Постанова № 32072570, 25.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. Справа№ 5011-6/17374-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Гуменник А. В. - представник за довіреністю № 631-13 від 31.05.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес»

на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013

у справі № 5011-6/17374-2012 (суддя Ковтун С. А.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес»

про стягнення 19 757,77 грн. в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 19 757,77 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Шевроле Алеро», державний номерний знак 77643 КІ, що належить Національному комітету Товариства червоного хреста України, внаслідок ДПТ, що сталася з вини Пархоменка Олександра Федоровича - водія автомобіля «Мерседес», державний номерний знак АР 15252 ВХ, що належить Грішанову Євгену Олександровичу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2013, повний текст якого підписаний 15.02.2013, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.02.2013, у справі № 5011-6/17374-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем щодо розміру збитків, завданих пошкодженому транспортному засобу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 по справі № 5011-6/17374-2012 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення винесено з порушенням норм матеріального права та є наслідком неправильного застосування та ігнорування норм процесуального права.

Так, відповідач послався на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру збитків, завданих спірному автомобілю, оскільки в порушення ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» позивачем не було проведено незалежну оцінку майна, яка є обов'язковою для визначення збитків або розміру відшкодування, оскільки наявні в матеріалах справи дослідження за № 77643КІ-26.12/5 від 26.12.2011, №77643КІ-10.01/5дод від 10.01.2012 та №77643КІ-29.02/5дод від 29.02.2012 складені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме Методики товарознавчої експертизи та оцінки полісних транспортних засобів. Дані порушення, на думку апелянта, полягають в тому, що визначення розміру збитку проводилось Черашнім О. Д., в той час як огляд пошкодженого автомобіля здійснювала інша особа (Захарченко О. М.), та в тому, що відповідача про проведення огляду транспортного засобу завчасно повідомлено не було, що позбавило його можливості взяти участь в огляді.

Також відповідач зазначив про те, що матеріали справи не містять доказів того, що Пархоменко О. Ф., тобто особа, яка визнана винною у спірному ДТП, керувала транспортним засобом, який застрахований у відповідача, на законних підставах, та про те, що зазначена особа не повідомила відповідача про спірну ДТП, що, відповідно до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмив у виплаті страхового відшкодування.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

22.08.2011 позивач як Страховик та Національний комітет Товариства червоного хреста України як Страхувальник та Вигодонабувач уклали договір добровільного страхування 100-37 № 922 (форма № 83 серія УБ номер 876056) (далі Договір 1).

Відповідно до п. 3.1 Договору 1 предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Шевроле Алеро», державний номерний знак 77643 КІ (далі Автомобіль).

В п. 1.11 Договору 1 сторонами погоджений строк дії Договору 1, а саме з 00 год. 00 хв. 01.09.2011 до 24 год. 00 хв. 31.08.2012.

08.12.2011 о 12 годині 00 хвилин по вулиці Богатирській 1-Д в місті Києві при виїзді з прилеглої території сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Чаруша Володимира Михайловича та автомобіля «Мерседес», державний номерний знак АР 5252 ВХ (далі Автомобіль 1) з напівпричепом Стевенс, державний номерний знак АР 0007 ХР, які належать Грішанову Євгену Олександровичу, під керуванням Пархоменка Олександра Федоровича.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

За замовленням позивача ТОВ «Гарант-Асістанс» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12231/11 від 22.07.2011) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якої 26.12.2011 складено Дослідження № 77643КІ-26.12/5 (а.с.47-54), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 16 963,81 грн.

Листом № 01/974 від 29.12.2011 Національний комітет Товариства червоного хреста України (а.с. 66) просив позивача провести додатковий огляді Автомобіля на СТО Авто Профі Сервіс у зв'язку з тим, що буде проводитися розборка автомобіля.

За результатами проведення додаткового огляду ТОВ «Гарант-Асістанс» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12231/11 від 22.07.2011) 10.01.2012 складено Дослідження № 77643КІ-26.12/5 дод (а.с.37-46), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 19 549,44 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № СТО-11-23950/1 від 17.01.2012 з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 17 та 17 зворот) та того, що франшиза за Договором 1 щодо збитків, завданих ДТП, становить 1% від страхової суми (65 000 грн.), тобто 650 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 18 899,44 грн. (19 549,44-650).

