Ухвала суду № 32076293, 29.05.2013, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 2/0305/232/2012

Провадження № 2/0305/184/2012

УХВАЛА

29 травня 2013 року Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді -Костюкевича О.К.

при секретарі - Хмілевській І.О.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи- Бірюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці заяву представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Юстиція в особі Луцької філії, першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство Український інноваційний банк в особі Луцької філії АТ Укрінбанку про визнання недійсним аукціону (публічних торгів) оформлених протоколом проведення аукціону та акту про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про право власності на незавершений житловий будинок та земельної ділянки та державного акту про право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Ківерцівського районного суду Волинської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Юстиція в особі Луцької філії, першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство Український інноваційний банк в особі Луцької філії АТ Укрінбанку про визнання недійсним аукціону (публічних торгів) оформлених протоколом проведення аукціону та акту про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про право власності на незавершений житловий будинок та земельної ділянки та державного акту про право власності на земельну ділянку.

24.05.2012 року по даній справі було постановлено рішення .

05.04.2013 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про винесення додаткового рішення про стягнення на користь ОСОБА_3 з:

- ПАТ "Укрінбанк" (код ЄДРПОУ 21750975, МФО 303343) в сумі 215 744, 24 грн;

- Головного управління ДКСУ у Волинській області ( Держбюджет м. Луцька) в сумі 23 971,58 грн;

- ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (код ЄДРПОУ 32277680, МФО 380805) в сумі 11 304,93 грн;

- Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції код ЄДРПОУ 35041461, МФО 803014) в сумі 200, 00 грн;

- солідарно з ПАТ " Укрінкомбанк", Головного управління ДКСУ у Волинській області, ПП "Спеціалізоване підприємство" Юстиція" та Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції в сумі 359,87 грн. в порядку ст. 216 ч. 5 ЦК України - як наслідок недійсності нікчемного правочину, тобто повернення усіх витрачених ОСОБА_3 коштів.

Тому, просить суд його заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити в повному обємі.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву підтримав з підстав вищенаведених і просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 та представник третьої особи ОСОБА_5 у задоволенні даної заяви заперечували.

Відповідно до ст. 220 ч. 1 п. 4 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою осіб, які брали участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, або судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями статті 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220,частина перша статті 224 тощо), та оспорюванні - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в-цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про застосування наслідків недійсності правочину слід відмовити, оскільки як вбачається з заяви представником відповідача не наведено будь-яких підстав передбачених ст. 220 ЦПК України для ухвалення додаткового рішення, дана позовна вимога не була заявлена, а тому підстав для вингесення додаткового рішення немає, в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 220 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви предстваника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Юстиція в особі Луцької філії, першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство Український інноваційний банк в особі Луцької філії АТ Укрінбанку про визнання недійсним аукціону (публічних торгів) оформлених протоколом проведення аукціону та акту про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про право власності на незавершений житловий будинок та земельної ділянки та державного акту про право власності на земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя

Ківерцівського районного суду ОСОБА_6