Постанова № 32072691, 25.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. Справа№ 910/4966/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Остапенка О.М.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Сиколенко К.В. (довіреність б/н від 01.03.2011 р.)

від відповідача - Чепурда П.І. (довіреність №111 від 26.04.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року

у справі №910/4966/13 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» про стягнення суми заборгованості в розмірі 550221,35 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.04.2013 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» 550221,35 грн. боргу та 11004,43 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, таким, що не відповідає реальним обставинам справи та за умови неповного дослідження доказів.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

В судовому засіданні представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із неможливістю розгляду даної справи до вирішення в господарському суді Запорізької області пов'язаної з нею іншої справи № 908/1907/13 за позовом ТОВ «Агрофірма «Вільхівська» до ТОВ «Інтер-Запоріжжя» про визнання недійсним договору.

В обґрунтування заявлено клопотання відповідач посилається на те, що позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на Договорі поставки товарів № 94 від 20.12.2011 року, який є предметом оскарження у справі № 908/1907/13.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення даного клопотання заперечував.

Згідно п. 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, заслухавши думку представника позивача, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення даного клопотання у зв'язку із його безпідставністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.12.2011 р. між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» (постачальник) та ТОВ «Агрофірма «Вільхівська» (покупець) було укладено договір поставки №94, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю комбікорм, кормові добавки, ветеринарні препарати (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних: №2635 від 19.09.2012р., №2787 від 02.10.2012р., №2785 від 02.10.2012р., №2786 від 02.10.2012р., №2783 від 02.10.2012р., №2962 від 16.01.2012р., №2961 від 16.10.2012р., №2977 від 18.10.2012р., №3048 від 26.10.2012р., №3111 від 31.10.2012р., №3112 від 31.10.2012р., №3113 від 31.10.2012р., №3115 від 31.10.2012р., №3114 від 31.10.2012р. ТОВ «Інтер-Запоріжжя» поставило ТОВ «Агрофірма «Вільхівська» товар на загальну суму 557667,35 грн. Зазначений товар отримано представником відповідача на підставі належним чином оформлених довіреностей.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 4.2 договору, оплата за товари здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом банківського перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 14 календарних днів з моменту відвантаження товару покупцю.

Як вбачається з матеріалів справи за поставлену продукцію відповідач розрахувався частково, у зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 550221,35 грн.

Відповідачем не надано доказів оплати товару. Крім цього, наявність заборгованості підтверджується наявними у справі копіями гарантійних листів відповідача.

06.02.2013 р. ТОВ «Інтер-Запоріжжя» направлено на адресу ТОВ «Агрофірма «Вільхівська» вимогу про оплату заборгованості в сумі 550221,35 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання по поставці товару виконав належним чином, у визначений договором строк відповідач оплату товару не здійснив.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 550221,35 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на отримання ним від позивача товару неналежної якості, то колегія суддів зазначає, що в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (від 25.04.1966 р. №7-П) визначено порядок оформлення та складання акта у випадку виявлення поставки неякісної продукції або продукції невідповідної якості. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вказаний порядок не дотримано, а відтак вказані посилання є безпідставними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на необгрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального і процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2013 р. у справі №910/4966/13 залишити без змін.

Справу №910/4966/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Остапенко О.М.

Сітайло Л.Г.