При цьому, як слідує зі змісту вказаного розрахунку, вартість матеріального збитку визначена позивачем на підставі Дослідження № 77643КІ-26.12/5 дод від 10.01.2012.

Листом № 23950 від 24.02.2012 Національний комітет Товариства червоного хреста України (а.с. 67) просив позивача провести додатковий огляд Автомобіля на СТО Авто Профі Сервіс у зв'язку із виявленням під час ремонту прихованих дефектів.

За результатами проведення додаткового огляду ТОВ «Гарант-Асістанс» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12231/11 від 22.07.2011) 29.02.2012 складено Дослідження № 77643КІ-26.12/5 дод (а.с.20-31), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 20 667,77 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № СТО-11-23950/3 від 02.04.2012, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 19 та 19 зворот), розміру збитків, що їх визначено Дослідженням № 77643КІ-26.12/5 дод (20 667,77 грн.) та розміру призначеного до сплати Страховим актом № СТО-11-23950/1 від 17.01.2012 страхового відшкодування (19 549,44-650 грн.), до виплати в якості страхового відшкодування додатково призначено 1 118,33 грн. (20 667,77 -19 549,44-650).

Крім того, згідно зі складеним позивачем Страховим актом № СТО-11-23950/2 від 26.01.2012 (а.с. 18) Національному комітету Товариства червоного хреста України присуджено до виплати 220 грн., які становлять вартість оплаченого ним евакуатора. Факт отримання Національним комітетом Товариства червоного хреста України послуг евакуатора на суму 220 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту виконаних робіт № 001681 (а.с. 32).

Отже, загалом до виплати в якості страхового відшкодування за наслідками спірної ДТП позивачем присуджено 20 237,77 грн. (18 899,44+1 118,33+220).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП), здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Платіжними дорученнями № 4762 від 19.01.2012 на суму 18 899,44 грн., № 7701 від 02.02.2012 на суму 220 грн. та № 26382 від 20.04.2012 на суму 1 138,33 грн. (а.с. 13-15) позивач виплатив Національному комітету Товариства червоного хреста України страхове відшкодування в сумі 20 257,77 грн., що на 20 грн. більше за визначену вищезгаданими страховими актами суму. Жодних пояснень, чому позивачем Страхувальнику виплачено на 20 грн. більше, ніж визначено страховими актами, матеріали справи не містять.

З відмітки банку на вказаних платіжних дорученнях слідує, що платежі банком проведені, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнаний Пархоменко О. Ф., що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 20.12.2011 у справі № 3-10593/11 (а.с. 12) та довідкою Державної автомобільної інспекції № 52/13543 від 15.12.2011 від 15.12.2011 (а.с. 16).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з витягом з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 78), станом на 08.12.2011 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність Гришанова Є. О. як власника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем згідно полісу № АА/0022702. Зазначений факт також підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного полісу №АА/0022702 (а.с. 113).

Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону (в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування) виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону (в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 15 Закону в редакції на дату укладення Полісу №АА/0022702 встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу) (п. 15.1);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу) (п. 15.2);

- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу) (п. 15.3).

Зі змісту Полісу №АА/0022702 слідує, що він відноситься до договорів І типу, тобто за ним застраховано відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Автомобіля 1 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Пархоменко О. Ф. керував Автомобілем 1 не на законних підставах, з огляду на що відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності власника Автомобіля 1 - Гришанова Є. О. є особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону у межах, передбачених Полісом №АА/0022702.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що, виходячи з приписів статей 33, 34 ГПК України саме він мав надати докази на підтвердження того, що під час скоєння ДТП водій Пархоменко О. Ф. протиправно заволодів Автомобілем 1 Гришанова Є. О., чого ним зроблено не було.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності водія Автомобіля 1 - Гришанова Є. О. є особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону у межах, передбачених полісом № АА/0022702.

