Ухвала суду № 32070444, 01.07.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

___________________________

УХВАЛА

01.07.2013 м.Ужгород Справа № 5008/421/2012

За заявою публічного акціонерного товариства „Готельно - туристичний комплекс „Інтурист - Закарпаття", м. Ужгород про розстрочення виконання рішення суду від 26.06.2012р. у справі №5008/421/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд",

с. Ляхівці Ужгородського району, 89417

до публічного акціонерного товариства „Готельно -туристичний комплекс „Інтурист - Закарпаття",

м. Ужгород, 88000

про стягнення 12 320,00 грн.

Суддя С.Б.Швед

секретар судового засідання -Кость О.В.;

від заявника (відповідача) -Попович А.А., довіреність від 19.06.12р.;

Ганчак В.І., довіреність від 01.04.13р.;

від стягувача (позивача) - Доценко В.О., доручення від 06.03.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.06.2012р. у справі присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття" (88000, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5, код ЄДРПОУ 02574001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Транскарпатбуд" (89417, с.Ляхівці, 138, код ЄДРПОУ 35347116) суму 12320,00 грн. (дванадцять тисяч триста двадцять гривень 00 коп.) заборгованості, а також суму 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.) у відшкодування судового збору. На примусове виконання рішення суду 05.10.2012 р. видано наказ.

Ухвалою господарського суду від 09.10.2012 року примусове виконання вказаного рішення за заявою публічного акціонерного товариства Готельно-туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття" було відстрочено до 10.12.2012р.

ПАТ „Готельно - туристичний комплекс „Інтурист - Закарпаття" звернувся до суду із заявою, якою просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду від 26.06.2012 року у справі № 5008/421/2012 терміном на 7 років. В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що впродовж останнього часу боржник є об'єктом спроб протиправного захоплення, яке спрямоване на заволодіння підприємства, шляхом визнання його банкрутом, що підтверджується судовими актами по справах № 5008/1483/2011, № 5008/977/2012.

У зв'язку з цим підприємство тривалий час здійснювало свою діяльність в режимі дії мораторію, арешту майна та коштів, що унеможливлює проведення повноцінної господарської діяльності та отримання прибутку. Провадження у справах про банкрутство були припинені з огляду на платоспроможність підприємства.

Переважна більшість заборгованості товариства виникла на підставі договорів про відступлення права вимоги інших кредиторів, зверненню до суду про стягнення заборгованості передувало безпідставне її накопичення попереднім керівництвом товариства, що підтверджується кримінальною справою проти колишнього директора ПАТ ГТК „Інтурист - Закарпаття".

За таких обставин, заявник вважає розстрочку виконання рішення єдиним можливим варіантом погашення боргу при необхідності поступового виконання зобов'язань перед усіма кредиторами.

З цією метою новим керівництвом ПАТ розроблено план фінансового оздоровлення, що дасть можливість погасити наявні борги і вберегти підприємство від банкрутства.

Стягувач по справі поданими письмовими запереченнями на заяву зазначає, що посилання відповідача на факт протиправного його захоплення не може стати підставою для надання розстрочки виконання рішення згідно зі ст. 121 ГПК, оскільки всі справи про банкрутство відповідача були припинені через відсутність ознак неплатоспроможності. Стверджує, що факт платоспроможності відповідача, який встановлений рішеннями судів і згідно зі ст. 35 ГПК повторному доведенню не підлягає, свідчить про можливість виконання останнім своїх кредиторських зобов'язань.

Також вважає наданий заявником фінансовий план розвитку ПАТ ГТК „Інтурист - Закарпаття" та наведені ним показники фінансового оздоровлення таким, що не відповідає дійсності.

Проти задоволення заяви боржника заперечує також з мотивів наявності у стягувача дебіторської заборгованості.

Розглянувши подані по справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Доказів, які б об'єктивно підтверджували неможливість виконання даного судового рішення, заявником не наведено і судом не встановлено, тому враховуючи інтереси обох сторін та конституційний принцип невідворотності виконання судових рішень, беручи до уваги незначну суму заборгованості, а також ту обставину, що відстрочка виконання судового рішення у даній справі судом уже надавалася, правових підстав для повного задоволення заяви суд не знаходить.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь - якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з поданої заявником (відповідачем) заяви, підставою розстрочення судового рішення останній зазначає важке фінансове становище, що зумовлене об'єктивними обставинами (порушенням судом справ про визнання його банкрутом та тривалу дію мораторію для виконання ним своїх зобов'язань перед кредиторами), які ускладнюють виконання судового рішення. Заявником подано фінансовий план погашення заборгованості, який є належним доказом наявності прибутку у відповідача в майбутньому і свідчить про можливість виконання відповідачем ухваленого судового рішення.

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не містить переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, у кожному конкретному випадку це згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України є оцінкою судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи подані обома сторонами докази і наведені аргументи щодо поточного фінансового стану боржника, доводи заявника про можливість фінансового оздоровлення, наявності дійсної загрози банкрутства боржника, матеріальні інтереси обох сторін, а також те, що заборгованість виникла в значній мірі з причин деструктивної діяльності попереднього керівництва ГТК, суд констатує винятковість даного випадку та наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення господарського суду області від 26.06.2012 року у справі № 5008/421/2012, вважає за можливе частково задоволити заяву, відстрочивши виконання судового рішення строком на 1 рік.

Заперечення стягувача не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи наступне. Та обставина, що всі справи про банкрутство відповідача (заявника) припинені через відсутність ознак його неплатоспроможності, не спростовує подані заявником докази про неможливість (утруднення) одночасного виконання рішень судів, наслідком чого наявною б стала загроза банкрутства з наступною ліквідацією боржника; відстрочення судового рішення є об'єктивною підставою його реального виконання.

Подані стягувачем по справі клопотання про залучення третьої особи, зупинення провадження у справі, винесення окремої ухвали, направлення справи у правоохоронні органи тощо (а.с.208-213) не приймаються, оскільки не відповідають процесуальному порядку їх вирішення у стадії зміни порядку виконання судового рішення і, по суті, не стосуються питання, яке розглядається по даній справі.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Заяву задоволити частково.

2. Відстрочити виконання судового рішення від 26.06.2012 р. про стягнення 13929,50 грн. на 1 рік, а саме до 01.07.2014 року.

Суддя С.Б. Швед