Постанова № 32072860, 27.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2013 р. Справа№ 910/1947/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Кропивної Л.В.

За участю представників:

від позивача: Гулевич В.Г. - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2013р.

у справі №910/1947/13 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»

до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41»

про стягнення 107 539,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство «АЕС Київобленерго» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» (далі-відповідач) 107 539,26 грн., з яких: 104 200,00 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 104,20 грн. інфляційних втрат, 753,67 грн. 3% річних та 2481,17 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором № 224 від 16.11.2000 року про постачання електроенергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2013р. у справі №910/1947/13 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 05.04.2013р., відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити зазначене рішення суду в частині стягнення 3% річних, стягнувши із останнього на користь позивача 3% річних у розмірі 496,72 грн., посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.11.2000р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, був укладений договір № 224 на користування електричною енергією (далі-Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачу електричну енергію, а споживач своєчасно проводити оплату за електричну енергію.

У відповідності до п.п. 4, 6.1., 6.2. Договору відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати поточну плату за електроенергію шляхом оплати платіжних документів в десятиденний строк з дати, вказаної у вимозі-дорученні, отриманій у позивача щомісячно 15 числа поточного місця.

Згідно із п. 15 Договору вказаний договір укладається на термін до 31.12.2000 р., набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Так, на виконання зобов'язання за Договором позивачем у період з жовтня 2012 року по січень 2013 року поставлено останнім відповідачу електричну енергію, що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом споживача, вартістю 134 200,22 грн.

В порушення умов Договору вартість використаної у період з жовтня 2012 року по січень 2013 року активної електроенергії сплачена відповідачем позивачу частково у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача.

Заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту протягом жовтня 2012 року - січня 2013 року електричну енергію становить 104 200,22 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Контррозрахунку боргу відповідачем суду не надано.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 104 200,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

Відповідно до п. 6.3 Договору при відсутності оплати за електроенергію, яка спожита за розрахунковий період обумовлений Договором, нараховуюється пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення боргу.

Оскільки розрахунок пені, наданий позивачем, здійснений згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від суми заборгованості з врахуванням її збільшення на вартість спожитої електроенергії та зменшення на суму проведеної оплати окремо за кожний місяць за період з 26.10.2012р. по 21.03.2013р., є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 481,17 грн. пені є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи, що розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, здійснений з врахуванням збільшення заборгованості на вартість спожитої електроенергії та зменшення на суму проведеної оплати, є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 104,20 грн., які нараховані за період з жовтня 2012 року по січень 2011 року включно, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованої колегією суддів за період з 26.10.2012р. по 21.01.2013р. з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 496,72 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 753,67 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 496,72 грн. (розрахунок міститься в апеляційній скарзі).

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - змінити; позовні вимоги задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» на рішення Господарського суду м.Києва від 05.04.2013 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 05.04.2013 року у справі №910/1947/13 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" (03039, м. Київ, просп. 40-річння Жовтня, буд. 32, код 05416886) на користь Публічного акціонерного товариства "АЕС Київобленерго" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188) 104 200 грн. (сто чотири тисячі двісті ) грн. 22 коп. боргу за спожиту електричну енергію, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 17 коп. пені, 104 (сто чотири) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 72 3% річних, 2 145 (дві тисячі сорок п'ять) грн. 64 коп витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АЕС Київобленерго" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188) на користь Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" (03039, м. Київ, просп. 40-річння Жовтня, буд. 32, код 05416886) 1 075 (тисяча сімдесят п'ять) грн. 40 коп.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №910/1947/13 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 01.07.2013р.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Куксов В.В.

Кропивна Л.В.