Рішення № 32070563, 19.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 914/970/13-г 19.06.13

За позовомПриватного підприємства «Торгівельна фірма «Герміона»доПублічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Львівського відділення з видобутку нафти, газу і газового конденсату Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування»простягнення 206 817,77 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:Подоляк О.Р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торгівельна фірма «Герміона» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Львівського відділення з видобутку нафти, газу і газового конденсату Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» (надалі - «Товариство») про стягнення 328 947,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №ЛВ-4/11-12 від 06.01.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 322 434,50 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 559,36 грн. та 3% річних у розмірі 5 953,91 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.03.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.03.2013 р. справу №914/970/13-г передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №914/970/13-г передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи призначено на 24.04.2013 р.

В судовому засіданні 24.04.2013 р. судом оголошувалась перерва до 03.06.2013 р.

27.05.2013 р. від представника позивача надійшли уточнення до позовної заяви, в яких позивач просив суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 200 304,50 грн., пеню у розмірі 559,36 грн. та 3% річних у розмірі 5 953,91 грн.

29.05.2013 р. від представника позивача надійшло клопотання про включення до судових витрат вартості юридичних послуг у розмірі 4 000,00 грн. та витрат, сплачених за проїзд, у розмірі 402,86 грн.

03.06.2013 р. від представника позивача надійшло клопотання про включення до складу судових витрат також коштів у розмірі 817,02 грн. (543,04 грн. + 273,98 грн.), сплачених за проїзд представника на судове засідання.

В судовому засіданні 03.06.2013 р. судом оголошувалась перерва до 19.06.2013 р.

В судове засідання 19.06.2013 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника в розписці в повідомленні про перерву від 03.06.2013 р., а його пояснення були заслухані судом в попередніх судових засіданнях.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.01.2012 р. між Підприємством (постачальник) та Дочірньою компанією «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», правонаступником якого є Товариство, (покупець) було укладено договір поставки №ЛВ-4/11-12 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі товар, відповідно до специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 4.2 Договору ціна товару включає ПДВ і вказується в специфікаціях.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що покупець проводить оплату по факту поставки товару протягом 45 днів на підставі рахунку та акту прийому-передачі або накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікаціях.

На виконання умов Договору у період з 06.03.2013 р. по 28.08.2012 р. позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 379 629,20 грн., що підтверджується накладними, підписаними сторонами у вказаний період.

Відповідачем частково сплачена заборгованість за поставлений товар у розмірі 179 324,70 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 200 304,50 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (накладні за період з 06.03.2013 р. по 28.08.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 379 629,20 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.1 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар по факту поставки товару протягом 45 днів.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково сплачена заборгованість за поставлений товар на суму 179 324,70 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 200 304,50 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 200 304,50 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 559,36 грн. та 3% річних у розмірі 5 953,91 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 21.04.2012 р. по 25.02.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.8 Договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 559,36 грн. та 3% річних у розмірі 5 953,91 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 200 304,50 грн., пені у розмірі 559,36 грн. та 3% річних у розмірі 5 953,91 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на юридичні послуги у розмірі 4 000,00 грн. та витрат, сплачених за проїзд представника в судові засідання, у розмірі 1 219,88 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Із матеріалів справи вбачається, що 18.04.2013 р. між Підприємством (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Дудою Петром Володимировичем (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг №1/16-13, згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання замовнику юридичних послуг у вигляді представництва та захисту інтересів замовника у суді при розгляді справи за позовом ПП «Торгівельна фірма «Герміона» до ПАТ «Укргазвидобування» про стягнення суми основного боргу, пені, річних (справа №914/970/13-г).

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 14.07.2004 р. №01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

В той же час, виконавцем згідно умов зазначеного договору про надання юридичних послуг №1/16-13 від 18.04.2013 р. виступає Фізична особа-підприємець Дуда Петро Володимирович, в той час як положення ст. 44 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість віднесення до судових витрат послуг з оплати адвоката, а оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження існування у ФОП Дуди Петра Володимировича свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, суд не вбачає правових підстав для віднесення сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 4 000,00 грн. до судових витрат і покладення їх на відповідача.

Крім того, відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Із матеріалів справи (ухвала господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р.) не вбачається, що явка представників сторін визнавалася обов'язковою, а відтак з урахуванням приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України та п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у суду відсутні підстави для покладення на відповідача витрат у розмірі у розмірі 1 219,88 грн., пов'язаних з проїздом представника позивача на судові засідання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Герміона» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Львівського відділення з видобутку нафти, газу і газового конденсату Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Приватного підприємства «Торгівельна фірма «Герміона» (79015, м. Львів, вул. Скісна, 2, кв. 4; ідентифікаційний код 34368129) заборгованість у розмірі 200 304 (двісті тисяч триста чотири) грн. 50 коп., пеню у розмірі 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 5 953 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 91 коп. та судовий збір у розмірі 4 136 (чотири тисячі сто тридцять шість) грн. 36 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.06.2013 р.

Суддя В.П. Босий