Ухвала суду № 32069333, 19.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р.Справа № 1570/1276/2012

Категорія: 3.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Левицькій З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2012 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВГІРФО Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулась з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона з 1992 року проживає в м. Одесі отримала у встановленому законом порядку право на тимчасове проживання на території України, підстав для його скасування на її думку не було, а тому вважає, що оскаржене рішення є протиправним, безпідставним, в зв'язку із чим підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення СГІРФО Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в України від 03.03.2010 року. Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повернути ОСОБА_1 оригінал посвідки на право постійного проживання в Україні від 01.03.2004 року Серія НОМЕР_1 з матеріалів реєстраційної справи №27233. Скасовано штамп про анулювання дозволу на постійне проживання в Україні від 03.03.2010 року, що міститься в національному паспорті позивача Серія НОМЕР_2.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач надав до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначене рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимого відмовлено.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у органу імміграції станом на 03.03.2010 року не існувало будь-яких підстав для прийняття рішення про скасування позивачу дозволу на постійне проживання в України, який оформлений відповідною посвідкою від 01.03.2004 року №380-04.

Судова колегія погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідачі згідно ст.1 Закону України «Про міліцію», ст.6 Закону України «Про імміграцію» є місцевими підрозділами спеціально уповноваженого органу центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом та згідно положень ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.ст.5,9,12,24 Закону України «Про громадянство України» вони здійснюють повноваження щодо реєстрації факту набуття громадянства України, видачі паспорту громадянина України та документування цього факту, надання висновків про наявність чи відсутність у особи громадянства України, а тому їхні рішення дії чи бездіяльність з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України та п.1 ч.2 ст.17,104 КАС України можуть бути оскаржені в адміністративному суді та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Стаття 26 Конституції України гарантує громадянам України та інших держав, особам без громадянства рівні права та згідно ст.33 Конституції України вони мають право вільно перебувати та пересуватись територією України з підстав та у порядку, передбачених законом.

Іммігрантам надається право на перебування на території України з підстав передбачених законом (ст.1,3 Закону України «Про імміграцію»). Стаття 12 Закону України «Про імміграцію»передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідач при винесенні рішення від 03 березня 2010 року про скасування дозволу на імміграцію в Україні ОСОБА_1 керувався п.1, п.6 ст.12 Закону України «Про імміграцію», зазначивши, що дозвіл на імміграцію позивачці було видано 01.12.2003 року на підставі поданого свідоцтва про одруження з громадянином Вірменії ОСОБА_4 від 17.11.1988 року Серія НОМЕР_3, який раніше отримав аналогічний дозвіл на імміграцію в Україну.

Однак, при наданні позивачці посвідки на постійне місце проживання в Україні у 2003 році відповідач проводив перевірку законності залишення її на постійному проживанні на території України, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не було виявилено. Приймаючи рішення, про скасування дозволу на імміграцію в Україні відповідачем не враховано, що перелік підстав для прийняття такого рішення визначений ст.12 Закону України «Про імміграцію», а «інших випадків», зокрема, з підстав скасування дозволу на імміграцію другої особи чинним законодавством не передбачено.

За таких обставин, рішення УГІРФО ОМУ ГУ МВС України в Одеській області про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 не може бути визнано таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судова колегія вважає, що жодних підстав для прийняття рішення про скасування позивачці дозволу на постійне проживання в України відсутні, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області несплачений судовий збір (державне мито) за подачу апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду в сумі 17,21 грн.

Судовий збір (державне мито) повинно бути перераховано або внесено на рахунок №31212206781008, одержувач ГУДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526,банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області МФО: 828011 Код ЄДРПОУ суду 34380461.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 21.06.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В