Постанова № 32071285, 22.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2013 року 15:15 № 826/3671/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. за участі секретаря судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СЕА" Електронікс"до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2013 року № 0000262260 та № 0000272260.Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 14.01.2013 року № 0000272260 та № 0000272260.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем, згідно із пп.20.1.4. п.20.1, пп75.1.2 п. 75,1 ст. 75, п. 79,2 ст. 79 Податкового кодексу України була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з КП "Альянс" за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

Взаємовідносини позивача з КП "Альянс" ґрунтувалися договорі по виконанню робіт з апаратного налагодження та програмування терміналів виконавчих пунктів систем управління та контролю об'єктів міського освітлення, які були укладені у спрощений спосіб (шляхом обміну документами). На підтвердження виконання вищезазначеного договору сторонами було складено акти здачі-прийняття робіт.

На підтвердження позивачем витрат на оплату наданих контрагентом послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, контрагентом були виписані позивачу відповідні первинні документи - акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на податковий кредит, а також, включення до складу валових витрат підприємства відповідних витрат на оплату наданих контрагентами послуг.

Під час проведення перевірки податковим органом на його запит від ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС надійшов акт від 11.04.2012 р. № 36/22/32468182 про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.

Згідно зазначеного акту встановлено наступне: відповідно до постанови слідчого групи - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 р. винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, встановлено, що в ході досудового слідства порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), а саме КП "Альянс", з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 Кримінального кодексу України.

Крім того, відносно КП "Альянс" податковою службою до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про місцезнаходження за адресою реєстрації, свідоцтво платника податку на додану вартість КП "Альянс" анульовано 12.04.2012 р.

Враховуючи зазначене, на думку відповідача, фінансово-господарська діяльність КП "Альянс" фактично не здійснювалась, а наведені обставини свідчать про укладення договору з контрагентами без мети настання реальних наслідків лише з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту у інших суб'єктів підприємницької діяльності.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.09.2012 р. № 3144/22-621-32611674, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.139.1.1., п.139.1.9., п.139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 23 349,00 грн., в т.ч. по періодам: ІІІ кв. 2011 р. на суму 10 696,00 грн., ІІІ-ІV кв. 2011 р. на суму 23 349,00 грн.; п.198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 29 104,00 грн., а саме: за липень 2011 року 5 301,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 2 267,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 1 734,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 3 434,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 3 967,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 3 601,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 8 800,00 грн.

На підставі акту перевірки від 28.09.2012 р. № 3144/22-621-32611674, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: від 20.10.2012 р. № 0000682260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 23 349 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11 674,50 грн.; від 20.10.2012 р. № 0000692260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість розмірі 29104,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14 552,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст. 56 Податкового кодексу України, були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та ДПС України.

Рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 27.12.2012 р. № 9058/10/12-114 скарга була частково задоволена, а саме податкове-повідомлення рішення №0000682260 від 20.10.2012 р. було скасовано у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 11674,50 грн., в іншій частині залишено без змін, податкове повідомлення-рішення №0000692260 від 20.10.2012 р. було скасовано у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 7276, 00 грн., в іншій частині залишено без змін.

Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 11.03.2013 р. № 3924/6/10-215 оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача були залишні без змін, а скарга позивача - без задоволення.

За наслідками розгляду скарг ДПА у м. Києві та ДПА України відповідачем були прийняті та надіслані позивачу нові податкові повідомлення-рішення № 0000262260 від 14.01.2013 р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 23 349, 00 грн. за основним платежем та № 0000272260 від 14.01.2013 р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 29 104,00 грн. за основним платежем і 7276,00 грн. за штрафними санкціями, які не оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи - податкові накладні, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Водночас статтею 1 Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають юридичну силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4).

