильний стрес. З його слів, не спав 5 років і звертався до психотерапевта. У 1983 році хворий впав з 11-ти метрової висоти, отримав численні удари, надрив печінки, селезінки та струс головного мозку. Зі слів дружини, після цього став ще більш нетерпимим, дратівливим, злим, навіть агресивним. Одного разу довелося викликати Швидку допомогу, що б його заспокоїти. Зниження пам'яті дружина почала відзначати років 6 тому. Останніми роками став ще більш фанатично займатися конусами і пірамідами, планував поїхати до гетьмана України і до Ретана Ахметова з метою встановлення пірамід на кам'яних могилах, в лікарнях і з питання штучного інтелекту. В останні дні розмовляє з домовиком, запитує в нього поради, виконує його рекомендації, залишає йому їжу. Розповів, що на симпозіумі екстрасенсів запропонував свою теорію методу лікування за допомогою пірамід, конусів і ковпаків. Після доповіді йому сказали, що його повідомлення "тягне на Нобелівську премію". Надалі неодноразово з літератури дізнавався, що його ідеї втілені в життя іншими авторами. Вважає, що дружина і теща за допомогою космічних технологій впливають на його самопочуття. Заявив, що він у минулому втіленні був князем, який похований на кам'яних могилах поблизу Маріуполя. Відразу ж намагається продемонструвати захист мобільного телефону за допомогою шматочка фольги, який він зарядив в пірамідах і перевіряє це за допомогою підвішеного на нитці шматочка скла. У процесі бесіди відзначає зниження пам'яті на поточні події. 17.05.2012 року оглянутий консиліумом лікарів-психіатрів з діагностичною метою, висновок: Деменція органічного походження (ЧМТ + церебросклероз) з маренням.

Згідно з висновками амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 в період укладення ним юридичної угоди - підписання договору дарування 26.04.2012 р. виявляв стійкий хронічний психічний розлад - інволюційний параноїд (хронічний маревний розлад - в редакції МКБ-10). За психічним станом в період укладання юридичної угоди - підписання договору дарування 26.04.2012 р. ОСОБА_1 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.(т. 1 а.с. 90-101).

Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідачем жодні належні, допустимі та достовірні докази на спростування висновку судово-психіатричної експертизи не надані.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на пояснення, допитаних за його клопотанням, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які твердили про відсутність у позивача будь-яких ознак психічного розладу, посилаючись на його громадську, спортивну діяльність, публікації в періодичній пресі, вчинення юридично значимих дій, легітимність яких ніким не оспорена.

Проте їхні свідчення суперечать поясненням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, на думку яких ОСОБА_1 є психічно хворою людиною, про що свідчить його навязливі твердження про наявність у нього дару цілительства, ясновидіння, спілкування з померлими, інопланетянами тощо.

Разом з тим, в основу висновку експертизи покладені не субєктивні пояснення свідків, а обєктивні дані медичних документів та результати безпосереднього судово-психіатричного освідування позивача, що переконує суд в обєктивності та неупередженості експертного дослідження і правильності висновків експертної комісії, компетентність членів якої не викликає сумніву.

Посилання відповідача на відсутність відомостей про порушення розумової діяльності позивача в документах амбулаторно-поліклінічних установ первинної медичної допомоги висновку експертів не спростовує, оскільки у цих закладах позивач психіатром не обстежувався.

З огляду на викладене, суд приймає рішення про задоволення позову на підставі висновку судово-психіатричної експертизи, маючи на увазі, зокрема, й те, що висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. І попри те, що висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. (постанова Верховного Суду України від 29.02.2012р. у справі № 6-9 цс 12).

Щодо відшкодування судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи, зокрема, витрати повязані з проведенням судових експертиз.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Ціна позову у цій справі складає 55434 грн. (т. 1 а.с. 38)

При зверненні до суду позивачем сплачено 536,50 грн. судового збору. (т. 1 а.с. 3), які підлягають стягненню на його користь з відповідача. Решта судового збору (17,84 грн.) має бути стягнута з останнього в дохід держави.

За проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи позивачем сплачено 2422 грн. (т. 1 а.с. 85, 108), які також підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 3, 203, 215, 225, 717 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3) про визнання правочину недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування 1\2 частини жилого будинку № 33 по вул. Єрмака в м. Маріуполі, укладений 26 квітня 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрованим в реєстрі за № 1246.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 536,50 грн., в дохід держави 17,84 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2422 грн. за проведення експертизи.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя потягом десяти днів з дня його проголошення.

З повним текстом рішення можна ознайомитися в канцелярії суду 01 липня 2013 року.

Суддя:Ю. М. Мирошниченко