Ухвала суду № 32069268, 19.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р.Справа № 2-а-3597/11/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Гілея-Інвест" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ПП "Гілея-Інвест" звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 06.06.2011р. № 0001802301, № 0001812301, якими позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 48865,00 грн. та за штрафними санкціями на 16870,75 грн., та з податку на додану вартість за основним платежем на 52987,00 грн. та за штрафними санкціями на 13246,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені на підставі неповного вивчення всіх обставин ведення господарської діяльності підприємством, неналежної оцінки його бухгалтерських та податкових документів та невірного застосування норм діючого податкового законодавства при оподаткуванні результатів здійснення господарської діяльності.

Зокрема позивач наголошував про безпідставність висновків щодо неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат ПП "Плея-Інвест" за рахунок операцій із ТОВ «ТД «Море» у зв'язку із визнанням нікчемними угод ТОВ «ТД «Море» із його контрагентами: постачальниками та покупцями за період із 01.01.2010р. по 30.06.2010р. Позивач не погоджується із таким висновком, оскільки операції поставки йому товару від ТОВ «ТД «Море» були фактично здійснені: товар (цукор - пісок) поставлений та у подальшому використаний у господарській діяльності, оплата проведена у безготівковому порядку, бухгалтерські та податкові документи оформлені належним чином. Всі зазначені вимоги для формування валових витрат та податкового кредиту підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 06.06.2011р.№ 0001802301, № 0001812301.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, не повно досліджені обставини справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові повідомлення - рішення про збільшення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість складені на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 17.05.2011р. № 1582/23-4/31918192.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 06.06.2011р. № 0001802301, № 0001812301, позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 48865,00 грн. та за штрафними санкціями на 16870,75 грн., та з податку на додану вартість за основним платежем на 52987,00 грн. та за штрафними санкціями на 13246,75 грн.

Порушенням, що стало підставою для визначення зобов'язання із податку на прибуток та податку на додану вартість є визнання податковим органом нікчемними угод позивача із його постачальником ТОВ «ТД «Море» та покупцями ТОВ «Дніпро», ППКФ «Пані Крістіна», ПП фірма «Лагуна», ТОВ «Фоззі Фуд», ТОВ МКП «Прозерпіна».

Перевіркою встановлено, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеса складено акт від 31.08.2010р. № 3678/23-1/32780205 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Море». Відповідно до висновку зазначеного акту перевірки дані, наведені у податкових деклараціях про обсяги поставки та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит є недійсними за період з 01.01.2010р. по 31.05.2010р.

З отриманих матеріалів перевірки встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області за заявою ПП „Юг - сервіс" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „ТД „Море", у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою (не встановлено фактичне місцезнаходження платника податків з 22.06.2010 року). У ТОВ „ТД „Море" відсутні основні фонди, транспортні засоби, складські приміщення. Укладені ТОВ «ТД «Море» договори, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу визнані такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Згідно висновків акту перевірки ТОВ „ТД „Море", встановлено порушення ст. ст. 203, 215," 662, 655. 656 ЦК України в частині укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту через можливе порушення податкового законодавства постачальниками товару (послуг) по ланцюгу.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позиція податкового органу полягає в тому, що оскільки нікчемною є угода поставки товару позивачу, відповідно нікчемними є всі подальші угоди із цим товаром по його реалізації ТОВ «Дніпро», ППКФ «Пані Крістіна», ПП фірма «Лагуна», ТОВ «Фоззі Фуд», ТОВ МКП «Прозерпіна».

В ході судового розгляду встановлені наступні обставини.

ПП "Гілея-Інвест" згідно договору купівлі-продажу від 02.11.09 б\н у березні, квітні, травні 2010 року придбало у ТОВ „ТД „Море" цукор-пісок на загальну суму 1074180,00грн., ут.ч. ПДВ 179030,00грн.

Поставка здійснювалась за рахунок постачальника. За результатами поставки складені видаткові та податкові накладні. Сторони угоди відобразили суми ПДВ у податковому кредиті та зобов'язанні.

ПП "Гілея-Інвест" розрахувалось з ТОВ „ТД „Море" через розрахунковий рахунок у ОД АТ «Индекс - Банк» на загальну суму 1074180,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку про списання коштів.

Перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними. Послуги по вантажоперевезенню ТОВ „ТД „Море" надавав ПП ОСОБА_1

Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідка ФОП ОСОБА_1 пояснив, що він як суб'єкт підприємницької діяльності займається вантажоперевезеннями. Навесні 2010 року він співпрацював із підприємством ТОВ „ТД „Море", що знаходиться у м. Одесі. Автомобілем КАМАЗ з причепом він перевозив цукор-пісок із м. Одеси у м. Херсон на вул. Некрасова для ПП "Плея-Інвест". Під час перевезення товару він отримував у постачальника ТОВ „ТД „Море" усі необхідні супровідні документи, у тому числі і товарно-транспортні накладні.

Директор ПП "Плея-Інвест" у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що із ТОВ „ТД „Море" співпрацює із 2009 року, купує цукор-пісок. Партію товару замовляв у телефонному режимі. Поставка проводилась за рахунок продавця. На склад ПП "Плея-Інвест", що знаходиться у м. Херсоні по вул. Некрасова, 2 товар доставлявся автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_1 Поставлений цукор у подальшому був реалізований покупцям.

Представником позивача було зазначено, що фактично придбаний у ТОВ „ТД „Море" цукор-пісок був реалізований 16 покупцям, проте акт перевірки містить посилання лише на 5 покупців: ТОВ «Дніпро», ППКФ «Пані Крістіна», ПП фірма «Лагуна», ТОВ «Фоззі Фуд», ТОВ МКП «Прозерпіна».

Позиція податкового органу зводилась до того, що угоди, укладені ПП "Плея-Інвест" із ТОВ „ТД „Море" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що товар не перевозився і не зберігався, а угоди оформлені лише документально, відповідно не могло бути проведено поставки товару. У зв'язку із тим, що податковий орган вважає нікчемними правочини, укладені ТОВ „ТД „Море" із його постачальниками про поставку цукру (товар не перевозився, не зберігався), відповідно і всі подальші правочини із участю цього товару також, на думку податкового органу, є нікчемними.

При цьому колегія суддів зазначає, що твердження податкового органу щодо безтоварності угоди про поставку цукру-піску ПП "Плея-Інвест" від ТОВ „ТД „Море" спростовується наступними доказами: поясненнями свідків, договором купівлі-продажу, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями позивача із відміткою банку про проведення оплати за поставлений товар, товарно-транспортними накладними. Дані докази підтверджують фактичне переміщення (транспортування) товару.

Товар був використаний у власній господарській діяльності позивача: реалізований подальшим покупцям. Операції із поставки товару позивачем підтверджуються дослідженими у судовому засіданні договорами купівлі-продажу, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, актами звірки взаємних розрахунків.

Також в ході судового розгляду встановлено, що ТОВ „ТД „Море" поставляло позивачу цукор-пісок крім спірного періоду також і у листопаді 2009 року, проте жодних зауважень у податкового органу щодо таких поставок не було.

Ревізором у судовому засіданні суду першої інстанції було пояснено, що фактично підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу став акт перевірки ТОВ «ТД «Море» ДПІ у Суворовському районі м. Одеса від 31.08.2010р. № 3678/23-1/32780205 за період з 01.01.2010р. по 31.05.2010р. Відповідно до висновку зазначеного акту перевірки дані, наведені у податкових деклараціях про обсяги поставки та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит ТОВ «ТД «Море» є недійсними. Оскільки листопад 2009 року не увійшов до перевіреного періоду, ДПІ у м. Херсоні не має до поставки жодних зауважень. Під час проведення перевірки ревізором були досліджені усі первинні документи, у тому числі договори, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, проте, висновок про безтоварність був зроблений на підставі акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеса.

Також встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.20110р. було затверджено звіт ліквідатора та припинено юридичну особу ТОВ «ТД «Море», проте в ухвалі відсутня інформація про претензії податкового органу до банкрута.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ (далі - Закон N 996-ХІУ ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За змістом п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Досліджуючи первинні документи (договору, видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур), оформлені за результатами господарської діяльності позивача із продавцем ТОВ „ТД „Море" та покупцями ТОВ «Дніпро», ППКФ «Пані Крістіна», ПП фірма «Лагуна», ТОВ «Фоззі Фуд», ТОВ МКП «Прозерпіна» суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ „ТД „Море" та ТОВ «Дніпро», ППКФ «Пані Крістіна», ПП фірма «Лагуна», ТОВ «Фоззі Фуд», ТОВ МКП «Прозерпіна» є дійсними.

У відповідності до Закону № 334/94-ВР для віднесення понесених витрат до складу валових витрат Декларації з податку на прибуток для платника податків необхідним є належне документальне підтвердження цих витрат та безпосередню участь цих витрат в отримані оподатковуваних доходів в межах господарської діяльності платника податків.

На підставі положень п.1.32 ст.1 та п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За змістом п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже виходячи з положень Закону № 168/97-ВР до податкового кредиту відноситься сплачений (нарахований) податок на додану вартість, підтверджений належним чином складеними податковими накладними. Таким чином, головними умовами для формування податкового кредиту є сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість, підтверджені відповідними податковими накладними за товарами (роботами, послугами), які фактично отримані платником податку від складачів податкових накладних та використані в господарській діяльності цього платника податків в межах його оподатковуваних операцій.

Твердження податкового органу, що постачальник позивача ТОВ „ТД „Море" фактично не здійснював господарської діяльності, а лише документував операції із товаром, на які не мав права власності спростовано наданими документами, що підтверджують факт поставки товару позивачу ТОВ „ТД „Море" та його подальшої реалізації.

При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для виключення понесених витрат із складу валових та сплаченого ПДВ у ціні товару із податкового кредиту.

Також обгрунтованим є висновок суду першої інстанції, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, або допустив інші порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах від 01.06.2010 р. № ЄДРСР 10528520, від 09.09.2008 р. № ЄДРСР 2362425.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, податковим органом не було належним чином обгрунтувано висновок щодо безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту позивача відповідними положеннями Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств "Про податок на додану вартість" тому, що постачальник товарів склав та належним чином оформив первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні, придбаний товар призначався для використання у господарській діяльності позивача, тобто проведені операції були підкріплені відповідними бухгалтерськими та податковими документами.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковою інспекцією доводи підстав для зменшення валових витрат та податкового кредиту не є такими, що відповідають правовим нормам Законів № 334/94-ВР та№168/97-ВР.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Гілея-Інвест" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року у справі № 2-а-3597/11/2170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян