Постанова № 32072545, 13.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа№ 5011-19/12770-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Становова Ю.В. - довіреність ЦХП-20/6099 від

20.12.2012р.

від відповідача: Никипорець І.Ф. - довіреність № 73-ЮИ від 13.01.2012р.

від третьої особи-1: не з'явилися,

від третьої особи-2: не з'явилися,

від третьої особи-3: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2012 року

у справі № 5011-19/12770-2012 (суддя Шаптала Є.Ю.)

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач",

до Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-

Західна залізниця",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. ЗАТ „ТД „Укртатнафта",

2. ТОВ „Ітек Транс",

3. ТОВ „УкрРосТрансОйл",

про стягнення 91 461,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 91 461,14 грн. заборгованості за належне виконання зобов'язань за Договором № ЦХП-40210 від 30.12.2009 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2012 року (повний текст рішення підписано 26.12.2012 року) в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2012 року та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

ДТГО „Південно-Західна залізниця" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2012 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року для розгляду справи № 5011-19/12770-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Руденко М.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін та третіх осіб.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 року розгляд справи відкладено на 14.03.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників третіх осіб.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року розгляд справи відкладено на 04.04.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників третьої особи-1 та третьої особи-3.

Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці здійснено заміну складу колегії суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Мальченко А.О. апеляційну скаргу ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року розгляд справи відкладено на 16.05.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників третіх осіб.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року розгляд справи було відкладено на 30.05.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників третіх осіб.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року розгляд справи було відкладено на 13.06.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників третіх осіб.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення апеляційного суду від представника відповідача надійшли додаткові документи, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представники третіх осіб в судове засідання 13.06.2013 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" задовольнити з підстав викладених вище.

Представник відповідача проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 13.06.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" слід задовольнити частково, а рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2012 року - скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.12.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) по справі укладено договір № ЦХП-40210 (далі - договір), згідно з яким позивач зобов'язався поставити відповідачу нафтопродукти (товар) за найменуванням, кількістю та ціною вказаними в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору, а останній - прийняти та протягом 2 днів із дати отримання від позивача рахунку-фактури, податкової накладної та сповіщення „авізо" розрахуватися за поставлений товар шляхом акцепту сповіщення.

Відповідно до п. 6.4 договору розрахунок за товар здійснюється відповідно наказу Укрзалізниці „Про затвердження порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між „ДП Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи" № 329-Ц3 від 30 квітня 2004 року, яким передбачено оплату за фактично отриману продукцію, кількість та якість якої відповідає специфікації.

Згідно із п. 1.2 вказаного наказу, позивач виписує авізо (повідомлення) у 6 екземплярах і надсилає їх безпосередньо структурному підрозділу залізниці - вантажоодержувачу. Повідомлення (авізо) - офіційне сповіщення , що надсилається одним підприємством (підрозділом) іншому, про зміни стану взаєморозрахунків, пов'язаних з наданням послуг, відвантаженням товарно-матеріальних цінностей, розподілом доходів від перевезень та іншими господарськими операціями.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що при письмовій домовленості між ними можливі інші форми розрахунків за товар.

Строк дії договору відповідно до умов п. 11.4 договору встановлений в частині поставки товару з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2014 року, а в частині оплати - до повного її виконання.

Умови договору № ЦХП-40210 від 30.12.2009 року свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постачальник на виконання умов договору, у відповідності до Специфікацій: № 3 (термін постачання: з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року), № 6 (термін постачання: з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року), № 4 (термін постачання: з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року), № 6 (термін постачання: з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року), № 7 (термін постачання: з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року), поставив покупцю дизельне паливо Л-0,2-62.

У відповідності до розділу 6 договору позивач за поставлений товар виставив відповідачу рахунки-фактури та авізо (повідомлення): від 08.03.2010 року № ТОП10-320 (авізо № 1673) на суму 1 446 893,63 грн., від 15.06.2010 року № ТОП10-935 (авізо № 5716) на суму 1 605 962,18 грн., від 08.04.2011 року № ТОП11-556 (авізо № 2456) на суму 2 608 938,88 грн., від 25.06.2011 року № ТОП11-1181 (авізо № 6290) на суму 2 578 405,98 грн., від 28.07.2011 року № ТОП11-1363 (авізо № 8003) на суму 3 190 529,20 грн., на загальну суму 11 430 729,87 грн.

В свою чергу, відповідач за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 11 339 268,73 грн., а відтак несплаченою залишилась сума 91 461,14 грн.

При цьому, як стверджує відповідач, під час приймання товару ним було виявлено недостачу поставленого йому позивачем дизельного палива в цистернах: № 74755323, № 79549309, № 73078677 та № 74737719, які прибули на адресу одержувача в справному технічному стані з непошкодженими пломбами, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі № ПЗЗ11-212 від 25.06.2011 року, № ПЗЗ10-56 від 08.03.2010 року та № ПЗЗ10-144 від 15.06.2010 року, які підписані з боку відповідача з зауваженнями щодо кількості.

Відповідно до п. 4.2 договору прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній або автоцистерні здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за № 805/15496 (далі - Інструкція) із складанням „Акту приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою № 5-НП (Додаток № 1).

За приписами п. 5.2.8 Інструкції, у разі встановлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника, яка після списання природних втрат перевищує граничнодопустиме відхилення між результатами вимірювання маси нафти та нафтопродуктів вантажовідправником і вантажоодержувачем (якщо це обумовлено умовами договору), матеріально відповідальна особа припиняє їх приймання і негайно повідомляє про це керівника свого підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа має забезпечити зберігання кількості одержаної нафти або нафтопродуктів, а також ужити заходів, що унеможливлюють погіршення їх якості. Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, якщо інше не передбачено умовами договору.

Відповідачем у відповідності до п. 5.2.8 Інструкції було призупинено приймання нафтопродуктів та викликано представників вантажовідправників телеграмами № 5612 від 10.03.2010 року, № 1/501 від 19.06.2011 року, № 8858 від 27.06.2011 року та № 212 від 30.07.2011 року, надсилання яких підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками Укрпошти.

Згідно із п. 5.2.10 Інструкції представник вантажовідправника, який перебуває з одержувачем у різних населених пунктах, зобов'язаний прибути не пізніше триденного строку після отримання повідомлення і у добовий строк після отримання повідомлення вантажовідправник зобов'язаний повідомити вантажоодержувача про виїзд представника.

Проте, представники вантажовідправників для участі у прийманні дизельного палива не прибули та не повідомили відповідача про неможливість прибуття.

Відповідно до 5.2.11 Інструкції у разі відсутності в добовий строк повідомлення про виїзд представника вантажовідправника приймання нафти або нафтопродуктів відбувається за участю представника незалежної експертної організації, що обумовлено у відповідному договорі. У разі, якщо у відповідному договорі не було обумовлено незалежної експертної організації, приймання нафти та нафтопродуктів здійснюється самостійно.

Враховуючи, що з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено укладення між сторонами відповідного договору щодо участі представника незалежної експертної організації, то відповідачем приймання нафтопродуктів здійснювалось самостійно.

В підтвердження факту нестачі дизельного палива відповідачем надані документи, відповідно до яких нестача виявлена:

- у цистерні № 73078677, яка прибула на станцію Дарниця Південно-Західної залізниці за залізничною накладною № 44781711 - нестача склала 550 кг, про що складено акт про приймання нафтопродуктів за кількістю № 5 від 10.03.2010 року та № 5а від 13.03.2010 року;

- у цистерні № 74737719, яка прибула на станцію Шепетівка Південно-Західної залізниці за залізничною накладною № 44919335 - нестача склала 775 кг, про що складено акт про приймання нафтопродуктів за кількістю № 15 від 19.06.2010 року;

- у цистерні № 74755323, яка прибула на станцію Ворожба Південно-Західної залізниці за залізничною накладною № 33440967 - нестача склала 662 кг, про що складено акт про приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю № 16 від 27.06.2011 року та № 16а від 30.06.2011 року;

- у цистерні № 79549309, яка прибула на станцію Гречани Південно-Західної залізниці за залізничною накладною № 33730227 - нестача склала 5 403 кг, про що складено акт про приймання нафтопродуктів за кількістю № 99 від 30.07.2011 року та № 99/1 від 03.08.2011 року.

У зв'язку з наведеним відповідачем було направлено позивачу претензії з нестачі дизельного палива № НЮ-16-307/10п від 01.07.2010 року на суму 3 738,78 грн., № НЮ-16-368/10п від 25.08.2010 року на суму 5 551,21 грн., № НЮ-16-398/11п від 02.12.2011 року на суму 7 168,90 грн., НЮ-16-399/11п від 02.12.2011 року на суму 59 463,36 грн., а всього на загальну суму 75 922,25 грн.

За таких обставин відповідачем відповідно до умов договору та приписів Інструкції належним чином зафіксовано факт нестачі поставленого позивачем товару за договором на загальну суму 75 922,25 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем в порушення умов договору було недопоставлено відповідачу товар на загальну суму 75 922,25 грн., а відтак в задоволені позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 75 922,25 грн. слід відмовити.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що покупець не виконав свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 15 538,89 грн. (91 461,14 грн. - сума несплачених коштів за поставлений товар мінус 75 922,25 грн. - сума недопоставленого товару).

За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару не надав, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15 538,89 грн. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, місцевий господарський суду відмовляючи в задоволені позову повністю, неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права та прийняв невірне рішення, що є підставою для його скасування на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відповідачем оформлення нестачі поставленого товару було здійснено з порушенням Інструкції.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали, що підтверджують оформлення належним чином у відповідності до умов договору та приписів Інструкції нестачі поставленого позивачем товару на суму 75 922,25 грн.

Натомість позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2012 року слід скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 310,78 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги позивача, судовий збір за її подання в розмірі 155,39 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" у справі № 5011-19/12770-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2012 року у справі № 5011-19/12770-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України „Укрзалізничпостач" (03049, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 15 538,89 грн. заборгованості, 310,78 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 155,39 грн. грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 5011-19/12770-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 18.06.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Мальченко А.О.