Ухвала суду № 32079424, 13.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 р.Справа № 2а-10690/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2013р. по справі № 2а-10690/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БМГ"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

25.09.2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія БМГ» (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському раойні м.Харкова Харківської області державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить суд про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2012 року № 0001552201 та № 0001562201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 року було задоволено позовні вимоги.

Скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 22.08.2012 року № 001552201 та № 0001562201.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 25 березня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи Податкового кодексу України,фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.12.2009 року по 31.03.2012 року, про що був складений акт №1540/22-106/36817783 від 09.08.2012 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні, зокрема, п.54.1 ст.54,підрозділу 4, розділу ХХ, п.138.10, ст.138, п.п.139.1.5, п.139.1 ст.139, п.146.11 ст.146 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток в сумі 200 561 грн., у тому числі за 2010 рік в сумі 71 500 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 35 640 грн., П квартал 2011 року в сумі 37 969 грн., за Ш квартал 2011 року в сумі 31 125 грн., за ІУ квартал 2011 року в сумі 24 347 грн.; п.441..п.44.3 ст.44.п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 49 438 грн., у тому чсилі за січень 2011 року в сумі 38 238 грн., за березень 2011 року в сумі 2800 грн., за квітень 2011 року в сумі 2800 грн., за травень 2011 року в сумі 2800 грн., за червень 2011 року в сумі 2800 грн.; порушення абзацу "б" п.176.2 ст.176 ПК України, у довідці за формою №1-ДФ про суми сплаченого доходу на користь платника податку, у 2010 році - 1 квартал 2012 року встановлено перекручення даних, а саме не відображено у довідці за формою №1-ДФ сум сплачених ФОП за придбання шин, автозапчастин та придбання послуг по шиномонтажу та ремонту автомобілів.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 22.08.2012 року № 0001562201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 49 439,00 грн., із за основним платежем - 49 438,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.; та податкове повідомлення-рішення від 22.08.2012 року № 0001552201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання із з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 218 437,00 грн., із них за основним платежем - 200 561,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 876,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 ст.44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статі, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Згідно пп.138.1 п.138 ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6-138.9,138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5,138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

На підставі п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов2язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно до п.139.1, пп.139.1.5 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

На підставі п.п.146.11 п.146 ст.146 ПК України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо його здійснюється ремонт та поліпшення.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України за договором оперативного або фінансового лізингу.

На підставі п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше:

Дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ пологу; дата отримання платником податку товарів/послуг. що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.201.10. ст..201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим органом ставиться до вини позивачу відсутність реального характеру у господарських операцій з ТОВ "Фундамент-2008" та правильність формування податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 11200,00 грн. та завищення валових витрат у сумі 548 739,00 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат на придбання запасних частин, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, які використані на ремонт автомобілів у загальній сумі 492739,00 грн., та 56 000,00 грн. - витрати, пов'язані з орендою приміщення.

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Фундамент-2008», з яким був укладений договір суборенди №28/08/11 приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 20 для розміщення офісу та складу для зберігання запасних частин до автомобілів.

Крім цього, під час здійснення свого основного виду діяльності - діяльність автомобільного вантажного транспорту, транспортне оброблення вантажів, організація перевезення вантажів, позивачем були понесені витрати на придбання запасних частин.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій, містять посилання на обсяг та зміст отриманих послуг їх вартість, розмір податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про пов"язанність з виробничою діяльністю позивача - діяльність автомобільного вантажного транспорту, транпорне оброблення вантажів, організація перевезення вантажів, віднесених ним витрат до складу валових витрат звітного періоду та правильність формування податкового кредиту податку на додану вартість за результатами даних господарських операцій позивачем.

Наведене вище спростовує доводи апеляційної скарги про те, що надані до матеріалів справи копії бухгалтерських документів не містять посилань на обгрунтовання змісту та виду, обсягу послуги.

Окрім цього, у відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, відбуття руху активів та змін у власних зобов»язань позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2013р. по справі № 2а-10690/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 17.05.2013 р.