За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Зі змісту Полісу № АА/0022702 слідує, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн., а франшиза - 500 грн., з огляду на що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу 19 737,77 грн. (20 237,77-500).

З метою отримання від відповідача спірного страхового відшкодування, позивач звернувся до відповідача з заявою № 09-06-06/19591 від 07.08.2012 (а.с. 11), в якій просив виплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 20 257,77 грн. за вказаними в заяві реквізитами. На доказ направлення вказаної заяви до матеріалів справи долучено копію рекомендованого повідомлення з відміткою відповідача про отримання кореспонденції 13.08.2012 (а.с. 11 зворот).

Відповідач на вказану заяву не відповів, спірне страхове відшкодування не перерахував, після чого позивач звернувся до суду з цим позовом.

За таких обставин та враховуючи той факт, що позивач звернувся до суду за стягненням з відповідача суми, що на 20 грн. більше за визначену страховими актами суму ( 20 257,77 грн. замість 20 237,77 грн.) на що суд першої інстанції, в повному обсязі задовольняючи позов, уваги не звернув, позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується страхове відшкодування в сумі 19 737,77 грн. (20 237,77-500) Рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Заперечуючи проти задоволених позовних вимог, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру збитків, завданих Автомобілю, оскільки, в порушення ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», позивачем не було проведено оцінку майна, яка є обов'язковою для визначення збитків або розміру відшкодування.

Колегія суддів вважає помилковою зазначену позицію відповідача, з огляду на наступні обставини.

Як досліджено судом, позивачем на підтвердження розміру виплаченого страхового відшкодування до матеріалів справи залучені, зокрема, страхові акти та дослідження, згідно з якими позивач визначив розмір страхового відшкодування для виплати потерпілій особі, що відповідає приписам ст. 25 Закону України «Про страхування».

Виходячи з обставин справи та враховуючи той факт, що, сплативши страхове відшкодування на підставі Договору 1, позивач набув прав особи, якій завдано збитків внаслідок дії особи, цивільно-правову відповідальність якої застраховано у відповідача, саме останній у спірних правовідносинах є страховиком.

Відповідно до приписів п.22.1. статті 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 34 Закону встановлено, що:

- страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.1);

- якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (п. 34.2).

Отже, в силу приписів Закону, саме відповідач як страховик має вчиняти дії, пов'язані із визначенням розміру збитків.

Позивач, визначаючи розмір страхового відшкодування своєму Страхувальнику, виходив з умов укладеного з ним Договору та вимог Закону України «Про страхування».

Водночас у спірних правовідносинах з відповідачем позивач виступає як потерпіла особа, і зі змісту Закону не слідує, що він для визначення розміру страхового відшкодування повинен був здійснювати обов'язки, покладені Законом на відповідача як страховика.

Будь-яких дій, спрямованих на перевірку правильності визначення розміру відшкодування, яке заявлено позивачем до стягнення, які відповідач як страховик у відносинах з позивачем зобов'язаний здійснити в порядку ст. 34 Закону, відповідач не здійснив. Будь-яких процесуальних дій на встановлення вказаних обставин, на що він мав право, враховуючи обставини справи, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції також не вчинив.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України в постановах № 5011-37/12077-2012 від 13.03.2013, №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013, № 5011-53/8349-2012 від 29.01.2013, 5011-37/5786-2012 від 04.12.2012, №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).

Відповідачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти майнових вимог позивача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що той факт, що водій, винний в ДТП, не повідомив про цей випадок відповідача, не впливає на правовідносини сторін у цьому спорі, проте, відповідач в такому випадку не позбавлений права звернутися до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, з регресним позовом в порядку ст. 38 Закону.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у справі № 5011-6/17374-2012 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 19 737,77 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» задоволенню не підлягає, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у справі № 5011-6/17374-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у справі № 5011-6/17374-2012 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у справі № 5011-6/17374-2012 в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, ідентифікаційний код 32638319) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) страхове відшкодування в сумі 19 737 (дев'ятнадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 84 коп.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ.»

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-6/17374-2012.

Повний текст постанови складено: 01.07.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Пашкіна С.А.

Сітайло Л.Г.