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що взаємовідносини позивача з КП "Альянс" ґрунтувалися на договорі по виконанню робіт з апаратного налагодження та програмування терміналів виконавчих пунктів систем управління та контролю об'єктів міського освітлення, який був укладений у спрощений спосіб (шляхом обміну документами) та є за своєю правовою природою договором підряду. На підтвердження виконання робіт між позивачем та контрагентом були підписані акти приймання виконаних робіт за липень 2011 року, за серпень 2011 року, за вересень 2011 року, за листопад 2011 року, за жовтень 2011 року, за грудень 2011 року,за лютий 2012 року. Підписання актів приймання виконаних робіт, на думку позивача, свідчить про укладення договору підряду у спрощеній формі і є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань. На підтвердження оплати по виконанню робіт з апаратного налагодження та програмування терміналів виконавчих пунктів систем управління та контролю об'єктів міського освітлення Позивачем надано : банківські виписки №2121 від 27.07.2011 на суму 31803,60 грн. (оплата за апаратно-програмну настройку термінала згідно рахунку №2141 від 25.07.2011 у т.ч. ПДВ 5300,60 грн.), №2461 від 31.08.2011 на суму 13603,20 грн. (оплата за апаратно-програмну настройку термінала згідно рахунку №2376 від 26.08.2011 у т.ч. ПДВ 2267,20 грн.), №2789 від 27.09.2011 на суму 10401,60 грн. (оплата за апаратно-програмну настройку термінала згідно рахунку №2694 від 27.09.2011 в т.ч. ПДВ 1733,60 грн.), №3142 від 28.10.2011 на суму 20604,00 грн. (оплата за апаратно-програмну настройку згідно рахунку №3086 від 27.10.2011 у т.ч. ПДВ 3434,00 грн.), №3461 від 29.11.2011 на суму 23803,20 грн. (оплата за апаратно-програмну настройку блоків згідно рахунку №3387 від 25.11.2011 в т.ч. ПДВ 3967,20 грн.), №3865 від 27.12.2011 на суму 21606,00 грн. (оплата за апаратно-програмну настройку блоків згідно рахунку №3752 від 26.12.2011 в т.ч. ПДВ 3601,00 грн.), №578від 28.02.2012 на суму 52797,60 грн. (оплата за апаратно-програмну настройку згідно рахунку №222 від 24.02.2012 у т.ч. ПДВ 8799,60 грн.).

У той же час рахунки, згідно яких здійснювалася оплата за виконані підрядні роботи суду не надавалися, а посилання на акти виконаних робіт в банківських виписках відсутні.

В судовому засіданні, при огляді наявних в матеріалах справи первинних документів по взаємовідносинах позивача з контрагентом - КП «Альянс», судом було встановлено, що у податкових накладних №268 від 31.08.2011, №263 від 28.10.2011, №242 від 29.11.2011, №224 від 27.12.2011, №244 від 28.02.2012 у реквізитах як вид цивільно-правового договору зазначено договір купівлі-продажу, рахунок. Не вказано ні номеру договору, ні дати. В той час як було зазначено вище, договір був укладений у спрощеній формі по виконанню підрядних робіт з апаратного налагодження та програмування терміналів виконавчих пунктів систем управління та контролю об'єктів міського освітлення.

Так, суд встановив, що видаткові накладні, виписані позивачем не містять реквізитів посад та ініціалів посадової особи, яка їх підписувала; акти приймання виконаних будівельних робіт не містять реквізитів посад та ініціалів посадових осіб, які їх підписували, дати.

Враховуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати належними доказами документи видані контрагентом - КП «Альянс» та представлені позивачем. Ці документи не можуть також надати йому право на включення витрат понесених за договором до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту у порядку, визначному Податковим кодексом України.

При прийнятті рішення суд враховує позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. в якому, зокрема, зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою з'ясування фактичних обставин здійснення господарських операцій за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та витрати з податку на прибуток, судом з'ясовувалися обставини та порядок виконання робіт з апаратного налагодження та програмування терміналів виконавчих пунктів систем управління та контролю об'єктів міського освітлення. Зокрема, судом встановлено, що вищезазначені термінали розташовані на території позивача. Роботи з апаратного налагодження та програмування вищезазначених терміналів, враховуючи їх характер, потребують надання робітникам підрядника, які мають відповідну кваліфікацію для здійснення таких робіт, безпосереднього доступу до самих терміналів, а виходячи з цього відповідно й надання та оформлення доступу до відповідних матеріальних цінностей, надання працівникам підрядника конкретних робочих місць, які розташовані на території позивача, проведення ознайомлення робітників підрядника з правилами техніки безпеки на відповідних робочих місцях, на яких останні могли б виконувати роботи з налагодження терміналів.

З метою з'ясування цих обставин суд запитував пояснення представників підприємства, допитав свідка - ОСОБА_2

З наданих позивачем доказів, наявних у справі документів не вбачається реальності виконання визначених у актах робіт з апаратного налагодження та програмування терміналів виконавчих пунктів систем управління та контролю об'єктів міського освітлення. Зокрема, не надано документів, на підтвердження реального виконання договірних зобов'язань, документів щодо допуску та перебування працівників контрагента - КП "Альянс" на території позивача, проведення ними робіт з апаратного налагодження та програмування терміналів виконавчих пунктів систем управління та контролю об'єктів міського освітлення, відомостей, щодо наявності трудових ресурсів у КП "Альянс" для надання відповідних послуг, кваліфікації працівників КП "Альянс", можливості здійснення ними вищезазначених видів робіт, виконання зазначених робіт у відповідні строки.

Таким чином, суд системно проаналізувавши викладене, погоджується з доводами відповідача про те, що зазначені господарські операції фактично не здійснювалися, а первинні документи були складені з метою штучного формування податкового кредиту.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, належним чином не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

Всі встановлені у справі обставини, що мали значення для правильного її вирішення встановлювалися судом.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА" Електронікс" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій