Рішення № 32070483, 17.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.2013р. Справа № 905/2899/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Топаз", м. Донецьк

про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 1676820,19 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 16541,30 грн., 3% річних в сумі 11225,15 грн., пені в сумі 49443,56 грн., інфляційних в сумі 2498,34 грн.

за участю представників:

від позивача: Позняр С.В.. -за довір. від 22.01.2013 р. № 352-13 «Д»

від відповідача: Жуковін М.Г. - за довір. від 10.10.2012 р. № 101/835

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Топаз", м. Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 1676820,19 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 16541,30 грн., 3% річних в сумі 11225,15 грн., пені в сумі 49443,56 грн., інфляційних в сумі 2498,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 75 від 30.09.2009 р. з додатками та додатковими угодами до нього, акти прийняття-передавання товарної продукції за період березень 2012 р. - лютий

2013 р., рахунки за активну та реактивну електричну енергію за березень 2012 р. - лютий 2013 р., правовстановлюючі документи тощо.

Позивач у судових засіданнях підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечував проти розстрочення виконання рішення.

Відповідач надав суду пояснення, в яких зазначив про повну сплату заборгованості за активну та реактивну електроенергію за спірний період. Просив розстрочити виконання рішення в частині стягнення 3 % річних, пені та інфляційних нарахувань строком на 12 місяців.

Через канцелярію господарського суду Донецької області надав відзив на позовну заяву, в якому просив розстрочити виконання рішення в частині стягнення 3 % річних, пені та інфляційних нарахувань строком на 36 місяців

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України та п. 5.1. Правил передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

30.09.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Топаз» (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 75, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов'язані із набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» № 514 - VI від 17.09.2008 р. та зміною найменування з Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго». Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Відповідно до п. 9.5 Договору цей Договір набирає чинності із дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2009 р. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Таким чином, з пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний період Договір був чинним.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.2.2. Договору передбачений обов'язок постачальника з постачання електроенергії постачати споживачу електроенергію. Згідно п. 2.3.4 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатків № 5 «Порядок розрахунків» та 3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Облік електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами розділом 7 Договору та Додатком № 5 „Порядок розрахунків" до Договору.

Пунктом 10 Додатка 5 «Порядок розрахунків за електроенергію» передбачено, що оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Факт надання послуг з електропостачання в спірний період позивачем відповідачу підтверджено матеріалами справи, зокрема двостороннім актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за спірний період (за листопад 2012 р. - лютий 2013 р.).

Відповідно до п. 6.11. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

На виконання умов договору позивачем відповідачу були надані рахунки за активну та реактивну електроенергію за період березень 2012 р. - лютий 2013 р., які були отримані останнім, в підтвердження чого на рахунках № 11/75 за період березень 2012 р. - лютий 2013 р. мається підпис відповідача про отримання рахунку саме 02.04.2012 р., 03.05.2012 р., 01.06.2012 р., 03.07.2012 р., 01.08.2012 р., 03.09.2012 р., 02.10.2012 р., 01.11.2012 р., 04.12.2012 р., 03.01.2013 р., 01.02.2013 р.,04.03.2013 р. відповідно

Відповідач зобов'язання по оплаті електричної енергії за період березень 2012 р. - лютий 2013 р. на загальну суму 3382851,75 грн. виконав невчасно.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості активної та реактивної електроенергії в період березень 2012 р. - лютий 2013р. позивач звернувся до суду та просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Топаз", м. Донецьк заборгованість за активну електроенергію в сумі 1676820,19 грн., заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 16541,30 грн., 3% річних в сумі 11225,15 грн., пеню в сумі 49443,56 грн., інфляційні в сумі 2498,34 грн.

В ході розгляду спору судом з'ясовано, що відповідач після подачі позову до суду сплатив суму основного боргу за активну та реактивну електроенергію в сумі 1676820,19 грн. та 16541,30 грн. відповідно на користь позивача, що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 2588 від 24.05.2013 р., № 2589 від 24.05.2013 р., № 2763 від 10.06.2013 р.

Таким чином, предмет спору в частині вимог про стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 1676820,19 грн. та реактивну електроенергію в сумі 16541,30 грн. відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Сплата боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Таким чином, приписи даної норми права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми процентів річних та інфляційних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 7276,66 грн., інфляційні в сумі 2498,34 грн. за період 09.11.2011 р. - 15.03.2013 р.

Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

Сума 3% річних та інфляційних перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складають 7276,66 грн. та 2498,34 грн. відповідно.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору у випадку порушення Покупцем строку оплати товару, Покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент сплати пені, від суми, оплату від якої прострочено, за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 09.11.2012 р. по 15.03.2013 р. в сумі 36383,28 грн.

Сума пені перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складає 36383,28 грн. Тому суд задовольняє в повному обсязі вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 09.11.2012 р. по 15.03.2013 р. в сумі 36383,28 грн.

Крім того, судом встановлено, що позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та пеню за борг, який виник за березень-вересень 2012 р. у розмірі 3948,49 грн. - 3% річних та 13060,28 грн. пені на підставі рішення у справі

№ 5006/47/128/2012 від 22.01.2013 р. за період з 01.11.2012 р. по 05.12.2012 р.

Як вбачається, рішенням господарського суду Донецької області від 22.01.2013 р. по справі № 5006/47/128/2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», до Публічного акціонерного товариства "Топаз" про стягнення 3948,49 грн. - 3% річних та 13060,28 грн. пені, задоволено в повному обсязі.

Зазначене судове рішення набрало чинності 04.02.2013 р.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факти, встановлені рішеннями господарського суду у справі

№ 5006/47/128/2012 від 22.01.2013 р. мають преюдиціальне значення при вирішенні справи № 905/2899/13.

Рішенням господарського суду у справі № 5006/47/128/2012 від 22.01.2013 р. також зазначено, що стягнено 3 % річних за період з 10.04.2012 р. по 31.10.2012 р. у розмірі 14582,38 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період березень-вересень 2012 року, пеню за період з 10.04.2012 р. по

31.10.2012 р. у розмірі 69964,52 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період березень-вересень 2012 р.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника вії відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання й відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Такої позиції дотримується також і Вищий господарський суд України (постанова від 25.10.2010р. у справі № 20/242).

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку, що оскільки відповідач остаточно сплатив борг, який виник за березень-вересень 2012 р. лише 05.12.2012 р. - то позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" до Публічного акціонерного товариства "Топаз" про стягнення пені в сумі 13060,28 грн., 3 % річних в сумі 3948,49 грн., є обгрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій та пені, що підлягає стягненню з відповідача становить: 3% річних в сумі 11225,15 грн., пеня в сумі 49443,56 грн., інфляційні в сумі 2498,34 грн. за період з 01.11.2012 р. по 15.03.2013 р.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не спростував належними доказами обґрунтованості позовних вимог позивача, тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" підлягають частковому задоволенню.

При розгляді заяви про розстрочення виконання рішення, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для розстрочки чи відстрочки виконання рішення повинні бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За змістом зазначеної норми процесуального права розстрочка виконання судового рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Заява про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України і до неї повинні бути додані документі, що підтверджують викладені у заяві обставини.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Відповідач не підтвердив належними доказами винятковість випадку виникнення спірної заборгованості.

Враховуючи викладене, недоведеність та необґрунтованість заяви, недостатність документів, підтверджуючих ускладнення чи неможливість виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що клопотання про розстрочку виконання рішення від 16.05.2013 р. та 13.06.2013 р. по справі № 908/2899/13 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 67, 179, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997 р., Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»,

м. Горлівка до Публічного акціонерного товариства "Топаз", м. Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 1676820,19 грн., заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 16541,30 грн., 3% річних в сумі 11225,15 грн., пені в сумі 49443,56 грн., інфляційних в сумі 2498,34 грн. задовольнити частково.

Провадження по справі щодо стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 1676820,19 грн. та заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 16541,30 грн. припинити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Топаз" (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, 1-А, ЄДРПОУ 14310371) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11 ЄДРПОУ 00131268) 3% річних в сумі 11225,15 грн., пеню в сумі 49443,56 грн., інфляційні в сумі 2498,34 грн., судовий збір в сумі 35130,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 21.06.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова