Постанова № 32071317, 19.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року письмове провадження № 826/6281/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовомПриватного акціонерного товариства «ГЕО ПРОСТІР ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001792230, № 0001802230 від 08.04.2013 р.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.04.2013 р. №№ 0001792230, 0001802230.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.06.2013 р. в судовому засіданні сторонами заявлені клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Позивач є правонаступником Приватного акціонерного товариства «ЦЕНТР ОБРОБКИ ДАНИХ НАДРА».

Відповідачем з 18.02.2013 р. по 18.03.2013 р. проведена планова виїзна перевірка ПрАТ «ЦЕНТР ОБРОБКИ ДАНИХ НАДРА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р.

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 року встановлено його заниження в загальній сумі 500000,00 грн. за І кв. 2012 року.

За результатами перевірки встановлено, що в порушення п.137.4. ст.137 Податкового кодексу України позивачем у складі валового доходу не задекларовано безповоротну фінансову допомогу в розмірі 500000,00 грн. по операціям з векселями від ЗАТ «Укрнафтогазгеофізика».

Так, згідно умов угоди про зміну терміну сплати за векселем №03559997 від 12.03.2007 р., позивач та ЗАТ «Укрнафтогеофізика» керуючись ст.13 Закону України «Про обіг векселів в Україні» домовились продовжити термін сплати за векселем до 12.03.2012 р. номінальною вартістю 500000,00 грн. та внести зміни до тексту простого векселя АА №0355997 складеного 12.03.2007 р. Виходячи з умов зазначеної угоди, датою погашення векселя визначено 12.03.2012 р.

В ході проведення перевірки встановлено, що станом на дату складання акту заборгованість за векселем - АА №0355997 перед векселедержателем ЗАТ «Укрнафтогеофізика» згідно умов угоди та внесених змін до векселя не погашено векселедавцем-позивачем.

Враховуючи зазначене, відповідачем зроблено висновок, що виходячи з умов угоди про зміну терміну сплати векселя АА №0355997 та норм пп.135.5.4. п.135.5. ст.135 Податкового кодексу України позивачем отримано безповоротну фінансову допомогу від ЗАТ «Укрнафтогеофізика» в розмірі 500000,00 грн. номінальної вартості векселя, яка в порушення п.137.4. ст.137 Податкового кодексу України, не включена позивачем до валового доходу за І квартал 2012 року.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. встановлено їх завищення всього у розмірі 3589634,00 грн., у тому числі: за II кв. 2011 року в сумі 231999,00 грн.; за ІV кв. 2011 року в сумі 3357635,00 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп.138.1.1. п.138.1., п.138.2. ст.138, пп.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, до складу валових витрат за ІV кв. 2011 року позивачем віднесено витрати в загальній сумі 3357635,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія Рідне Місто»; до складу валових витрат за ІІ кв. 2011 року позивачем віднесено витрати в загальній сумі 1513,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ЕКТ-Сервіс»; до складу валових витрат за ІІ кв. 2011 року позивачем віднесено витрати в загальній сумі 230486,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ДСВ Україна». Зазначене призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму 930616,00 грн., a саме: ІІ кв. 2011 року в сумі 53360,00 грн.; ІV кв. 2011 року в сумі 772256,00 грн.; І кв. 2012 року в сумі 105000,00 грн.

Також, в порушення п.185.1. ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ: по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія Рідне Місто» - 671527,00 грн.; по взаємовідносинам з ТОВ «ЕКТ-Сервіс» - 303,00 грн.; по взаємовідносинам з ТОВ «ДСВ Україна» - 6354,00 грн.

Таким чином, в ході перевірки, відповідачем встановлено, що за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. позивач мав договірні відносини з контрагентами - ТОВ «Будівельна компанія Рідне Місто», ТОВ «ЕКТ-Сервіс» та ТОВ «ДСВ Україна», які мали вплив на формування показників валових витрат та податкового кредиту позивача.

На підтвердження виконання договірних взаємовідносин позивача з контрагентами, включення позивачем витрат на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (роботи, послуги), контрагентами були виписані позивачу первинні документи, зокрема, податкові накладні, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на податковий кредит та віднесення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

В той же час, в ході перевірки відповідачу від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшов акт від 17.05.2012 p. № 1341/22-09/34729816 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Будівельна компанія Рідне Місто», згідно висновків якого неможливо підтвердити взаємовідносини між позивачем та зазначеним контрагентом.

Також, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність у ТОВ «Будівельна компанія Рідне Місто» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідач давши оцінку викладеному, дійшов висновку про те, що витрати позивача по операціям з ТОВ «Будівельна компанія Рідне Місто», не можуть бути включені позивачем до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачу від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшов акт від 26.01.2012 р. № 243/23-2/37139302 про не можливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕКТ-Сервіс», згідно висновків якого неможливо підтвердити взаємовідносини між позивачем та зазначеним контрагентом.

Також, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність у ТОВ «ЕКТ-Сервіс» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідач давши оцінку викладеному, дійшов висновку про те, що витрати позивача по операціям з ТОВ «ЕКТ-Сервіс», не можуть бути включені позивачем до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту.

Відповідачем, також було зроблено висновок про те, що позивачем не доведено факту підтвердження витрат, відображених в податковому обліку в розмірі 230486,0 грн. по отриманим товарам та послугам, їх вантажного перевезення, від ТОВ «ДСВ Україна» (не надані товарно-транспортні накладні), тобто не доведено факт пов'язання понесених витрат з веденням господарської діяльності підприємства та не є підставою для відображення позивачем відповідних витрат в бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення п.198.2 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 54450,00 грн., в результаті відображення несвоєчасно отриманих податкових накладних за попередні періоди, а саме: за квітень 2011 року 410,00 грн., за липень 2011 року 57,00 грн., за вересень 2011 року 22,00 грн., за березень 2012 року 175,00 грн., за травень 2012 року 34189,00 грн., за серпень 2012 року 220,00 грн., за жовтень 2012 року 1714,00 грн., за грудень 2012 року 17663,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 25.03.2013 р. № 193-22-30-14288967, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення ПрАТ «ЦЕНТР ОБРОБКИ ДАНИХ НАДРА» норм Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 930616,00 грн., у тому числі: ІІ кв. 2011 року в сумі 53360,00 грн.; ІV кв. 2011 року в сумі 772256,00 грн.; І кв. 2012 року в сумі 105000,00 грн.; та занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму всього в сумі 732634,00 грн., в тому числі: за квітень 2011 року на суму 4624,00 грн.; за травень 2011 року на суму 2140,00 грн.; за червень 2011 року на суму 303,00 грн.; за липень 2011 року на суму 57,00 грн.; за вересень 2011 року на суму 22,00 грн.; за жовтень 2011 року на суму 671527,00 грн.; за березень 2012 року на суму 175,00 грн.; за травень 2012 року на суму 34189,00 грн.; за серпень 2012 року на суму 220,00 грн..; за жовтень 2012 року на суму 1714,00 грн.; за грудень 2012 року на суму 17663,00 грн.

На підставі акта перевірки від 25.03.2013 р. № 193-22-30-14288967, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 08.04.2013 р. № 001792230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 930616,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26251,00 грн.; від 08.04.2013 р. № 001802230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 732634,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 181393,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Кодексу).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Під час огляду та дослідження копій первинних документів (договорів, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)), поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами - ТОВ «ЕКТ-Сервіс», ТОВ «ДСВ Україна», судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

В ході судового розгляду, судом також встановлено, що документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Будівельна компанія Рідне Місто» були вилучені правоохоронними органами на підставі протоколу виїмки старшого оперуповноваженого ГВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.09.2012 р.

В той же час, не беручи до уваги викладені обставини та нехтуючи вимогами п.85.9. ст.85 Податкового кодексу України, відповідачем проведена перевірка взаємовідносин позивача з ТОВ «Будівельна компанія Рідне Місто» на підставі, зокрема, даних податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу та акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 17.05.2012 p. № 1341/22-09/34729816 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Будівельна компанія Рідне Місто», та зроблено висновок про не підтвердження документально витрати позивача по операціям з ТОВ «Будівельна компанія Рідне Місто», що суперечить законодавчим вимогам щодо належності та допустимості доказів, і не може бути прийнято судом до уваги.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Будівельна компанія Рідне Місто», ТОВ «ЕКТ-Сервіс» та ТОВ «ДСВ Україна» до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів перевірок контрагентів, використаних під час перевірки позивача, оскільки інформація, викладена в таких актах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем п.137.4. ст.137 Податкового кодексу України, а саме: у складі валового доходу не задекларовано безповоротну фінансову допомогу в розмірі 500000,00 грн. по операціям з векселями від ЗАТ «Укрнафтогазгеофізика», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.14.1.257. п.14.1. ст.14 Кодексу, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно пп.135.5.4. п.135.5 ст.135 Кодексу, до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються інші доходи, крім іншого, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до угоди про зміну терміну сплати за векселем АА № 0355997 від 12.03.2012 р., позивач та ПрАТ «ГЕОФІЗИЧНА КОМПАНІЯ НАДРА», що є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «Укрнафтогеофізика», домовились продовжити термін сплати за векселем до 12.03.2015 р. номінальною вартістю 500000,00 грн. та внести відповідні зміни до тексту простого векселя АА №0355997 складеного 12.03.2007 р. Виходячи з умов зазначеної угоди, датою погашення векселя визначено 12.03.2015 р.

Таким чином, як на даний час, так і на момент проведення відповідачем перевірки, тривають відносини позивача з ПрАТ «ГЕОФІЗИЧНА КОМПАНІЯ НАДРА» по векселю АА №0355997 складеного 12.03.2007 р., отже суд вважає помилковим віднесення відповідачем вартості векселя 500000,00 грн. до безповоротної фінансової допомоги, оскільки датою погашення векселя визначено 12.03.2015 р.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем п.198.2 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ суми 54450,00 грн., в результаті відображення несвоєчасно отриманих податкових накладних за попередні періоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем включені до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих із запізненням в межах зазначеного строку, що свідчить про відсутність з його боку порушень вимог Кодексу та правомірність включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.04.2013 р. № 0001792230 та № 0001802230.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «ГЕО ПРОСТІР ПЛЮС» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.04.2013 р. № 0001792230.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 08.04.2013 р. № 0001802230.

Судові витрати в сумі 2 294,00 грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства «ГЕО ПРОСТІР ПЛЮС» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій