Рішення № 32070456, 19.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.06.2013р. Справа № 905/3253/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас",

м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Центренерго", м. Київ

про стягнення збитків в сумі 2786,96 грн.

за участю представників:

від позивача: Загнітко Я.А. - за довір. від 28.12.2012 р. № 28-12/50-Д

від відповідача: не з'явився

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариство "Центренерго": не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство "Вугілля України", м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас", м. Донецьк про стягнення збитків в сумі 2786,96 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.05.2013 р. на підставі ст. 27 господарського процесуального кодексу України було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Центренерго".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір від 01.02.2010 р. № 12-10/1-ЕН з додатком від 29.10.2010 р. № 11/10-2, рішення господарського суду м. Києва від 04.04.2011 р. по справі № 55/4, заяву від 07.09.2011 р. № 2145/10, рахунок-фактуру від 27.10.2010 р. № ВУ-СФ-0004238, залізничні накладні №№ 52427151, 52427154, 52427153, акти загальної форми від 15.07.2010 р. № 18253, від 15.07.2010 р. № 260а, від 15.07.2010 р. № 257а, від 15.07.2010 р. № 258а, накопичувальні картки № 03081203 від 03.08.2010 р., № 03081204 від 03.08.2010 р., № 03081205 від 03.08.2010 р., № 03081206 від 03.08.2010 р., перелік № 0408 від 04.08.2010 р., претензію від 27.10.2010 р. № 2899/10, правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і не надання ним певних документів у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Центренерго" до жодного з судових засідань не з'явилась, про неявку суд не повідомила, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

01 лютого 2010 року між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбас» (постачальник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас», укладено договір поставки вугілля № 12/10/1-ЕН (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі, покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за Договором, знаходиться у його власності (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, вказаних в Додатках до Договору.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Договору сторони встановили, що постачальник зобов'язаний поставити покупцеві на умовах цього Договору вугілля в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, погодженими сторонами.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 Договору сторони встановили, що постачальник зобов'язаний здійснювати завантаження вугілля однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться залізницею.

Кількість, якість і асортимент вугілля, визначені сторонами в розділі 4 Договору.

Згідно пункту 4.2 Договору, вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються у додатках до договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що на взаємовідносини сторін по відвантаженню, постачанню, прийманню вугілля, у випадках, якщо інше прямо не передбачено договором, розповсюджуються вимоги, зокрема, вимоги Статуту залізниць України та нормативні акти, що видаються відповідно до Статуту.

Відповідно до п. 5.2 Договору маса вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у перевізних документах, за якими вугілля надійшло до станції призначення, та результатів приймання вантажоотримувича.

Сторони в пункті 9.2 Договору встановили, що додаткові угоди та додатки до Договору, підписані сторонами та скріплені їх печатками, мають юридичну силу та є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного його виконання сторонами.

Суд приходить до висновку, що у період здійснення спірної поставки сторони перебували у договірних відносинах, і вказаний договір був чинним.

01 лютого 2010 року між відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (покупець) правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Центренерго" та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН, відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

В силу положень договору (п. 3.2.4) постачальник має право доручити виконання зобов'язання по поставці вугілля за договором третій особі вугледобувному підприємству, особі яку сторони погодять у додатках до договору.

31.05.2010 року між Державним підприємством "Вугілля України" та відкритим акціонерним товариством "Шахтоуправління "Донбас" підписано додаток № 06/10-1 до Договору від 01.02.2010 р. № 12-10/1-ЕН, згідно якого сторони визначили, що постачальник (відповідач) зобов'язується відвантажити в період з 01.06.2010 р. по 30.06.2010 р. включно, а покупець (позивач) прийняти в червні-липні 2010 р. 8900 тон вугілля від ванатажовідправника - ВАТ "Шахтоуправління "Донбас", вантажоодержувачем якого є Трипільська ТЕС ВАТ "Центренерго" на загальну суму 6194400,00 гривень з ПДВ.

В свою чергу, 29.06.2010 року та 13.07.2010 року між Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) та відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" підписано додатки № 07/10-Т від 29.06.2010 р., 07/10-Т-1/3 від 13.07.2010 р. до договору поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 01 лютого 2010 року, в яких сторони вказаного договору визначили, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти в липні 2010 року вугілля на умовах наведених додатків, в тому числі вугілля від вугледобувного підприємства - ВАТ "Шахтоуправління "Донбас", яке є вантажовідправником вугілля, вантажоодержувачем якого є Трипільська ТЕС ВАТ "Центренерго".

Відтак, Договір та додаток до нього, підписано обома сторонами без розбіжностей та скріплено печатками підприємств, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними, та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

Відповідний договір, в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін у справі майново-господарських зобов'язань.

На виконання умов договору від 01.02.2010 р. № 12-10/1-ЕН у липні 2010 р. за залізничними накладними № № 52427454, 52427153, 52427151 у вагонах № 65949257, 64466584, 67895987, 63876353, 65694754, 67845461 вантажовідправником ВАТ "Шахтоуправління "Донбас" поставлено на адресу вантажоодержувача - Трипільська ТЕС ВАТ "Центренерго"" вантаж - вугілля.

В зазначених накладних в графі «Заяви та відмітки відправника» зазначено, що вантаж, який є власністю ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» передається у власність ДП «Вугілля України» за договором № 12-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. для ВАТ «Центренерго» відповідно до договору № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р.

Під час перевірки маси вантажу, при огляді вагонів № 65949257, 64466584, 67895987, 63876353, 65694754, 67845461 на залізничній станції «Нижньокринка», виявлено розбіжності між фактичною масою і зазначеною масою вантажу в залізничних накладних, у результаті чого працівниками станції «Нижньокринка» було складені акти загальної форми від 15.07.2010 р. № 18253, від 15.07.2010 р. № 260а, від 15.07.2010 р. № 257а, від 15.07.2010 р. № 258а, а вагони відчеплено для маневрування та переважування.

Підставою для відчеплення вагонів для переважування вагонів на вазі та в подальшому складання комерційних актів є акти загальної форми від 15.07.2010 р.

№ 18253, від 15.07.2010 р. № 260а, від 15.07.2010 р. № 257а, від 15.07.2010 р. № 258а, якими виявлено невідповідність фактичної маси вантажу відповідно до перевізних документів.

При зважування встановлено, що маса вантажу, зазначена в залізничних накладних не відповідає дійсній масі вантажу, встановленій при зважуванні, зокрема:

- у вагонах №№ 65949257, 64466584, 67895987 згідно накладної № 52427151, маса вантажу визначена відправником та становить нетто 69000 кг, 69000 кг та 71000 кг відповідно, а фактично виявилося нетто 67800 кг, 68100 кг, 70200, тобто нестача проти документа становить 2900 кг, про що свідчить комерційний акт № 055044/589 від 15.07.2010 р.

- у вагонах №№ 63876353, 65694754 згідно накладної № 52427154 маса вантажу визначена відправником становить нетто 84000 кг та 69000 кг відповідно, фактично виявилося нетто 82600 кг та 68100 кг, тобто нестача проти документа 1400 кг та 900 кг, про що свідчить комерційний акт № 055047/587 від 15.07.2010 р.

- у вагоні № 67845461 згідно накладної № 52427153, маса вантажу визначена відправником та становить нетто 69000 кг, фактично виявилося нетто 68100 кг, тобто нестача проти документа становить 900 кг, про що свідчить комерційний акт № 055047/592 від 15.07.2010 р.

Таким чином, відповідачем при відправленні вугільної продукції невірно зазначено масу вантажу в залізничних накладних №№ 52427161, 52427154, 52427153.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктами 1, 3 Правил складання актів встановлено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти, акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших випадків контролю, акти про пошкодження вагона або контейнера та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу. Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, які виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Як встановлено судом, ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго", як вантажоодержувач, звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення збитків через неналежне виконання Державним підприємством "Вугілля України" своїх договірних зобов'язань за договором поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 р.

Рішенням господарського суду міста Києва 04.04.2011 р. у справі № 55/4, яке набрало законної сили, позовні вимоги ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго" до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення збитків у розмірі 2448,96 грн., державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу у розмірі 236,00 грн. задоволено повністю.

Частина друга статті 35 ГПК України передбачає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Отже, факти, встановлені господарським судом міста Києва в межах справи

№ 55/4 мають преюдиціальне значення при розгляді справи № 905/3253/13.

При цьому, факт поставки вугілля у липні 2010 р., а саме за залізничними накладними № 52427454, 52427153, 52427151 у вагонах № 65949257, 64466584, 67895987, 63876353, 65694754, 67845461, в яких виявлено порушення вимог щодо правильності зазначення маси вантажу в залізничних накладних встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2011 р. у справі № 55/4, а отже, з огляду на приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не потребує повторного доказування при розгляді справи № 905/3253/13.

Предметом позову у даній справі становить вимога про відшкодування збитків у розмірі 2448,96 грн., завданих поставкою відповідачем вугілля з порушенням вимог щодо правильності зазначення маси вантажу в залізничних накладних, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 р. у справі № 55/4.

На виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2010 р. у справі

№ 55/4 позивачем 07.09.2011 р. оформлено заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог на суму 20227,22 грн. між Державним підприємством "Вугілля України" та відкритим акціонерним товариством "Центренерго".

Виконання позивачем рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 р. у справі № 55/4 на суму 2248,96 грн. підтверджується пунктом 4 наведеного акту.

Слід зазначити, що згідно з матеріальним правом України, зарахування є одним із способів припинення зобов'язань, який полягає в погашенні зустрічним однорідних вимог, строк виконання яких настав, або встановлений, або визначений моментом пред'явленням вимоги.

Стаття 202 ГК України вказує, що до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Відповідно, зарахування вважається вчиненим з дати підписання заяви однією стороною.

Частина перша статті 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина друга наведеної статті допускає можливість зарахування зустрічних вимог за заявою однієї із сторін.

В свою чергу, частина перша статті 202 ГК України закріплює, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

На підставі викладеного позивач звернувся з позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача збитків, заподіяних поставкою вугілля з порушенням вимог щодо правильності зазначення маси вантажу в залізничних накладних у розмірі 2448,96 грн., які складаються зі збитків, визначених в рішенні господарського суду міста Києва у справі № 55/4.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків. Вказана норма кореспондується зі статтею 16 ЦК України якою визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Частина перша статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, в силу статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В контексті статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо неналежного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною першою та другою статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування.

Збитками, у свою чергу, є втрати яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, яки особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до положень чинного законодавства, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті невиконання (неналежного виконання) умов договору або внаслідок завдання шкоди без договірних відносин (позадоговірна відповідальність).

Згідно положень статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Приписами статті 228 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, з аналізу означених правових норм випливає, що відшкодування збитків, як міра відповідальності за завдану шкоду, можлива виключно за умови наявності факту порушення господарського зобов'язання внаслідок неправомірних дій або бездіяльності боржника, які утворюють склад його вини.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. У разі заподіяння збитків потерпіла сторона повинна довести наявність таких збитків, їх розмір, протиправну поведінку боржника у справі, що призвела до їх виникнення, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Так, юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є закон, а фактичною- вчинення цивільного правопорушення. Тому особа підлягає цивільно-правовій відповідальності за наявності сукупності умов, які створюють склад цивільного правопорушення, а саме: протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними та вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, для розгляду спору по суті, господарському суду необхідно встановити факт наявності чи відсутності здійснення позивачем вказаних вище витрат, наявності чи відсутності вини відповідача, причино-наслідковий зв'язок між такими витратами та діями/бездіяльністю відповідача (його виною).

Як вже було вказано вище, понесені витрати позивачем на суму 2248,96 грн., підтверджені матеріалами справи, зокрема заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог від 07.09.2011 р. Крім того, на виконання рішення господарського суду м. Києва від 04.04.2011 р. по справі № 55/4 ДП «Вугілля України» повинен доплатити суму в розмірі 200,00 грн., в зв'язку із тим, що вказаним рішенням було стягнено суму в розмірі 2448,96 грн. Таким чином, позивач вже зазнав витрат на суму 2248,96 грн. та мусить зробити в розмірі 200,00 грн. з вини відповідача.

При з'ясуванні питання щодо вини відповідача у справі, господарським судом встановлено наступне.

Спір між сторонами у даній справі виник стосовно обов'язку відповідача відшкодувати позивачу збитки, внаслідок поставки вугілля за договором поставки вугілля № 12-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. з порушенням вимог щодо правильності зазначення маси вантажу в залізничних накладних.

Права і обов'язки сторін, відповідальність за порушення договірних зобов'язань визначені Договором. Матеріали справи підтверджений факт поставки вугілля з порушенням вимог щодо правильності зазначення маси вантажу в залізничних накладних.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Договору, Статуту залізниць України. Поставлене відповідачем вугілля, за залізничними накладними № 52427454, 52427153, 52427151, надійшло з порушенням вимог щодо правильності зазначення маси вантажу у вагонах № 65949257, 64466584, 67895987, 63876353, 65694754, 67845461, відповідно, що також підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року у справі № 55/4.

Відповідно до п. 8.3 Договору від 01.02.2010 р. № 12-10/1-ЕН у випадку прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам Договору, а також п. 3.1.2. та 3.1.3. Договору, постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача по сплаті користування вагонами, витрати на подачу-прибирання вагонів, маневрових робіт та інше.

Наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді плати Публічному акціонерному товариству "Шахтоуправління "Донбас",

м. Донецьк.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та її наслідками, полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, зокрема підпункту 3.1.1 пункту 3.1, пункт 3.4.2 Договору, позивач був змушений сплатити Відкритому акціонерному товариству «Державна енергогенеуюча компанія «Центренерго» 2448,96 грн.

Як вже встановлено судом, позивачем відшкодовано на користь публічного акціонерного товариства "Центренерго" витрати, понесені поставкою вугілля у недовантажених вагонах у розмірі 2248,96 грн., що підтверджується заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог від 07.09.2011 р. та мусить відшкодувати суму в розмірі 200,00 грн.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги у даній частині. Доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у заподіянні збитків, останнім не надано. Матеріали справи також не містять доказів своєчасної повної оплати завданих позивачу збитків.

Водночас, господарський суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу судових витрат, які були сплачені Державним підприємством "Вугілля України" на користь «Державна енергогенеуюча компанія «Центренерго» на виконання судового рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2011 року у справі № 55/4, не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 2786,96 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України» задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас" (83059, м. Донецьк, Будьонівський район, код ЄДРПОУ - 00174668) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4; код ЄДРПОУ 32709929) збитки у розмірі 2448,96 грн., судовий збір у розмірі 1511,84 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 25.06.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова