Рішення № 32068875, 25.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.2013р. Справа № 905/3970/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар'їнський укрпромзбут», м. Мар'їнка Донецької області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс», м. Донецьк

про визнання недійсними договору про заставу основних засобів від 21.12.2010р. та договору застави товарів в обігу від 17.12.2010р. разом з договором про внесення змін від 03.10.2011р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Потоцький О.В. за довіреністю.

Від відповідача: Оленцевич А.В. за довіреністю.

Від третьої особи: не з'явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

25.06.2013р. з 10.55 год. по 11.05 год.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мар'їнський укрпромзбут» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Банк Камбіо", м.Київ про визнання недійсними договору про заставу основних засобів від 21.12.2010р. та договору застави товарів в обігу від 17.12.2010р. разом з договором про внесення змін від 03.10.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невідповідність оспорюваних договорів приписам чинного законодавства, зокрема, на відсутність повноважень щодо вчинення таких правочинів особою, якою з боку заставодавця їх укладено.

Ухвалою від 06.06.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/3970/13 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс».

25 червня 2013р. через канцелярію суду відповідачем наданий відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.

В судовому засіданні 25.06.2013р. представник позивача наполягав на задоволенні позову, пояснив, що можливо відсутні підстави для позову, у зв'язку з існуванням протоколу загальних зборів ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут» про передання майна в заставу. Пояснив, що позивач намагався отримати копію протоколу у відповідача, але останній ніякої інформації з цього приводу не надав. Проти отримання кредитних коштів не заперечував. Після ознайомлення в судовому засіданні з оригіналами протоколів загальних зборів ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут» та ТОВ Сінтезпродсервіс» , копії яких долучені до матеріалів справи, представник позивача заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Клопотання судом розглянуто , задоволено та роз'яснено, що у відповідності до п.2.5.2 Інструкції з діловодства в господарських судах України справа надається для ознайомлення сторонам за їх письмовою заявою на підставі резолюції судді, у зв'язку з чим представник позивача має після судового засідання звернутися із письмовою заявою та після формування справи у відповідність до Інструкції ознайомитися.

В судовому засіданні представник позивача усно клопотав про відкладення розгляду справи до повернення директора позивача з відпустки та дачі пояснень на протоколи загальних зборів ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут» та ТОВ «Сінтезпродсервіс» від 14.12.2010р. та 15.12.2010р.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №30157460, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. У відповідності до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42, 43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

Встановив:

17 грудня 2010р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Мар'їнський укрпромзбут» в якості позичальників укладено генеральну кредитну угоду №604/02-2010, на підставі якої кредитор зобов'язується надавати позичальникам кредитні кошти та банківські гарантії в порядку та на умовах, визначених у відповідних кредитних договорах, договорах про надання гарантій та додаткових угодах до них, укладених в межах цієї угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальників за кредитами, банківськими гарантіями, наданими в межах даної угоди, не повинен перевищувати 30 000 000,00 грн. Термін дії кредитної угоди - до 13.12.2013р. (п.п.1.1-1.2 угоди). За змістом п. 2.5 кредитного договору кредитування здійснюється під забезпечення, у тому числі майна позивача визначеного в оспорюваних правочинах.

На виконання приписів п.2.5 генеральної кредитної угоди , у забезпечення вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» за генеральною кредитною угодою №604/02-2010 від 17.12.2010р. укладено наступні договори:

- договір про заставу основних засобів від 21.12.2010р., за яким заставодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мар'їнський укрпромзбут» на умовах, передбачених цим договором, передає в заставу Публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» основні засоби, перелічені у таблиці, що наведена в цьому пункті договору, які знаходяться за адресою: Вінницька область, Козятинський район, смт. Бродецьке, вул. Робітнича, 44, вартість яких за домовленістю сторін становить 8 564 947,44 грн. (п.п.1.2, 1.4-1.5 договору застави);

- договір про заставу товарів в обігу від 17.12.2010р., предмет якого змінено за згодою сторін відповідно до договору про внесення змін від 03.10.2011р., за яким заставодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мар'їнський укрпромзбут» на умовах, передбачених цим договором, передає в заставу Публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» товари в обігу - 3 500 т цукру-піску першого ґатунку, що знаходиться на складі заставодавця за адресою: Вінницька область, Козятинський район, смт. Бродецьке, вул. Робітнича, 44, вартість якого за домовленістю сторін становить 24 500 000,00 грн.

Проаналізувавши зміст договору про заставу основних засобів від 21.12.2010р. та договору про заставу товарів в обігу від 17.12.2010р. (разом з договором про внесення змін від 03.10.2011р.), суд дійшов висновку, що зазначені правочини за своєю правовою природою є засобами забезпечення виконання зобов'язань (в даному випадку - за генеральною кредитною угодою №604/02-2010 від 17.12.2010р.) та підпадають під правове регулювання §6 Глави 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України „Про заставу".

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Обґрунтовуючи підстави визнання недійсним договору про заставу основних засобів від 21.12.2010р. та договору застави товарів в обігу від 17.12.2010р. разом з договором про внесення змін від 03.10.2011р. позивач посилається на відсутність у директора ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут» необхідного обсягу цивільної дієздатності для їх вчинення, оскільки рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, приймається більшістю не менш як ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.5.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар'їнський укрпромзбут», затвердженого протоколом загальних зборів учасників №8 від 10.03.2010р., чинного на момент укладення оспорюваних договорів (далі - статут), органами управління товариства є: вищий орган - загальні збори учасників, виконавчий орган - директор, контрольним органом є ревізійна комісія.

Як встановлено судом, спірні правочини - договір про заставу основних засобів від 21.12.2010р. та договір про заставу товарів в обігу від 17.12.2010р. разом з договором про внесення змін від 03.10.2011р. від імені заставодавця укладені директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар'їнський укрпромзбут» Подобною Оленою Олександрівною, посадовий статус якої на момент вчинення правочинів сторонами не оспорюється.

Пунктом 5.3.3 статуту встановлено перелік питань, віднесених до компетенції загальних зборів учасників ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут», при цьому зазначено, що загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, в тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції директора. Згідно з п.5.3.4 статуту, який є тотожним за змістом абз.2 ч.2 ст.98 ЦК України, рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу, згідно з п.5.4.1 статуту, керівництво поточною діяльністю товариства здійснює його виконавчий орган - директор. Директор без довіреності діє від імені товариства, представляє його інтереси перед будь-якими юридичними і фізичними особами, усіма підприємствами, установами і організаціями, установами державної влади і управління, банками і нотаріусами, судами, іншими судовими, нотаріальними, адміністративними органами як на території України, так і зі її межами, укладає від імені товариства будь-які угоди.

Виходячи з системного аналізу положень п.п.5.3.3, 5.3.4, 5.4.1 статуту, ст. 98 ЦК України , суд розцінює приписи п. 5.3.4 про необхідність прийняття рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, більшістю не менш як у ѕ голосів, як норми, що фактично регламентують процедурний порядок прийняття рішень на загальних зборах, якщо таке питання буде поставлено, тобто процедуру, а не компетенцію загальних зборів. Аналогічної за змістом позицію щодо визначення подібною трактовкою процедури прийняття рішень , а не компетенції загальних зборів, дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 22.02.2011р. по справі №2-8/2392.3-2010 та в п. 6.4 Рекомендацій №04-5/14 від 28.12.2007р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин».

Водночас, чинний на момент виникнення спірних правовідносин статут ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут» не містить обмежень повноважень директора з укладення від імені товариства правочинів певною сумою договору у випадку вчинення правочину ним одноособово на виконання визначених статутом посадових обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про відсутність правових підстав для застосування при укладенні директором ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут» договору про заставу основних засобів від 21.12.2010р. та договору про заставу товарів в обігу від 17.12.2010р. (з договором про внесення змін від 03.10.2011р.) положень п.5.3.4 статуту щодо необхідності прийняття відповідного рішення ѕ голосів учасників товариства.

До того ж помилковим є порівняння позивачем суми укладених угод застави із розміром статутного капіталу, оскільки поняття «майно товариства» та «статутний капітал» не є тотожними.

Водночас, необхідність ухвалення рішення ѕ голосів учасників товариства чинним законодавством та п.5.3.4 статуту передбачена при укладенні правочинів про відчуження майна, натомість, виходячи зі змісту глави 49 Цивільного кодексу України, застава є одним з видів забезпечення зобов'язань. За своєю правовою природою іпотека як окремий вид застави носить акцесорний характер щодо основного зобов'язання та спрямована на забезпечення його належного виконання.

Як свідчить системний аналіз глави 49 ЦК України, Законів України «Про заставу», «Про іпотеку», можливість задоволення вимог кредитора за рахунок предмету застави випливає з правової природи застави, що полягає в забезпеченні майнових інтересів кредитора за основним зобов'язанням шляхом надання йому права звернути стягнення заборгованості на предмет застави або стягнення коштів за порукою в разі неналежного виконання зобов'язання, забезпеченого заставою або порукою.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства. Водночас, належне виконання основного зобов'язання унеможливлює звернення стягнення на предмет застави.

З вищевикладеного вбачається, що перехід до заставодержателя передбачених законом прав щодо предмета застави є негативним наслідком, викликаним порушенням основного зобов'язання, що, разом з цим, не зумовлює спрямованість застави на відчуження предмету застави та не свідчить про наявність в договорі застави ознак правочину про відчуження майна. Дослідивши оспорювані договори застави, судом встановлено, що питання про перехід прав власності до відповідача , зазначеними договорами не врегульоване.

За таких обставин, оспорювані договори застави є способом забезпечення виконання кредитного зобов'язання та безпосередньо не спрямовані на відчуження майна ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут». Аналогічний за змістом висновок щодо відсутності в договорі застави ознак правочину рапорядження майном міститься в постанові Верховного Суду України від 12.09.2011р. по справі №33/341, який є обов'язковим для застосування відповідно до ст.111-28 ГПК України, та в постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2013 року по справі № 41/90, в постанові від 29.06.2011р. по справі №34/77-27/35б.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на приписі Законів України «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України» та «Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна» , якими нібито законодавство встановлює поняття «відчуження майна» , оскільки ст. 2 та ст. 1 зазначених Законів відповідно встановлено, що таке трактування поняття «відчуження майна» допущене тільки для цілій цих Законів. Зазначене в свою чергу додаткове підкреслює правомірність позиції суду.

Крім зазначеного, судом ухвалою від 6.06.2013 року зобов'язано позивача обґрунтувати порушення укладеною угодою його прав та обов'язків. За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За змістом ст. 16 ЦК України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Проте, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 ЦК України. За змістом ч.2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускати дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; додержуватися моральних засад суспільства.

З наданих до матеріалів справи доказів, які не спростовуються позивачем, директором позивача - Подобною О.О. , яка наразі звернулася з позовом, 17.12.2010 року підписано генеральна кредитна угода, за умовами якої надання кредитних коштів відбувається під заставу, у тому числі основних засобів та товарів в обороті, що є предметами оспорюваних правочинів (п.2.5 Генеральної кредитної угоди). Крім позивача та відповідача, генеральна кредитна угода підписана третьою особою - ТОВ «Сінтезпродсервіс», яке є, згідно п. 1.2 статуту позивача, єдиним учасником ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут». Тобто, єдиний учасник ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут» був обізнаний про заставу майна товариства, учасником якого він є.

17.12.2010 року та 21.12.2010 року директором Подобною О.О. особисто підписані договори застави. З наданих відповідачем до матеріалів справи виписок по рахунках, актів звірки, вбачається , що кредитні кошти позивачем отримані, протягом дії кредитного договору останній сплачував відсотки за користування кредитними коштами. Ці обставини позивачем не спростовуються.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено належним чином які права позивача порушені. До того ж, визнання недійсними договорів забезпечення , на умовах яких надавалися кредитні кошти, на погляд суду , може порушити права кредитора - Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо». У зв'язку з чим, суд приходить до висновку про зловживання позивачем наданими йому правами.

З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про неправомірність та не відповідність дійсності вимог позивача щодо визнання недійсними договору про заставу основних засобів від 21.12.2010р. та договору про заставу товарів в обігу від 17.12.2010р. разом з договором про внесення змін від 03.10.2011р. , як укладених з порушенням п. 5.3.4 статуту, у зв'язку з перевищенням вартості майна за договорами застави 50 % статутного капіталу товариства, тому відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи №905/3970/13 надано копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут» від 15.12.2010р., яким оформлено рішення в якості забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою, що пропонується до укладення, надати в заставу ПАТ «Банк Камбіо» рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут», серед якого - 1 000 т цукру-піску першого ґатунку, що знаходиться на складі заставодавця за адресою: Вінницька область, Козятинський район, с. Бродецьке, вул. Робітнича, 44, та будівлі, споруди й обладнання (згідно з додатком №1 до цього протоколу) цукрового заводу, розташованого за тією ж адресою. В судовому засіданні оглянуто оригінали зазначених протоколів , на яких стоять підписи та печатки позивача та третьої особи.

Як зазначалось вище, представник позивача пояснив, що можливо зазначені протоколи є належним доказом згоди загальних зборів позивача на заставу, але у зв'язку з відпусткою директора не може надати пояснень щодо відповідності протоколів дійсності, у зв'язку з чим усно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи до повернення директора з відпустки. Доказів перебування директора у відпустці не надано.

Проте, беручи до уваги, що судом встановлено відсутність необхідності отримання згоди загальних зборів учасників товариства для укладення договору про заставу основних засобів від 21.12.2010р. та договору застави товарів в обігу від 17.12.2010р. (разом з договором про внесення змін від 03.10.2011р.) на підставі аналізу положень статуту ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут» в їх співвідношенні з приписами чинного законодавство, встановлення дійсності або недійсності протоколів 14.12.2010 р. від 15.12.2010р. може вплинути тільки на міру відповідальності осіб, яки надали Банку зазначені протоколи з відбитками печаток позивача та третьої особи з метою отримання кредитних коштів, якщо вони не відповідають дійсності . До того ж, в зазначених протоколах відсутня заборона на укладання директором позивача договорів застави, а відтак вони не впливатиме на визначення правомірності одноособового укладення директором ТОВ «Мар'їнський укрпромзбут» спірних договорів, тому не входить до кола обставин, які підлягають обов'язковому дослідженню під час вирішення по суті справи №905/3790/13, тому клопотання позивача про відкладення розгляду справи з визначених вище підстав судом відхилено як необґрунтовано заявлене.

Відповідно до ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.ст. 13,16, 98, 203, 215, 512, 519-528, §6 Глави 49 Цивільного кодексу України, Законами України „Про господарські товариства", «Про заставу», ст.ст.1, 4, 22, 27, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар'їнський укрпромзбут», м. Мар'їнка Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», м. Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс» про визнання недійсними договору про заставу основних засобів від 21.12.2010р. та договору застави товарів в обігу від 17.12.2010р. разом з договором про внесення змін від 03.10.2011р. - відмовити повністю.

У судовому засіданні 25.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 01.07.2012р.

Суддя П.В. Демідова